Рішення № 18295795, 04.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.11 р. Справа № 13/76

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватної науково виробничої фірми „Центр”, м. Горлівка

до відповідача: Донецького державного підприємства „Фірма матеріально технічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання “Донецьквугілля”, м. Донецьк

про: стягнення в порядку реституції грошових коштів у сумі 71657грн.30коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 17.05.2011р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Приватної науково виробничої фірми „Центр”, м. Горлівка (далі позивач) до Донецького державного підприємства „Фірма матеріально технічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання “Донецьквугілля”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 71657грн.30коп.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову в вигляді заборони відповідачу вчиняти будь які дії щодо відчуження сховища, розташованого за адресою Донецька обл., м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, шляхом накладання на нього арешту.

Ухвалою суду від 30.05.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 13/76, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 25.07.2011р. суд за клопотанням позивача, продовжив строк розгляду справи на пятнадцять днів до 10.08.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між сторонами договір купівлі продажу від 05.09.2007р. рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. по справі № 33/156пд визнаний недійсним, на підставі чого позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку реституції суму в розмірі 71657грн.30коп.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 216 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 12.07.2011р. у підтвердження набрання рішенням господарського суду Донецької області по справі № 33/156пд законної сили надана постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2011р., ухвала Вищого господарського суду України від 09.03.2011р.

У судовому засіданні 25.07.2011р. позивач надав суду висновок бухгалтерської служби № 456 від 25.07.2011р., за яким всього позивачем на виконання умов договору купівлі продажу була оплачена сума у розмірі 71657грн.30коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 278 від 17.07.2007р. на суму 6514грн.30коп., № 629 від 10.09.2007р. на суму 45143грн.00коп., № 643 від 11.09.2007р. суму 20000грн.00коп., карткою рахунку 631за липень, вересень 2007р.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, востаннє на 04.08.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань, однак поштова кореспонденція повернута суду органами зв'язку з позначками "за закінченням строку зберігання" та „організація за зазначеною адресою не зареєстрована”, що з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР серії АЄ № 550967 станом на 12.07.2011р., з якого вбачається, що Державне підприємство „Фірма матеріально технічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання “Донецьквугілля”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00183360, значиться у Реєстрі, зареєстровано за адресою: 83121, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Собінова, будинок 2А. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

В судовому засіданні 04.082011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

5 вересня 2007 року між державою в особі Верховної ради України у повному господарському віданні Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання “Донецьквугілля” (далі продавець), та Приватною науково-виробничою фірмою „ЦЕНТР” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно пункту 1.1 якого, Продавець продав, а Покупець купив сховище (залізобетон) літ.Е-1, загальною площею 171,6 кв.м, що складає 6/100 ідеальної частки будівель, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 272е та розташовані на земельній ділянці.

Відповідно п. 2.1 договору за домовленістю сторін встановлено такий порядок розрахунків між ними зі сплати ціни за сховище: сума 71657грн.30коп. в тому числі ПДВ 11942грн.88коп. з урахуванням здійсненого гарантійного внеску повинна бути перерахована на поточний рахунок продавця протягом 7 календарних днів з моменту підписання договору.

На виконання умов договору позивач оплатив вартість нерухомого майна шляхом перерахування платіжними дорученнями № 278 від 17.07.2007р., № 629 від 10.09.2007р. № 643 від 11.09.2007р. суми у загальному розмірі 71657грн.30коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. по справі 33/156пд за позовом прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до приватної науково-виробничої фірми „ЦЕНТР”, м. Горлівка та до Донецького державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк, за участю першої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головного управління з питань надзвичайних ситуацій України в м. Донецьку, м. Донецьк , за участю другої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головного управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації , м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управлянні з питань цивільного захисту і військовомобілізаційної роботи Донецької міської ради, м. Донецьк позов задоволений, визнаний недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 05.09.07р. - сховища літ. Е-1, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Петровського, 272е між Державним підприємством Фірма матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції виробничого обєднання „ Донецьквугілля” та приватною фірмою Науково-виробничою фірмою „ Центр”.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача в порядку реституції суму в розмірі 71657грн.30коп., що була сплачена в якості оплати вартості придбаного за договором нерухомого майна, який визнаний недійсним.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналогічна позиція закріплена ст. 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Таким чином, одним із важливих факторів застосування судом наслідків недійсності правочину є факт наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. по справі 33/156пд визнано недійсним договір купівлі продажу від 05.09.2007р., укладений між Приватною науково виробничою фірмою „Центр”, м. Горлівка (покупець) та державою в особі Верховної ради України у повному господарському віддані Донецького державного підприємства „Фірма матеріально технічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання “Донецьквугілля”, м. Донецьк.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. по справі №33/156пд залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.03.2011р. повернено касаційну скаргу Приватної науково-виробничої фірма "Центр" на рішення Донецького господарського суду від 07.12.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. по справі № 33/156пд без розгляду.

Отже, рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. по справі №33/156пд набрало законної сили.

Таким чином, позивач мав всі підстави звернутися до господарського суду Донецької області з вимогою про стягнення з відповідача суми в розмірі 71657грн.30коп., отриманої в якості оплати за придбане, на підставі договору купівлі продажу від 05.09.2007р. нерухоме майно.

Приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обовязків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію є окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

У ст. 216 ЦК зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому для захисту майнового права, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, наслідки, визначені в законі, повинні застосовуватися незалежно від того, чи наведені вони у позовній заяві.

Враховуючи той факт, що договір купівлі продажу від 05.09.2007р. - сховища літ. Е-1, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, який укладений між Приватною науково виробничою фірмою „Центр”, м. Горлівка (покупець) та державою в особі Верховної ради України у повному господарському віддані Донецького державного підприємства „Фірма матеріальнотехнічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання “Донецьквугілля”, м. Донецьк визнано недійсним, а сплачені позивачем (покупцем) кошти за майно у сумі 71657грн.30коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 278 від 17.07.2007р., № 629 від 10.09.2007р. № 643 від 11.09.2007р. останньому повернуті не були, позовна вимога щодо проведення реституції підлягає задоволенню.

Отже, позивач належними та допустимими в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами довів здійснення ним оплати вартості придбаного майна в розмірі 71657грн.30коп та наявність підстав вимагати від відповідача її повернення.

Крім того, позивач просить вжити заходів до забезпечення позову, заборонити відповідачу вчиняти будь які дії щодо відчуження сховища, розташованого за адресою Донецька обл., м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, шляхом накладання на нього арешту.

Надану заяву позивач мотивує, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 10.07.2008р. № 338 „Про ліквідацію ДП „Фірма матеріально технічного забезпечення та збуту продукції „Донецьквугілля” відповідач знаходиться в процесі припинення господарської діяльності, у звязку з чим у позивача є припущення, що відповідач може зробити відчуження сховища, розташованого за адресою: Донецька обл., им. Донецьк, вул. Петровського, 272е, для задоволення вимог кредиторів, яке можливо є єдиним майном відповідача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, окрім припущення заявника відносно можливого продажу майна сховища, розташованого за адресою Донецька обл., м. Донецьк, вул. Петровського, 272е та відсутності у боржника іншого майна, що зробить неможливим задоволення вимог останнього, позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, не доведено існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

Вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки необґрунтована та не відповідає вимогам статті 66 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 71657грн.30коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватної науково виробничої фірми „Центр”, м. Горлівка до Донецького державного підприємства „Фірма матеріально технічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання “Донецьквугілля”, м. Донецьк про стягнення в порядку реституції грошових коштів у сумі 71657грн.30коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Донецького державного підприємства „Фірма матеріально технічного забезпечення збуту продукції виробничого обєднання “Донецьквугілля” (юридична адреса: 83121, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Собінова, будинок 2А, код ЄДРПОУ 00183360) на користь Приватної науково виробничої фірми „Центр” (юридична адреса: 84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Мініна і Пожарського, будинок 3, код ЄДРПОУ 2318440) суму в розмірі 71657грн.30коп., державне мито в сумі 761грн.57коп., витрати по сплаті інформаційно технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

В судовому засіданні 04.08.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >