Рішення № 18296396, 21.09.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.2011 Справа № 5008/1237/2011

за позовом державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт”, м. Одеса

до відповідача приватної виробничо комерційної фірми «Транс сервіс», м. Ужгород

про стягнення пені в сумі 28267,27 грн.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача не зявився (явка на власний розсуд)

Від відповідача не зявився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов державним підприємством „Одеський морський торгівельний порт”, м. Одеса до приватної виробничо комерційної фірми «Транс сервіс», м. Ужгород про стягнення пені в сумі 28267,27 грн.

За клопотанням (вх. № 9216/2011 від 21.09.2011 року) представника позивача розгляд справи здійснюється без його участі.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної (фізичної) особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів особи чи закону виступають від її імені.

У п.11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1237/2011

від 21.09.2011 року

доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної (фізичної) особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь яких доказів про добровільне врегулювання спору.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Розгляд справи відкладався (ст.77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДП „Одеським морським торгівельним портом” (позивач) та ПВКФ „Транс Сервіс” (відповідач) укладено договір № КД 14939 від 31.05.2010 року за умовами якого постачальник зобовязався поставити покупцеві оригінальні змінно запасні частини для двигунів фірми VOLVO PENTA моделі TAD 121 СНС, вузли й агрегати, необхідні для проведення ремонту р/с „Світломор”.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1237/2011

від 21.09.2011 року

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000) від дати здійснення передплати за товар.

14.06.2010 року позивачем було перераховано передплату за товар в розмірі 543206,41 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 2662 від 14.06.2010 року.

Кінцева дата поставки товарів - 25.07.2010 року. Відповідно до п.4.1 договору датою поставки вважається дата передачі постачальником покупцеві товару відповідно до підписаної сторонами товарної накладної.

Поставка товару була проведена двома партіями: 19.08.2010 року та 03.11.2010 року, що підтверджується видатковими накладними. Отже, першу партію було прострочено на 25 днів (за виключенням деяких товарів, строк поставки яких, згідно з додатком № 1 до договору, було обумовлено в чотирнадцять тижнів), а другу на 45 днів (окремі товари - на 101 день), через що утворився борг у вигляді пені в сумі 28267,27 грн., яка обґрунтована позивачем в розширеному письмовому розрахунку позовної заяви.

У відповідності до п. 6.1 договору за прострочення строків поставки товару постачальник платить покупцеві пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми непоставленого товару. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в частині стягнення суми 28267,27 грн. і такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є поставка оригінальних змінно запасних частин для двигунів (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1237/2011

від 21.09.2011 року

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість поставлених оригінальних змінно запасних частин для двигунів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві того чи іншого засобу правового захисту, на використання а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1237/2011

від 21.09.2011 року

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватної виробничо комерційної фірми «Транс сервіс» (м. Ужгород, вул. Минайська, 16; код 23865027) на користь державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт” (м. Одеса, пл. Митна, 1; код 01125666) суму 28267,27 (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят сім грн. 27 коп.) пені та 282,67 (двісті вісімдесят дві грн. 67 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Зайво сплачені судові витрати: державне мито в сумі 282,67 грн. сплачене платіжним дорученням № 216 від 29.06.2011 року та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. сплачені платіжним дорученням № 217 від 29.06.2011 року повернути позивачу з Держбюджету.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.