Постанова № 18292580, 20.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2011 року Справа № 20-12/395 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіСотула В.В.,

суддівДмитрієва В.Є.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, Освітня установа профспілок "Академія праці та соціальних відносин" в особі філії- Інституту економіки та права Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі;

відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 4217/3/10-0 від 23.11.10, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

прокурора: не з`явився, Прокурор міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 18 травня 2006 року у справі №20-12/395

за позовом Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин" (вул. Лобачевського, 90,Москва,119454)

в особі філії - Інституту економіки та права Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99011)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)

за участю: Прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

<кредитор >(< адреса >)

про визнання податкового повідомлення-рішення № 0003122310/0 від 07.11.2005 року недійсним

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року позивач, освітня установа профспілок „Академія праці та соціальних відносин в особі інституту економіки та права Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 7 листопада 2005 року № 0003122310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 87600 грн., яке прийнято на підставі акту перевірки від 25 жовтня 2005 року № 60/10/23-123/24689394/214.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 травня 2006 року у справі № 20-12/395 позов задоволений частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2005 року № 0003122310/0 в частині донарахування податку у сумі 56800,00 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 28400,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат між сторонами.

Не погодившись із зазначеним судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003122310/0 від 07 листопада 2005 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 56800,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 28400,00 грн. , в іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до 26 квітня 2004 року інститут економіки та права Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі надавав послуги з отримання вищої освіти без наявності ліцензії, виданої в порядку, встановленому законодавством України, у звязку з чим пільги з оподаткування в частині надання платних послуг у позивача відсутні.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року рішення господарського суду міста Севастополя від 18 травня 2006 року у справі № 20-12/395 залишено без змін.

За наслідками касаційного перегляду справи ухвалою Вищого адміністративного України від 06 липня 2011 року ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року скасовано, справу №20-12/395 направлено на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

19 вересня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, у якому відповідач просив скасувати оскаржене рішення господарського суду міста Севастополя та припинити провадження у справі № 20-12/395, оскільки даний спір є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тобто він непідвідомчий господарському суду.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 20 вересня 2011 року, зявився представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, який підтримав зазначене вище клопотання про припинення провадження у цій справі.

Прокурор та представник позивача до суду апеляційної інстанції не зявились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя повідомлені належним чином.

Клопотань про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки від зазначених осіб на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх достатніми для вирішення спору, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача та прокурора.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у цій справі припиненню, виходячи з наступних підстав.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 7 листопада 2005 року № 0003122310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 87600 грн., яке прийнято відповідно до акту перевірки від 25 жовтня 2005 року № 60/10/23-123/24689394/214.

При цьому, відповідачем по заявленій вимозі зазначений державний орган - Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя.

З огляду на приписи частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" (чинного на час прийняття оскарженого рішення), вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають Господарський процесуальний кодекс України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Також, за приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України за субєктним критерієм до компетенції господарських судів віднесені спори між юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та в передбачених законом випадках за участі державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Втім, на думку судової колегії, вирішуючи спір про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 7 листопада 2005 року № 0003122310/0, наведених вище норм процесуального права суд першої інстанції належним чином не дотримався, оскільки не дослідив субєктний склад цього спору та не проаналізував характер правовідносин, які виникли між сторонами .

Так, виходячи зі змісту оскарженого судового рішення, предметом дослідження суду першої інстанції у межах даної справи були обставини щодо законності дій відповідача з прийняття податкового повідомлення-рішення від 7 листопада 2005 року № 0003122310/0 .

З приписів статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (пункт 6 статті 10 вищенаведеного Закону).

Отже, спір у даній справі виник у звязку з реалізацією податковим органом своїх повноважень у сфері організаційно-господарських відносин, які встановлюються між цим органом та господарюючим субєктом і повязані з його компетенцією щодо контролю за дотриманням останнім податкового законодавства.

З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України .

У відповідності з пунктом 6 та 7 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” цього Кодексу до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні та касаційні скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, зазначені вище контролюючі повноваження Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя визначають її статус у спірних відносинах як субєкта владних повноважень.

У пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України наведено, що справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Окрім того, в силу пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, сукупний аналіз субєктного складу та характеру правовідносин свідчить, що ця справа є справою адміністративної юрисдикції.

Таким чином, враховуючи, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, розгляд даного спору повинен був здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а тому спір щодо законності дій органу або субєкта, якому делеговані відповідні повноваження, не міг бути предметом розгляду господарським судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України. (Аналогічну позицію викладено Вищим господарським судом України, зокрема, у постановах від 24 липня 2007 року у справі № 2-5/13399-2005, від 26 грудня 2007 року у справі № 2-4/590.1-2006, від 06 грудня 2007 року у справі № 2-4/6730-05).

Крім того, скасовуючи ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року у цій справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06 липня 2011 року зазначив, що оскільки позов освітньою установою профспілок „Академія праці та соціальних відносин в особі інституту економіки та права Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі був поданий до місцевого господарського суду та розглянуто останнім в порядку Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для розгляду даного спору згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, касаційна інстанція зазначила про необхідність надати відповідну оцінку правомірності застосування місцевим судом норм процесуального права, зокрема, в частині визначення підвідомчості даного спору.

Судовою колегією встановлено, що спірні правовідносини сторін мають публічно правовий характер, а тому цей спір не підвідомчий господарському суду і це, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для припинення провадження у справі.

Статтею 103 Господарського процесуального кодексу України зумовлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

При цьому, у пункті 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України наведено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги вищенаведене, рішення господарського суду міста Севастополя від 18 травня 2006 року у справі № 20-12/395 підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2011 року.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 3), 104 (частина 1 пункт 4), 80 (частина 1 пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 травня 2006 року у справі № 20-12/395 скасувати.

3. Провадження у справі № 20-12/395 припинити.

Головуючий суддя< Підпис >В.В.Сотула

Судді< Підпис >В.Є. Дмитрієв

< Підпис >І.В. Черткова

розсилка:

Освітна установа профспілок "Академія праці та соціальних відносин" (вул. Лобачевського, 90,Москва,119454)

Інститут економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99011)

Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)

Прокурор міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

<кредитор >(< адреса >)

<Сюда вписывать остальных >