Рішення № 18296369, 19.09.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.2011 Справа №5008/838/2011

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хуст

до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Хуст”, м. Хуст

про стягнення 6310,00 грн. (згідно зменшених позовних вимог),

Суддя Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача ОСОБА_2, представник згідно з угодою від 30.04.11;

від відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Хуст” про стягнення 6310,00 грн.

Представник позивача вимоги суду виконав повністю, зокрема, подав опис вкладення до квитанції про надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів та оригінал ухвали суду від 12.09.11 з доказами вручення її відповідачеві. В засіданні суду подав заяву б/н від 19.09.11, в якій просить долучити до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків від 15.09.11 та належним чином завірені копії первинних документів (накладних), вказаних в акті звірки. А також вказує, що після проведення та підписання акту звірки розрахунків відповідач сплатив суму в розмірі 50,00 грн., у звязку з чим зменшив позовні вимоги в цій частині та просить стягнути з відповідача суму 6310,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Представник позивача також повідомив, що станом на день розгляду справи надходження інших коштів на рахунок позивача від товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Хуст” не надходило.

В судовому засіданні оглянуто товарно-транспортні накладні, вказані в акті звірки взаєморозрахунків від 15.09.11.

Відповідач вкотре в засідання суду не зявився, письмових заперечень по суті спору не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення поштових відправлень рекомендованої кореспонденції отримані відповідачем 09.07.11, 27.07.11, 05.09.11); його клопотання про відкладення розгляду справи (арк. спр. 22) судом задоволено, розгляд справи відкладався для надання можливості йому надати пояснення щодо позовних вимог та забезпечити належний захист в суді.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, для надання відповідачу можливості подати обґрунтовані заперечення по суті позовних вимог, строк вирішення спору закінчується, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач-постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Хуст” (відповідач-покупець) 21 грудня 2009 року укладено договір поставки №68/01, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 5.3 договору сторін оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

На виконання умов договору поставки №68/01 від 21.12.09 та у відповідності до товарно-транспортних накладних (арк. спр. 49-65) фізична особа-підприємць ОСОБА_1 поставляв товар (продукти харчування) товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Хуст”.

Станом на день подання позовної заяви (04.07.11) заборгованість відповідача перед позивачем склала 6610,42 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків сторін від 16.05.11 (арк. спр. 11).

Після порушення провадження у справі відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши відповідно 60,42 грн., 40,00 грн., 50,00 грн. і 100,00 грн., про що сторони зазначили у акті звірки взаєморозрахунків від 15.09.11.

Заявою, поданою у судове засідання 19.09.11, позивач повідомив про перерахування відповідачем після підписання акту звірки розрахунків 15.09.11 ще 50,00 грн., у звязку з чим, на день розгляду справи 19.09.11 заборгованість відповідача перед позивачем склала 6310,00 грн.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобовязання (зобовязання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача в сумі 6310,00 грн. за отриманий товар, яку відповідач не спростував.

Ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.

Отже, із вищенаведеного випливає, що відповідач всупереч нормам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не добросовісно користується належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони (позивача), не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, навпаки затягує розгляд справи, який неодноразово відкладався для надання йому можливості надати пояснення щодо позовних вимог та забезпечити належний захист в суді (у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач вказує про зацікавленість взяти участь у судовому розгляді даної справи, арк. спр. 22), здійснює незначні проплати заборгованості після порушення провадження у справі, однак доказів про це суду не надає.

Відповідно до ст. 32 доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 6310,00 грн. заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85

Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Хуст”, вул. Зарічна, буд. 23/2, м. Хуст, Закарпатська область (р/р №26003298389191 в Хустському відділенні ЛОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 325019, код ЄДРПОУ 36648137) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму 6310 /Шість тисяч триста десять/ грн. 00 коп., а також суму 102 /Сто дві/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 /Двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ващиліна Н.М

Повний текст рішення від 19.09.11 у відповідності до ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України складений та підписаний 21.09.11.