Рішення № 18297886, 12.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/22112.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ"

про стягнення 7 972,52 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 предст. за довір;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ"про стягнення 7338,58 грн., з яких: 6 334,67 грн. сума основного боргу, 492,28 грн. пеня, 405,42 грн. інфляційні втрати, 106,21 грн. 3% річних, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 порушено провадження у справі №35/221, розгляд справи призначений на 27.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 10.08.2011.

У судовому засіданні 10.08.2011 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 7 972,52 грн. заборгованості, пені, процентів річних та інфляційних витрат. Заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.09.2011.

01.09.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.09.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.09.2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАРАЗ" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТУРЕ ІНВЕСТ" (далі - відповідач) був укладений договір №52 про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території (далі - договір).

Згідно із розділом І договору, предметом договору є надання позивачем та оплата відповідачем за нормативно встановленими тарифами послуг з управління, утримання Будинку (споруд) та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг (централізоване водо-, теплопостачання та водовідведення), виставлення рахунків за електроенергію на підставі затверджених тарифів Київської міської державної адміністрації, послуг по санітарно-технічному обслуговуванню будинку, диспетчеризації та технічному обслуговуванню ліфтів, вивозу побутових відходів, обслуговуванню водостоків, люків, димовентиляціних каналів, протипожежної автоматики, внутрішніх та зовнішніх тепло- та електропроводів будинку, дезінсекції, дератизації, санітарному обслуговуванню прибудинкової території та допоміжних приміщень, освітленню та опаленню місць загального користування будинку, послуг аварійної служби, підготовку будинку до експлуатації у осінньо-зимовий період, обслуговування технічного обладнання квартири, озеленення прибудинкової території будинку, полив зелених насаджень, організації надання послуг з охорони місць загального користування та ведення особового рахунку відповідача та інших.

Житлово-комунальні послуги надаються позивачем відповідно до затверджених у встановленому законом порядку структури тарифів, періодичності, строків та обсягів послуг.

Згідно із п. 7.1. договору, він діє до моменту його розірвання, а в частині виконання грошових зобов'язань до їх виконання.

Пунктом 3.2.3. договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати послуги в установлені договором строки, в розмірах, визначених чинним законодавством та тарифами, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 2.2. договору тарифи на утримання житла, плати за житлово-комунальні та додаткові послуги, а також загальна сума оплати за даним договором наведені в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Як свідчать матеріали справи сторонами був підписаний додаток №1 до договору, яким були визначені розміри плати за утримання житла, холодного та гарячого водопостачання, центрального опалення та електроенергії.

Як передбачено п.п. 2.5., 2.6. договору платежі за договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. При цьому послуги за договором оплачуються незалежно від наявності або відсутності виставленого підприємством рахунку.

Як свідчать матеріали справи, позивач виставляв та направляв відповідачеві рахунки-фактури на сплату послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, центральне опалення та електроенергію за період з листопада 2010 по червень 2011.

Заперечень відповідача щодо виду, кількості та якості наданих позивачем послуг згідно із зазначеними рахунками матеріали справи не містять.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору вчасно не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача за період з листопада 2010 по червень 2010 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 862,42 грн.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на те, що з моменту придбання квартири жодного дня не користувався нею і, як наслідок, не отримував житлово-комунальні послуги, а виставлені позивачем рахунки не є доказами надання житлово-комунальних послуг відповідачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 зазначеного Закону визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно із ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Як передбачено ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданих представником позивача пояснень та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобовязання в частині повної та своєчасної оплати послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, центрального опалення та електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 6 862,42 грн.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості у зазначеному розмірі та не надав доказів на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором № 52 про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території від 30.07.2010 у розмірі 6 862,42 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.1.5. Договору передбачено, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне внесення на рахунок позивача плати, передбаченої договором, шляхом сплати позивачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, діючої у період за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 533,29 грн., 3% річних у розмірі 137,62 грн. та інфляційні втрати у розмірі 439,19 грн.

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмір пені за прострочення сплати щомісячної плати за житлово-комунальні послуги, розрахований станом на визначену позивачем дату, становить 236,66 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

1535.8221.12.2010 - 10.06.20111727.75 %112.18

1186.0621.02.2011 - 10.06.20111107.75 %55.40

1113.4321.03.2011 - 10.06.2011827.75 %38.77

1063.3221.04.2011 - 10.06.2011517.75 %23.03

815.8921.05.2011 - 10.06.2011217.75 %7.28

236,66

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 236,66 грн. згідно із розрахунком суду.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних також підлягають частковому задоволенню відповідно у розмірі 114,85 грн.. та 77,97 грн. згідно із нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівСередній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

21.12.2010 - 10.08.20111535.822333 %29.411.04670.65

21.02.2011 - 10.08.20111186.061713 %16.671.02630.84

21.03.2011 - 10.08.20111113.431433 %13.091.01213.36

21.04.2011 - 10.08.20111063.321123 %9.790.9990.00

21.05.2011 - 10.08.2011815.89823 %5.500.9910.00

21.06.2011 - 10.08.2011620.15513 %2.600.9870.00

21.07.2011 - 10.08.2011527.75213 %0.911.0000.00

77,97114,85 Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обовязку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 7 406,75 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентурє Інвест" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 32-Г, офіс 262, ідентифікаційний код 35481908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зараз" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Лобановського, буд. 21, корпус 5, ідентифікаційний код 35411055) 6 862,42 грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 42 коп.) - основного боргу, 236,66 грн. (двісті тридцять шість гривень 66 коп.) - пені, 114,85 грн. (сто чотирнадцять гривень 85 коп.) інфляційних втрат, 77,97 грн. (сімдесят сім гривень 97 коп.) процентів річних, 94,76 грн. (дев'яносто чотири гривні 76 коп.) - державного мита та 219,25 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень 25 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.09 .2011