Рішення № 18297031, 15.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/10315.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

до Дочірнього підприємства «Торговий Дім «Агро Капітал»

простягнення 60603,35 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 17.09.2010 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(далі позивач, ТОВ «ЕКО») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Торговий Дім «Агро Капітал»(далі відповідач, ДП «Торговий Дім «Агро Капітал») про стягнення 60603,35 грн., з яких: основний борг в розмірі 37275,63 грн., інфляційні нарахування в розмірі 12025,12 грн., 3 % річних в розмірі 8355,27 грн. Також позивач просить судові витрати понесені ним по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що ним помилково перераховано кошти в розмірі 38176,00 грн. на розрахунковий рахунок ДП «Торговий Дім «Агро Капітал». Однак, кошти відповідачем повернуто частково, сума в розмірі 37275,63 грн. станом на час звернення до суду не повернута, незважаючи на вимогу позивача від 15.03.2011 р. до відповідача про повернення грошових коштів. Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування в розмірі 12025,12 грн., 3 % річних в розмірі 8355,27 грн. .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5/103 та призначено до розгляду на 26.07.2011 р.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

В звязку з неявкою відповідача та частковим невиконанням позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі, суд на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відклав на 06.09.2011 р.

23.08.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 37276,00 грн. заборгованості, 3077,33 грн. 3% річних, 11447,17 грн. інфляційних нарахувань та 10303,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В судовому засіданні 06.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог. Крім цього, позивачем заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи та усне клопотання про відкладення розгляду справи для подачі додаткових документів.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. продовжено строк розгляду справи № 5/103 на пятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 15.09.2011 р.

В судовому засіданні 15.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог та надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання втретє не зявився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, документи витребувані ухвалами суду не надав, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, отже, суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представника відповідача.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджено витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008 р. позивачем помилково перераховано на розрахунковий рахунок ДП «Торговий Дім «Агро Капітал»№ 2600601302841, який відкрито в ТОВ «Укрпромбанк»у місті Києві 38176,00 грн. з призначенням платежу: оплата за овочі згідно договору № 5304 від 06.06.2008 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 41573 від 29.09.2008 р. Дане платіжне доручення 29.09.2008 р. прийнято до виконання ПАТ «Укрсоцбанк».

За твердженням позивача, останній в телефонному режимі неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 38176,00 грн.

З платіжних доручень № 57 від 30.11.2009 р. та № 66 від 06.01.2010 р. вбачається, що відповідачем повернуто помилково перераховані кошти в розмірі 900,00 грн.

При цьому, згідно з листа ДП «Торговий Дім «Агро Капітал»б/н, б/д, одержаного позивачем 14.02.2010 р., відповідач гарантував повернення коштів в розмірі 38176,00 грн. повністю в скорочені строки.

Вимога ТОВ «ЕКО»№ 1/31/1 від 14.03.2010 р. на адресу відповідача про повернення коштів в розмірі 37275,63 грн. в семиденний строк з моменту одержання залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім цього, сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків б/н, б/д (факсова копія датована 28.10.2008 р.) з якого видно заборгованість відповідача в розмірі 38175,63 грн.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно зі ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Судом встановлено, що платіжне доручення позивача № 41573 від 29.09.2008 р. відповідало всім вимогам, встановленим чинним законодавством України, в тому числі банківським правилам.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. (у відповідній редакції) (далі Інструкція) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у відповідній редакції) дата валютування це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи.

У відповідності до п. 3.3 вказаної Інструкції банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Крім цього, відповідно до п. 3.4 згаданої Інструкції платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Таким чином, судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 38176,00 грн. було зараховано на рахунок ДП «Торговий Дім «Агро Капітал» № 2600601302841, який відкрито в ТОВ «Укрпромбанк»у місті Києві, останні є власністю позивача та на час розгляду справи йому не повернуті відповідачем в розмірі 38176,00 грн.

Так, на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 2.35 Інструкції встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»№ 227/95 від 16.03.1995 р. підприємства незалежно від форм власності мають повертати в пятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Отже, з врахуваням вимог згаданого Указу обовязок відповідача по поверненню коштів виник з 04.10.2008 р.

Відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України доказів на спростування наведенного суду не надано.

Враховуючи, що судом встановлено, що відповідачем не було повернуто грошові кошти в розмірі 37276,00 грн., які перебувають на рахунку ДП «Торговий Дім «Агро Капітал»№ 2600601302841, який відкрито в ТОВ «Укрпромбанк»у місті Києві шляхом надання доручення банку на перерахування помилково сплачених грошових коштів в розмірі 37276,00 грн., отже позовні вимоги про їх стягнення з відповідача є доведеними та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 3077,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 11447,17 грн. (з врахуванням збільшення позовних вимог) за період з 04.11.2008 р. по 22.06.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за розрахунком позивача з врахуванням заявленого ним періоду, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 11318,61 грн. - інфляційних втрат та 3077,33 грн. - 3 % річних.

Позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній також просить стягнути 10303, 82 грн. - процентів за користування грошовими коштами за період з 04.11.2008 р. по 22.06.2011 р., при цьому, жодних правових підстав та обґрунтувань заявлених позовних вимог в цій частині позивачем не наведено.

З викладеного позивачем в згаданій заяві розрахунку видно, що фактично позивачем нараховано пеню, що підтверджено поясненнями позивача наданими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення пені в розмірі 10303, 82 грн.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Торговий Дім «Агро Капітал»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 35811906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(03045, м. Київ, проспект Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) 37276 (тридцять сім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 00 коп. - помилково перерахованих грошових коштів, 11318 (одинадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 61 коп. - інфляційних втрат та 3077 (три тисячі сімдесят сім) грн. 33 коп. - 3 % річних, 516 (пятсот шістнадцять) грн. 72 коп. - державного мита та 196 (сто девяносто шість) грн. 35 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 В решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складене 16.09.2011 р.