Рішення № 18297626, 20.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/12920.09.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112»

Про стягнення 849306,14 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 31.03.2011р.)

від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112»про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 849306,14 грн. (757466,63грн. - основний борг, 45029,02грн. збитків від інфляції, 7590,89грн. -3% річних, 39219,59грн. пені) та понесених позивачем судових витрат..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08111/2-01 від 02.01.2008р. не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши 757466,63 грн. за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р.

Ухвалою від 16.06.2011р. порушено провадження у справі №20/129 та призначено її до розгляду на 29.06.2011р.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому визнав позовні вимоги на суму 551603,62грн. При цьому відповідач зазначив про відсутність підстав для нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання води, що йде на підігрів, а також про неналежне виконання умов договору відповідачем, оскільки Договір №08111/2-01 від 02.01.2008 не регулює відносин щодо постачання води для приготування гарячої.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 19.09.2011р. представник позивача надав суду додаткові письмові пояснення по справі.

Представник відповідача надав суду заяву, відповідно до якої визнав суму боргу за холодне водопостачання по коду 1-1715 в сумі 48,90грн. (із штрафними санкціями) по коду 1-1716 на суму 9127,98грн. (із штрафними санкціями), по коду 1-1591 на суму 583326,47грн. (без пені). В частині коштів, нарахованих позивачем за послуги гарячого водопостачання, відповідач просить суд відмовити повністю.

У судовому засіданні 19.09.2011р. судом оголошено перерву до 20.09.2011р., з метою вивчення додатково наданих сторонами спору документів.

У судовому засіданні 20.09.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не зявився.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08111/2-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, зазначений Договір укладається у відповідності із Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”.

За даним Договором постачальник зобовязувався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобовязувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі-Правил), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

В силу положень п. 1.3 Договору, обсяг води, що підлягає постачанню, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невідємною частиною договору.

Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що находить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників (п.2.1.4 Договору та п.п. 21.1, 21.2 Правил).

Пунктом 2.1.1 Договору, сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно до п. 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водопостачання (30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячні платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водо- лічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 Договору відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу (відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення).

В позовній заяві позивач посилається на те, що свої зобовязання по Договору виконав в повному обсязі за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р., надавши відповідачу послуг на суму 2195766,05 грн., однак, відповідач взяті на себе зобовязання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 757466,63грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача з нарахуванням пені, 3% річних та збитків від інфляції.

У свою чергу відповідач у відзиві вказує, що його заборгованість за вказаний період становить 551603,62грн. (надано послуг на суму 1797257,33грн., сплачено відповідачем - 1245653,71грн.). Загалом з урахуванням 3% річних, збитків від інфляції та пені заборгованість відповідача перед позивачем складає 849306,14грн. Згідно додаткового розрахунку відповідач визнав суму боргу за холодне водопостачання по коду 1-1715 в сумі 48,90грн. (із штрафними санкціями) по коду 1-1716 на суму 9127,98грн. (із штрафними санкціями), по коду 1-1591 на суму 583326,47грн. (без пені). В частині коштів, нарахованих позивачем за послуги гарячого водопостачання, відповідач просить суд відмовити повністю.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли зобовязання за договором про надання послуг з постачання води, згідно якого в силу ст. 901 ЦК України одна сторона зобовязується за завдання другої сторони надати послуг з постачання води, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобовязується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи складовою частиною позовних вимог є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання (питна вода, що іде на підігрів за кодом 1-51591). При цьому, згідно наданого позивачем розрахунку, таких послуг надано за спірний період на суму 398508,72грн., із яких відповідачем сплачено 192645,71грн. Відповідно, борг за таку послугу складає 205863,01грн.

Однак, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, задоволенню не підлягають, оскільки згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з наявними доказами на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Відповідно до положень ст. 257 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу та підігріту воду (енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити таку енергію. Тобто, гаряча та підігріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової водопостачання є виробник та/або постачальник електроенергії.

Таким чином, позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції). Враховуючи, що за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р. позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання питної води водовідведення на суму 1797257,33грн. за холодну питну воду (код 1-1591, код 1-1715, код 1-1716), яку останнім сплачено у розмірі 1245 653,71грн., а також сплачено 192645,71грн. за кодом 1-51591 (питна вода, що іде на підігрів), яку слід врахувати як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору (всього сплачено 1438 299,42грн.), отже, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 358957,91грн. (1797257,33грн. 1245653,71грн. 192645,71грн. = 358 957,91грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові №42/230 від 03.03.2011р.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 45029,02грн. збитків від інфляції, 7590,89грн. -3% річних, 39219,59грн. пені.

Так як відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 39219,59грн.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобовязання абонентом встановлена п. 4.2 договору, а обовязковість сплати річних в розмірі 3% річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.

Однак, з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобовязання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води (з урахуванням того, що сплачена сума у розмірі 192645,71грн. за кодом 1-51591 (питна вода, що іде на підігрів), врахована судом як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору, проте, конкретні дати її оплати позивачем у розрахунку не вказані).

Надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та збитків від інфляції не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

У відзиві відповідач не заперечує проти нарахування штрафних санкцій на частину суми основного боргу, проте, мотивованого контррозрахунку (із зазначенням суми боргу, конкретних дат здійснених відповідачем часткових оплат, періоду нарахування штрафних санкцій) не надав.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 358957,91грн., в іншій частині заявлених позовних вимог - суд відмовляє у задоволенні позову, у звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -112»(м. Київ, вул. Горького, 170/172, код ЄДРПОУ 35509645) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 358957,91грн. основного боргу, 3589,58грн. державного мита, 99,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій