Постанова № 18292516, 20.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р.Справа № 5024/857/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 509 від 05.09.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Л. Воронюка замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук)

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 524 від 09.09.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5 (довіреність б/н від 01.12.2009 р.)

від відповідача: ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.01.1998 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_6

на рішення господарського суду Херсонської області від „13” липня 2011 року

по справі № 5024/857/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Фірма „Херсоноблагробуд”, Херсонська область, м. Нова Каховка

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, Херсонська область, м. Нова Каховка

про стягнення 51 306 грн.

В С Т А Н О В И В :

13.05.2011 року Відкрите акціонерне товариство „Фірма „Херсоноблагробуд” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (далі по тексту відповідач) про стягнення 51306 грн. неустойки у зв'язку з неповерненням предмету найму (бетонних майданчиків), нарахованої за період з 11.07.2008 року по 10.05.2011 року. Також позивач просив стягнути на його користь з відповідачів витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після припинення орендних відносин (факти чого встановлені рішеннями у справі № 4/308-ПН-08) відповідач не повертає позивачу бетонні майданчики площами двічі по 33 м2 та 9 м2 по АДРЕСА_1. Заявлену неустойку нараховано в розмірі подвійної орендної плати за період з 11.03.2008 року по 10.05.2011 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.07.2011 року по справі № 5024/857/2011 (суддя Чернявський В.В.) позовні вимоги ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” 51 306 грн. неустойки, 513 грн.06 коп. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 236 грн. на відшкодування витрат з оплати вартості послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач не спростував наведені факти, що встановлені судовими рішеннями у справі № 4/308-ПН-08 та не надав доказів повернення до 10.05.2011 року позивачу бетонних майданчиків площею 75м2. В свою чергу, розрахунок неустойки, наведений за викладенням позовної заяви, арифметично є вірним, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_6 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить переглянути та скасувати п.1, 2 оскаржуваного рішення повністю та прийняти нове рішення.

У доповненні до апеляційної скарги ФОП ОСОБА_6 просить переглянути та скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, застосувати строк позовної давності про стягнення неустойки, застосувати загальний строк позовної давності три роки відповідно до ст.256 ЦК України.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник, посилається на те, що позовна заява в порушення ст.ст.54, 57 ГПК України підписана неналежним представником позивача ОСОБА_7 оригінал довіреності якої був відсутній.

Скаржник посилається на те, що в порушення ст.57 ГПК України позивач не надіслав йому жодного документу, що був доданий до позову в суді.

На думку скаржника, всі подані ним клопотання були судом необґрунтовано та безпідставно, без зазначення підстав та відповідних норм чинного законодавства відхилені.

Скаржник вважає, що Договір № 07/09-1 від 07.09.2001 року закінчився 31.12.2007 року. Отже, загальний строк позовної давності, передбачений ст.256 ЦК України, встановлений у три роки сплинув 31.12.2010 року, спеціальний строк позовної давності, передбачений ст.258 ЦК України, встановлений в один рік взагалі сплинув 31.12.2008 року. Тому позивач позбувся права вимоги.

Позивачем надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_6 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії протесту прокурора на рішення ВК Новокаховської МР від 25.01.2005 року № 22, копії „Про розгляд протесту прокурора м. Нова Каховка” від 09.11.2009 року № 2425, копії листа СБУ в Херсонській області, копії листів до позивача від 23.06.2008 року та від 01.07.2011 року.

Також ФОП ОСОБА_6 заявив клопотання про витребування у Новокаховського МВ УМВС України матеріали перевірок про фіксування факту відсутності бетонних майданчиків по АДРЕСА_1 від 09.04.2011 року та 28.05.2011 року.

Надані ФОП ОСОБА_6 до суду копії документів до матеріалів справи залучаються, але судовою колегією до уваги не приймаються, так як не мають ніякого значення для вирішення даного спору.

Ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_6 не надав доказів наявності у Новокаховського МВ УМВС України матеріалів перевірок від 09.04.2011 року та 28.05.2011 року, оцінка даних за якими мала б відноситись до предмету дослідження у даній господарській справі. Тому клопотання відповідача про витребування таких документів судова колегією відхиляється.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, у справі № 4/308-ПН-08 господарським судом Херсонської області розглядався позов ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” до ПП ОСОБА_6 про вилучення, повернення майна, стягнення коштів.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі №4/308-ПН-08 від 14.10.2008 року зобов'язано ПП ОСОБА_6 повернути ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” бетонні майданчики загальною площею 75 м2 по АДРЕСА_1 з приведенням їх у придатний для користування стан шляхом звільнення від металокаркасного вагону „Клякса” та від будівлі магазину „Гімназист”. Також з відповідача на користь позивача постановлено стягнути 7419,83 грн. неустойки, нарахованої за період з 11 січня 2008 року по 10 липня 2008 року у зв'язку з неповерненням орендарем бетонних майданчиків після припинення договору їх оренди.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2009 року постанову Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 4/308-ПН-08 від 14.10.2008 року залишено без змін.

Судовим рішенням у справі № 14/308-ПН-08 встановлено, що 07.09.2001 року між сторонами укладено договір оренди бетонного майданчика площею 33 м2 по АДРЕСА_1. З врахуванням додаткових угод № 5 від 18.03.2005 року та № 6 від 22.04.2005 року до договору оренди в користування ПП ОСОБА_6 за договором загалом передано три бетонні майданчики площами 33 м2, 33 м2 та 9 м2, а всього 75 м2.

Договір оренди припинив дію 31.12.2007 року.

Станом до 10.07.2008 року орендар не повернув бетонні майданчики орендодавцю після припинення договору оренди.

Розмір орендної плати, що встановлений договором, складав 10,06 грн./м2 за 1 м2 бетонної площадки в місяць.

Перелічені факти, у відповідності з наведеною ст.35 ГПК України, не доводяться знову при розгляді даної справи № 5024/857/2011.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” і вважає, що доводи, заперечення і вимоги ФОП ОСОБА_6, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи № 5024/857/2011 та справи № 4/308-ПН-08, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд”, як Орендодавцем, та ФОП ОСОБА_6, як Орендарем, склалися правовідносини повязані з орендою трьох бетонних майданчиків, загальною площею 75 м2 (33 м2, 33 м2 та 9 м2), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, про що 07.09.2001 року було укладено відповідний договір № 07/09-1 та додаткові угоди до нього. Даний договір оренди припинив свою дію 31.12.2007 року. Між тим, ФОП ОСОБА_6 і по даний час орендоване майно (бетонні майданчики) не повернув ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд”.

Відповідно до положень ст.785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує зобов'язання відносно повернення майна, то наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на те, що 31.12.2007 року строк дії договору оренди від 07.09.2001 року № 07/09-1 було завершено, що не заперечується та визнається сторонами, а Орендодавець не звільнив орендовані бетонні майданчики, зокрема від власного майна та у передбаченому п.4.6 договору оренди порядку не передав орендовані бетонні майданчики Орендодавцю за актом приймання-передачі, згідно із положеннями ст.785 ЦК України, позивачем вірно та підставно нараховані 51 306 грн. неустойки за прострочення повернення майна в розмірі подвійної орендної плати:

- за липень 2008 року 754,50 : 31 х 21 х 2 = 1022,23 грн.;

- за серпень 2008 року квітень 2011 року (33 місяці) 33 х 754,50 х 2 = 49797 грн.;

- за травень 2011 року 754,50 : 31 х 10 х 2 = 486,77 грн.

Такий розрахунок вірно зроблений позивачем з липня 2008 року, оскільки за період з січня 2008 року по липень 2008 року неустойка за прострочення повернення майна в розмірі подвійної орендної плати була стягнута за рішеннями по справі №4/308-ПН-08.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що ФОП ОСОБА_6 безпідставно не повертає ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” бетонні майданчики, у зв'язку з чим останнім правомірно нараховано відповідачу неустойку за прострочення повернення майна в розмірі подвійної орендної плати за період з 11.07.2008 року по 10.05.2011 року в розмірі 51 306 грн., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_6, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи виконавчого провадження по виконанню рішень по справі № 4/308-ПН-08 (а.с.43-55) вбачається, що відсутні будь-які докази звільнення та повернення бетонних майданчиків. Згідно постанови державного виконавця, накладено штрафи на ФОП ОСОБА_6 за невиконання рішення суду по справі №4/308-ПН-08. Згідно заяви самого ФОП ОСОБА_6 від 20.05.2011 року (а.с.56), він повідомляє орган ДВС, що у зв'язку з тяжким матеріальним становищем самостійно та повільно демонтує будівлю магазину та здійснює підготовку для демонтажу та вивезення металокаркасного вагони, що і є визнанням факту не звільнення орендованих майданчиків до цих пір.

ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” не пропустило строк, встановлений ст.ст.256, 258 ЦК України, для пред'явлення вимог про стягнення нейстойки. Більш того, ФОП ОСОБА_6 не заявляло в місцевому господарському суді про застосування позовної давності, як це передбачає ч.3 ст.267 ЦК України.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, направивши відповідачу копію позовної заяви, позивач не направляв йому копії рішень по справі №4/308-ПН-08, оскільки такі копії мають бути у відповідача, як учасника зазначеної справи. Відповідно до ст.56 ГПК України, позивач при заявлені позову має направити відповідачеві копію позовної заяви та доданих до позовної заяви документів, яких нема у відповідача. Так як відповідач був учасником судових проваджень, копії рішень за якими додано до позовної заяви, такі копії рішень мали бути в нього і, відповідно, позивач не мав обов'язку направляти копії рішень відповідачу разом з копією позовної заяви.

Більш того, ФОП ОСОБА_6 отримував всі ухвали суду, приймав участь в судових засіданнях, але правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, клопотань про ознайомлення з матеріалами справи та зняття необхідних копій не заявляв, чого і не зробив в суді апеляційної інстанції.

Позовну заяву ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” підписано належним представником ОСОБА_7, чиї повноваження підтверджуються відповідною довіреністю від 01.09.2009 року.

ФОП ОСОБА_6 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 13.07.2011 року по справі № 5024/857/2011 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „13” липня 2011 року по справі № 5024/857/2011 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „22” вересня 2011 року.