Рішення № 18297665, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/35619.09.11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АвтоЗіП»

до Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6

простягнення 4733,67 грн.,

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоЗіП»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 про стягнення 4733,67 грн., з яких 4005,30 грн. сума основного боргу, 540,72 грн. інфляційні втрати, 187,65 грн. 3 % річних. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань по оплаті поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.09.2011 р.

У судовому засіданні 19.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 19.09.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоЗіП» (надалі позивач) на підставі усної домовленості поставило Колективному підприємству по будівництву інженерних мереж № 6 (надалі відповідач) товар на загальну суму 4920,78 грн. за накладною № А3-3298.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ст. 657 Цивільного кодексу України вбачається, що обовязковість письмової форми встановлена для окремих видів договорів купівлі-продажу, таких як договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобовязання по поставці товару виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, що підтверджується довіреністю на отримання товару № 285 від 07.10.2008 р. (копія знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач оплатив поставлений товар частково, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4005,30 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 530 ЦК України встановлено строк (термін) виконання зобов'язання. Так, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач, крім суми основного боргу, має сплатити 540,72 грн. інфляційних втрат та 187,65 грн. 3 % річних.

Відповідач твердження позивача не спростував, доказів сплати суми боргу та контррозрахунку суми позову суду не надав.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4733,67 грн., з яких 4005,30 грн. основного боргу, 540,72 грн. інфляційних втрат та 187,65 грн. 3 % річних обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 0108/1 (копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надавати замовникові правову допомогу, повязану із підготовкою позовної заяви та розглядом господарським судом м. Києва справи за позовом ТОВ «АвтоЗіП»до Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та індексу інфляції в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, вартість послуг за ним складає 4000,00 грн. і сплачується замовником виконавцю в строк не пізніше 08.08.2011 р.

На виконання умов договору № 0108/1 від 01.08.2011 р. про надання правової допомоги позивач сплатив на користь адвоката ОСОБА_1 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 44 від 03.08.2011 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 18.07.2011 р. видав на імя ОСОБА_1 довіреність № б/н на представництво інтересів в усіх установах, підприємствах, організаціях України незалежно від форм власності.

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3767 від 25.06.2009 р., гр. ОСОБА_1 має право на заняття відповідною діяльністю (копія свідоцтва наявна в матеріалах справи).

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, повязаних з представленням інтересів останнього, не є обовязковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Співрозмірними, на думку суду, можуть бути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі, який не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, яка на дату розгляду справи становить 960,00 грн. (Закон України від 23.12.2010 р. № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік»).

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 960,00 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 39, код 04013399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоЗіП»(03083, м. Київ, вул. Ревуцького, 29, код 33495369) 4005 (чотири тисячі пять) грн. 30 коп. основного боргу, 540 (пятсот сорок) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 65 коп. 3 % річних, 102 грн. (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 960 (девятсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.09.2011