Рішення № 18297696, 14.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/27-17/28514.09.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»

До Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

Про стягнення 36907,53 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача не зявились

від відповідачаОСОБА_1 (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»з позовом до відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»про стягнення 36907,53 грн., які становлять вартість двократної різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії у липні 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у липні 2010 року перевищено встановлену умовами договору про постачання електричної енергії № 3251/3 від 28.09.2004 р. договірну величину споживання електричної енергії.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що у липні 2010 року ним було спожито електроенергію в межах обєму споживання, встановленого сторонами у додатку № 1 до спірного договору, розмір спожитої відповідачем електроенергії у липні 2010 року оплачений ним у повному обсязі, а вказане позивачем перевищення виникло внаслідок помилки при здійсненні зняття показань з лічильника.

Також відповідач зазначив, що максимально можливий обсяг споживання електричної енергії на спірному обєкті за час дії договору становив 9388,20 кВт/год., в той час як за спірний період він визначений на рівні 53273 кВт/год., що фактично не є можливим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р., у справі № 20/27 у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України № 20/27 від 07.07.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. по даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. справу прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г. та присвоєно їй № 20/27-17/285.

Під час розгляду справи відповідачем подано докази на підтвердження зміни назви відповідача на публічне акціонерне товариство «Укрнафта, у звязку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення заміни назви відповідача.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.09.2004 р. позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії № 3251/3 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач здійснює постачання електричної енергії відповідачу, а відповідач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше 01 жовтня поточного року надає позивачеві відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік з помісячним розподілом - Додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».

Згідно з п. 1.4 Договору відомості про розмір очікуваного помісячного споживання електроенергії на рік встановлюється Додатком № 1, а потужності в години максимального навантаження (тільки для споживачів з дозволеною потужністю 150 кВт і більше) на рік встановлюються в Додатку № 1 до цього договору, що є його невідємною частиною.

На виконання вказаних пунктів Договору позивач та відповідач підписали Додаток № 1 до Договору, яким визначили розмір очікуваного споживання електричної енергії, а саме: 3600 кВт/год. на місяць, відповідно, 10800кВт/год. за один квартал календарного року.

Згідно з п. 2.1.1.1 позивач зобовязується постачати електроенергію, як товарну продукцію в обсягах, визначених умовами Договору, Додатком № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»за «Однолінійною схемою постачання електроенергії відповідачу»- Додаток № 8.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало перевищення відповідачем у липні 2010 року договірної величини споживання електричної енергії та потужності, а саме: фактично спожито 56873 кВт/год електроенергії. Перевищення договірної величини споживання електричної енергії складає 53273 кВт/год (56873кВт/год фактично спожитий обсяг електроенергії у липні 2010 р. - 3600 кВт/год договірна місячна величина споживання).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору відповідач зобовязаний щомісячно направляти представника у відділ збуту районного підрозділу електропостачальної організації для подання звіту про використану електроенергію, складеного на основі знятих в той самий день показань розрахункових електролічильників за розрахунковий місяць та одержання відповідних рахунків на оплату, та проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами.

Споживач (відповідач) зобовязаний надавати достовірні відомості у звіті про показання лічильників. В разі заниження у звіті величин електроспоживання порівняно з контрольними показами у відповідному розрахунковому періоді, електропостачальна організація здійснює розрахунок вартості використаної електроенергії за даними контрольних показань.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем при складанні звіту про використану електроенергію (активна, реактивна) в липні місяці 2010 року (т. 1 а.с. 28) показники лічильника № 6836 визначені на рівні 5343 кВт/год, станом на кінець липня на рівні 5487 кВт/год.

У той же час, при складанні звіту про використану електроенергію (активна, реактивна) в серпні місяці 2010 року (т. 1 а. с. 36) відповідачем показники лічильника № 6836 визначені на рівні 55204 кВт/год.

Вказаним підтверджується факт споживання відповідачем у липні 2010 року електроенергії в обсязі 49861 кВт/год. (55204 - 5343), при встановленому ліміті 3600 кВт/год.

Враховуючи, що втрати активної електроенергії склали 7012 кВт/год. та встановлений умовами Договору ліміт споживання електроенергії (3600 кВт/год.), перевищення відповідачем у липні 2010 року договірної величини споживання електричної енергії та потужності складає 53273 кВт/год. (49861 + 7012 - 3600)

За вказане перевищення позивачем правомірно нараховано відповідачу двократну вартість різниці спожитої та договірної величини електроенергії, яка становить суму 36097,53 грн.

При цьому посилання відповідача на те, що вказане позивачем перевищення виникло внаслідок помилки при здійсненні зняття показань з лічильника судом до уваги не береться, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 02.08.2010 р. сторонами було укладено угоду про погашення заборгованості за спожиту електроенергію та перевищення договірних величин споживання електроенергії № 63, предметом якої визначається досягнення згоди про добровільне погашення заборгованості відповідачем перед позивачем, шляхом реструктуризації суми боргу, зокрема, 36907,53 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії в 2010 року.

Статтею 2 даної Угоди сторони погодили, що погашення боргу, зокрема, в частині 36907,53 грн. буде здійснюватись боржником на таких умовах:

- за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 36907,53 грн. (заявлена до стягнення сума) з оплатою щомісячно до 30 числа з обовязковою відміткою у платіжному дорученні на Угоду № 63 від 02.08.2010 р. та на визначений в даному пункті Угоди рахунок.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вказана угода є недійсною, оскільки укладена від відповідача неуповноваженою особою, про що відповідач листом від 03.09.2010 р. № юр-1524 (т. 1 а.с. 35) повідомив позивача, а саме: про перевищення начальником Чернівецького ВРНП «Укрнафта»Золотарьовим В.П. своїх повноважень на укладення даної угоди та про її несхвалення.

Проте, посилання відповідача на недійсність зазначеної угоди судом до уваги не береться, оскільки ст. 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а в матеріалах справи відсутні жодні докази визнання її недійсною у встановленому законодавством порядку.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

У той же час, в матеріалах справи наявна копія акту звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 17), в якому сторонами погоджено, що згідно з фактичними обсягами споживання електроенергії та затвердженими тарифами й цінами станом на 31.07.2010 р. в результаті звірки по Договору встановлено, що сума, яка підлягає сплаті за перевищення ліміту споживання, становить 36907,53 грн. Вказаний акт підписаний відповідачем без жодних зауважень.

Також слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач посилаючись на те, що максимально можливий обсяг споживання електричної енергії на спірному обєкті за час дії Договору становив 9388,20 кВт/год., у той час як за спірний період він визначений на рівні 53273 кВт/год., що фактично не є можливим, належних доказів не надав.

Так, відповідачем до матеріалів справи долучено наступні документи:

- «Обсяг споживання електричної енергії в 2008-2010 роках на АЗС №24/001 м. Чернівці вул. Червоноармійська 111а», з якого слідує, що максимальний обсяг спожитої електричної енергії за вказаний вище період становив 4085 кВт/год (грудень 2008 року);

- «Розрахунок максимально можливого обсягу споживання електроенергії за місяць на АЗС № 24/001 ВАТ «Укрнафта»м. Чернівці», в якому відповідачем зазначено перелік обладнання, яке споживає електричну енергію на вказаній АЗС та визначений максимально можливий обсяг споживання такої енергії на рівні 9388,2 кВт/год.;

- лист ПАТ «Український нафтогазовий інститут».

Проте, вказані довідки не можуть бути належним доказом неможливості споживання відповідачем електричної енергії в обсязі зазначеному позивачем в позовній заяві, оскільки:

- відсутність факту споживання в 2008-2010 роках електричної енергії в обсязі більшому за 4085 кВт/год. (грудень 2008 року) не може свідчити про неможливість її споживання в більшому обсязі;

- виконаний відповідачем «Розрахунок максимально можливого обсягу споживання електроенергії за місяць на АЗС № 24/001 ВАТ «Укрнафта»не може вважатися належним доказом на підтвердження вказаних у ньому відомостей, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, а саме: наявності саме такого обладнання на спірному обєкті та максимально можливого споживання ним електричної енергії саме в розмірі, зазначеному відповідачем у розрахунку.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження перевищення відповідачем договірної величини споживання електричної енергії на рівні 53273 кВт/год.

Пунктом 4.2.3 Договору сторонами погоджено, що у випадку перевищення відповідачем (з дозволеною потужністю 150 кВт та більше) під час розрахункового періоду споживання електричної потужності понад договірну її величину, відповідач зобовязується оплатити позивачу пятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована, та її договірною величиною протягом __ днів з моменту отримання відповідного рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок позивача.

Як слідує з матеріалів справи, рахунок на оплату спірної суми позивач відповідачу виставив, проти чого останній не заперечив.

У статті 2 Договору сторони погодили, що під час виконання умов Договору, а також вирішення між сторонами всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 6.17 Правил, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом. Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

З огляду на вказані приписи розрахунок позивача є вірним.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, як умовами Договору, так і приписами законодавства встановлений обовязок відповідача, як споживача, оплачувати перевищення ним договірних обсягів споживання електричної енергії.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення 36907,53 грн., які становлять вартість двократної різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії у липні 2010 року, підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта»(04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код 00135390) на користь відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»(58000, м. Чернівці, вул. Прутська, 23-А, код 00130760) 36907 (тридцять шість тисяч девятсот сім) грн. 53 коп. заборгованості за перевищення договірної величини споживання, витрати по сплаті державного мита в сумі 369 (триста шістдесят девять) грн. 08 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 20.09.2011 р.