Рішення № 18295733, 07.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.11 р. Справа № 2/137пд

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт”, м. Донецьк

за участю третьої особи: Відкритого акціонерного товариства „Градієнт”, м. Донецьк

про визнання недійсним укладений між ТОВ „ТПК Укрсплав” та ТОВ „Моноліт” договору застави нерухомого майна від 02.12.2010р.; визнання за ТОВ „ТПК Укрсплав” право власності на самовільно збудований обєкт нерухомого майна Багатопалівна заправна станція, яка розташована в м. Донецьку по вул.. Горновій, 2а.

За участю

представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довір.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір.

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт”, м. Донецьк про визнання недійсним укладений між ТОВ „ТПК Укрсплав” та ТОВ „Моноліт” договору застави нерухомого майна від 02.12.2010р.; визнання за ТОВ „ТПК Укрсплав” право власності на самовільно збудований обєкт нерухомого майна Багатопалівна заправна станція, яка розташована в м. Донецьку по вул. Горновій, 2а.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між ТОВ „Моноліт” та ВАТ „Градієнт” 29.04.2008р. договору підряду № 12-04/08. Позивач отримав від Відповідача вимогу, згідно якої останній пропонує ТОВ „ТПК Укрсплав” погасити заборгованість відповідача за договором підряду, шляхом передачі йому майнового комплексу автозаправної станції, яку відповідач вважає своєю власність посилаючись на договір застави нерухомого майна від 02.12.2010р. Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на ст.15, 16, 203, 209, 220, 331, 376, 386, 392, 577, 585 Цивільного кодексу України, ст. 13, 14, 16 Закону України „Про заставу”, ст. 20 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд встановив.

Як вказує позивач та не спростовано сторонами 29.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Градієнт” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Моноліт” (Генпідрядник) був укладений договір підряду № 12-04/08.

За цим договором Замовник доручає, а Генпідрядник зобовязується своїми силами виконати роботи з обліцовки інженерно-лабораторного корпусу, що належить Замовнику, розташованого по вул.. Комуністична, 4, в Пролетарському районі м. Донецька. Замовник при виконання Генпідрядником взятих на себе зобовязань, зобовязується прийняти фактично виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що загальна ціна за роботи по договору визначається відповідно до актів виконаних робіт, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3. договору поточні та кінцеві розрахунки по договору здійснюються Замовником за фактично виконані роботи, в продовж десяти календарних днів з моменту підписання форми КБ-2в та КБ-3 на розрахунковий рахунок Генпідрядника.

Згідно до п. 2.4. договору Форми КБ-2в та КБ-3 Генпідрядник передає замовнику в строк не пізніше першого числа місяця, наступного за звітним, а Замовник в продовж пяти днів перевіряє реальність форм та зобовязаний підписати їх в частині фактично виконаних робіт.

Пунктом 4.1. договору визначений строк виконання робіт 31 грудня 2010р.

За цим договором ТОВ „Моноліт” провело ремонтно-будівельні роботи на будівлі інженерно-лабораторного корпусу, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Комунстична, 4.

Проте, як вказує позивач останнім було отримано вимогу від ТОВ „Моноліт”, де останній просить погасити заборгованість відповідача за договором підряду, шляхом передачі йому майнового комплексу автозаправної станції, що розташована по вул. Горнова, 2а у м. Донецьку, яку він вважає своєю власністю, посилаючись на договір застави нерухомого майна від 02.12.2010р.

З матеріалів справи видно, що дійсно 02.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Моноліт” (Заставоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” (Заставодавець) був укладений договір застави нерухомого майна, у простій письмовій формі.

За цим договором Заставодавець передає в заставу Заставоутримувачеві належне йому на праві власності нерухоме майно автозаправну станцію, як забезпечення виконання зобовязання оплатити вартість робіт за договором підряду № 12-04/08 від 29.04.2008р.

Пунктом 5 договору встановлено, що строк виконання зобовязань, забезпеченого цим договором, встановлено до _р.

Відповідно до п. 8 договору у разі неналежного виконання умов основного зобовязання, Заставоутримувач має право звернути стягнення на Майно, задовольнити свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення, у тому числі відшкодування збитків.

Згідно до п. 10 договору звернення стягнення на заставлене Майно може бути здійснено у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса з подальшою реалізацією Майна заінтересованим покупцям за ринковими цінами або через аукціон.

Цей договір набуває чинності після його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Заставодавцем своїх зобовязань (п. 12 договору).

Позивач просить визнати недійсним договір застави нерухомого майна від 02.12.2010р., оскільки останній не був посвідчений нотаріально.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 13 Закону України „Про заставу” встановлено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Приписами ст. 577 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 14 Закону України „Про заставу” визначено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Відповідно до приписів ст. 16 Закону України „Про заставу” право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, оскільки спірний правочин вчинено у простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально, останній є нікчемним. Таким чином, враховуючи приписи ст. 215 Цивільного кодексу України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору застави нерухомого майна від 02.12.2010р. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” права власності на самовільно збудований обєкт нерухомого майна Багатопалівну заправну станцію, яка розташована в м. Донецьку по вул. Горновій, 2а, то суд виходить з наступного.

Так, як видно з матеріалів справи та не спростовано сторонами майно - Багатопалівна заправна станція, яка розташована в м. Донецьку по вул. Горновій, 2а була збудована ТОВ „ТПК Укрсплав” його власними силами та за власний кошт відповідно до проектної документації, розробленої ТОВ „Нафтогазбудпроект” (ліцензія АВ № 359523).

Відповідно Ліцензії серії АВ № 479369, виданої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 22.06.2009р. ТОВ „ТПК Укрсплав” має право здійснювати господарську діяльність, повязану із створення обєктів архітектури.

Так, відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартість будівництва \заправної станції склала 2476768грн.

Спірний обєкт знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 13441кв.м., за адресою м. Донецьк, вул.. Горнова, 2а у Куйбишевському районі.

Відповідно до договору користування № 8/2348 від 03.02.2011р. укладеного між Донецькою міською радою та ТОВ „ТПК Укрсплав”, останньому дозволено користування земельною ділянкою загальною площею 13441 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Горнова, 2-А у Куйбишевському районі.

Тобто, судом встановлено, що спір полягає у встановленні права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” щодо спірного майна обєкту самочинного будівництва.

Як встановлено ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Отже, законодавство визначає декілька ознак, за якими (окремо або у сукупності) здійснюване чи здійснене будівництво нерухомого майна кваліфікується як самочинне.

Наразі, як вбачається із наданих до матеріалів справи документів спірне майно є самочинно побудованим через відсутність відповідної дозвільної та проектної документації, факт чого Позивачем визнається. Правомірність віднесення здійсненого Позивачем будівництва до самочинного узгоджується із змістом ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, за яким здійснення будівельних робіт без відповідного дозволу віднесено саме до самочинного будівництва

Товариство з обмеженою відповідальністю „Моноліт” не визначає та оспорює право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” на обєкт нерухомого майна Багатопалівна заправна станція, яка розташована в м. Донецьку по вул. Горновій, 2а, у звязку з чим останній звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на спірний обєкт.

Оцінивши в сукупності викладені сторонами доводи та заперечення та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” в цій частині підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, позов про визнання власності подається у випадках, коди певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

При цьому нормами Цивільного кодексу України не визначений перелік особі, до повноважень, яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у встановленні права власності позивача щодо спірного нерухомого майна - Багатопалівна заправна станція, яка розташована в м. Донецьку по вул. Горновій, 2а.

За приписами ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2011р. у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведено якої доручено судовому експерту Жукову Віктору Івановичу, який відповідно до свідоцтва № 322 має право проведення судових інженерно-технічних експертиз.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 09/23/07/11 від 06.07.2011р. судовим експертом були зроблені наступні висновки:

- виходячи з співвідношення наданої документації та візуального обстеження обєкта, слідує: будівлі та споруди багато паливної заправ очної станції розташованої за адресою: м. Донецьк, вул.. Горнова, 2а є нерухомим майном, що відповідає вимогам діючих будівельних норм та правил (ДБН) та придатні для експлуатації за призначенням;

Відповідно до нормативних вимог, будівля операторської за ступенем капітальності відноситься до другої групи та є капітальною будівлею.

Конструкції будівлі багато паливної заправної станції виконані із відповідних нормам будівельних матеріалів, в відповідності з технологією, що забезпечує правильне конструкторське поєднання елементів, не порушує експлуатаційну міцність конструкції в цілому. Недоліки конструкторсько-технічного характеру не виявлені для введення будівлі в експлуатацію.

Будівля операторської багатопалимвної заправної станції відповідає нормативним вимогам пожежної безпеки ДБН В.1.1-7-2002 та санітарним вимогам відповідно ДБН В.2.2-9-2009. „суспільна будівля та споруда” та придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 43 ГПК України.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що Жуков В.І. є судовим експертом з правом проведення судових експертиз з правом проведення судових інженерно-технічних експертиз, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як належний та допустимий доказ.

Оцінюючи обставини справи та докази подані Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав”, аналізуючи норми чинного законодавства, господарський суд виходить з наступного.

Земельна ділянка, на якій розташована будівля була передана у користування ТОВ „ТПК Укрсплав” за договором користування № 8/2348 від 03.02.2011р.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” як повноважений користувач відповідної земельної ділянки управнений в порядку ч.ч. 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України розраховувати на визнання за ним права власності у судовому порядку на здійснене самочинне будівництво нерухомого майна.

Відповідно до приписів ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Тобто, з урахуванням того, що будівля багато паливної заправної станції було побудовано ТОВ „ТПК Укрсплав” власними силами та зі своїх матеріалів, то ТОВ „ТПК Укрсплав” є власником цього майна.

Водночас, відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” належного правоустановчого документу щодо цього обєкту унеможливлює реєстрацію права власності на нього згідно приписів ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. В свою чергу, за змістом ч. 6 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відсутність такої реєстрації істотним чином обмежує позивача у реалізації прав, гарантованих ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, що є неприпустимим у світлі положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

З огляду на вище викладене суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” є власником обєкту нерухомості, а саме Багато паливної заправної станції, яка розташована в м. Донецьку по вул.. Горновій, 2а.

Судові витрати підлягають віднесення на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 41, 43, 49, 59, 60, 65, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” про визнання недійсним укладений між ТОВ „ТПК Укрсплав” та ТОВ „Моноліт” договору застави нерухомого майна від 02.12.2010р.; визнання за ТОВ „ТПК Укрсплав” право власності на самовільно збудований обєкт нерухомого майна Багатопалівна заправна станція, яка розташована в м. Донецьку по вул. Горновій, 2а. задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійка, 9, ЄДРПОУ 3339352, п/р 26002019667001 в ПАТ КБ „Южкомбанк”, м. Донецьк, МФО 335946) право власності на самовільно збудований обєкт нерухомого майна Багато паливну заправну станцію, яка розташована в м. Донецьку по вул.. Гоновій, 2а.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” (83041, м. Донецьк, вул. Северино-Уральська, 40, р/р 26006301591905 у Пролетарському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 334301, ЄДРПОУ 32427151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійка, 9, ЄДРПОУ 3339352, п/р 26002019667001 в ПАТ КБ „Южкомбанк”, м. Донецьк, МФО 335946) витрати по сплаті державного мита в розмірі 9915грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ.

Суддя Мартюхіна Н.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2011р.