Постанова № 18292496, 20.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р.Справа № 14/17-1633-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 509 від 05.09.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Л. Воронюка замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук)

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 524 від 09.09.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідачів:

від ДП ОЗ ОСОБА_1 (довіреність № 31 від 04.01.2011 року)

від ТОВ „ПІК „Інтерком” не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця”

на рішення господарського суду Одеської області від „15” липня 2011 року

по справі № 14/17-1633-2011

за позовом Приватного підприємства „Лінар-Люкс”, м. Київ

до:

- Державного підприємства „Одеська залізниця”, м. Одеса;

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна компанія „Інтерком”, м. Луганськ

про стягнення 19 848 грн.

В С Т А Н О В И В :

27.04.2011 року Приватне підприємство „Лінар-Люкс” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці (далі по тексту відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна компанія „Інтерком” (далі по тексту відповідач-2) вартості недостачі вугілля камяного в сумі 19848 грн. Також позивач просив стягнути на його користь з відповідачів витрати по сплаті державного мита в сумі 198,48 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Одеською залізницею на адресу одержувача ПП „Лінар-Люкс”, здійснювалося перевезення вантажу вугільну продукцію, але при його перевірці та видачі встановлено недостачу, відшкодування збитків від якої відповідачами не здійснено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2011 року по справі № 14/17-1633-2011 (суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги ПП „Лінар-Люкс” задоволені. Стягнуто з ДП „Одеська залізниця” 19848 грн. вартості недостачі вантажу, 198,48 грн. державного мита, 236 грн. витрати на ІТЗ судового процесу. Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна компанія „Інтерком” від відповідальності звільнена.

Такий висновок суду мотивований тим, що актами загальної форми №5105/Г, №1721/ваги від 05.12.2010 року та комерційним актом серії АА №034449/444/11 від 05.12.2010 року встановлено незбереження частини вантажу при перевезенні, а тому відповідно до вимог статті 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Статтею 114 Статуту передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП „Одеська залізниця” звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобовязується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу. Згідно статті 31 Статуту залізниць України, відправник зобовязаний перевірити придатність рухомого складу у комерційному відношенні, але при цьому залізниця не звільняється від зобовязання подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено обовязок вантажовідправника перед навантаженням вантажу у вагон визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або псуванню вантажу. Комерційним актом серії АА № 034449/444 від 05.12.2010 року, встановлено, вагон у технічному відношенні справний, є сліди старої течі.

Між тим, всі ці обставини не були враховані судом першої інстанції, та неправильно застосовані ст.111 Статуту залізниць України, ст.34 ГПК України, ст.909 ЦК України, які звільняють Одеську залізницю від відповідальності за недостачу вантажу.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та його представник в судове засідання 20.09.2011 року не зявився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення б/н від 12.08.2011 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Відповідач-2 ТОВ „ПІК „Інтерком”, надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило розглянути справу за відсутністю її представника, а також залишити апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача-1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2010 року між ПП „Лінар-Люкс” та ТОВ „ТД „Топливо України” було укладено договір поставки вугілля камяного №5.

На виконання умов договору № 5 від 01.08.2010 року 03.12.2010 року вантажовідправником ТОВ „ПІК „Інтерком” по залізничній накладній № 52967341 зі станції Красний Луч. Дон. (Донецької залізниці) відправлено на адресу ПП „Лінар Люкс” (станція призначення Первомайськ на Буге Одеської залізниці) у відкритому вагоні № 66232364 вугілля камяне завантажене навалом вагою 68500 кг. У залізничній накладній відправником зазначено: у власність ПП „Лінар-Люкс”, вантаж маркований вапном, прийняті профілактичні мірі проти змерзання, шляхом пересипання сіллю 0,1 %, вологість 6,0 %, вантаж розміщений і закріплений згідно Р2 параграф 3-5 ТУ гл. І п. 3,4,7,8 прил. 14 к СМГС вірно (а.с.9).

Актами загальної форми № 5105/Г та №1721/Г від 05.12.2010 року станції Нижньодніпровськ Вузол (Приднепровської залізниці) встановлено, що у вагоні №66232364 завантаження рівномірне, нижче бортів на 15 см., маркування вапном. По ходу потягу над 1-5 люками поглиблення, довжиною 7 м., шириною вагону, глибиною 1,7 м. На місці поглиблення маркування відсутня. На момент огляду вагону течі вантажу не було (а.с.22).

В той же день, 05.12.2010 року був складений акт про технічний стан вагону за №160, з якого вбачається, що втрата вантажу імовірна. З ліва по ходу потягу відсутні армовані листи, маються зазори між кришкою люка та поперечною балкою вагону, між кришкою 1 та 3 люків довжиною 500мм, шириною 50мм, між кришкою 5 люку довжиною 400 мм, шириною 40 мм. Вантажовідправник зазори міг бачити, але мір по запобіганню не прийняв (а.с.21)

На підставі акту загальної форми № 5105/г від 05.12.2010 року на станції призначення Первомайськ на Бузі Одеської залізниці було проведено комісійне переважування вагону та складений комерційний акт № АА 034449/444/11 від 05.12.2010 року, яким встановлено, що по накладній значиться вантаж вугілля камяне вага брутто 90700 кг, тара с бруса 22200 кг., нетто 68500 кг. Фактично виявилось вага брутто 64520 кг., тара с бруса 22200 кг., нетто 42320 кг., тобто менше ніж вказано в накладній на 26180 кг. Вагон технічно справний (акт про технічний стан вагону № 160 від 05.12.2010 року ст. Нижнедніпровськ Вузол), завантаження у вагоні рівномірне нижче бортів на 15 см., маркований вапном, Над 1-5 люками по ходу потягу маються воронкоподібне поглиблення довжиною 7м, на всю ширину вагону, глибиною 1,7м. На місці поглиблення маркування відсутня. Є сліди старої течі. Ліворуч по ходу потягу відсутні армовані листи, має місце зазори між кришкою люку та поперечною балкою вагону, між кришкою 1 та 3 люків довжиною 500 мм, шириною 50 мм, між кришкою 5 люку довжиною 400 мм, шириною 40 мм. Для подальшого запобігання втрати вантажу конструктивні зазори ущільнені за допомогою паклі та картону. Двері та люки з обох сторін закриті.

Судова колегія частково погоджується з позовними вимогами ПП „Лінар-Люкс”, частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що апеляційна скарга ДП „Одеська залізниця” підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із статтею 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2 % маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1 % маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Згідно із статтею 110 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи нестачу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його нестачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю у розмірі оголошеної вартості, якщо залізниці доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу.

Матеріалами справи встановлено, що вантажовідправник ТОВ „ПІК „Інтерком” відвантажило та передала перевізнику Одеській залізниці вантаж в тій кількості, яка вказана в перевізних документах, а саме 68 тонн 500 кг вугілля камяного у вагоні № 66232364. При цьому, у відповідності до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантажовідправник прийняв міри забезпечення збереженості вантажу та на поверховість вугілля було нанесено маркування ізвести, про що було зроблено відмітка у залізничній накладній №52967341 від 03.12.2010 року.

Перевізник Одеська залізниця, в свою чергу, прийняла все вищезазначене без усяких зауважень, про що свідчить залізнична накладна № 52967341 від 03.12.2010 року.

Як було вище зазначено, 05.12.2010 року при прибутті вагону № 66232364 на станцію призначення Первомайськ на Бузі Одеської залізниці у зазначеному вагоні була виявлена нестача вугілля у кількості 26 180 кг, про що складено комерційний акт серії АА № 034449/444/11. При цьому даний комерційний акт був складений на підставі акту загальної форми №5105/г від 05.12.2010 року, який в свою чергу був складений на станції Нижнедніпровськ Вузол (Придніпровської залізниці). При цьому, слід зазначити, що в той же день, 05.12.2010 року, на тій же станції був складений акт за №160 про технічний стан вагону, з якого вбачається, що втрата вантажу імовірна. Ліворуч по ходу потягу відсутні армовані листи, має місце зазори між кришкою люку та поперечною балкою вагону, між кришкою 1 та 3 люків довжиною 500 мм, шириною 50 мм, між кришкою 5 люку довжиною 400 мм, шириною 40 мм. Вантажовідправник зазори міг побачити, але мір по запобіганню не прийняв.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено обовязок вантажовідправника перед навантаженням вантажу у вагон визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видування або псування вантажу.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагону або контейнеру, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то у вирішенні спорів слід розмежувати відповідні поняття.

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, та підтверджується як комерційним актом від 05.12.2010 року так і актом про технічний стан вагону від 05.12.2010 року, що вагон в технічному стані справний. Але ж при цьому зазначається, що всі зазори, які були у вагоні, вантажовідправник міг бачити, але мір по запобіганню не прийняв, що не суперечить вимогам пунктів 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Крім того, з комерційного акту вбачається, що є сліди старої течі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначені несправності вагону, такі як існування старої течі вантажу та інші, виникли в процесі перевезення вантажу. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю, так як згідно статті 31 Статуту залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що незбереження вантажу сталося в наслідок того, що вагон поряд з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, а тому відповідальність за недостачу вантажу необхідно покласти як на залізницю так і на вантажовідправника у пропорційному відношенні.

Отже, стягненню підлягають з Одеської залізниці та ТОВ „ПІК „Інтерком” на користь ПП „Лінар-Люкс” вартість недостачі вугілля в сумі 9924,13 грн. з кожного.

В свою чергу, Одеська залізниця та ТОВ „ПІК „Інтерком” належним чином не змогли довести обставини, що недостача вантажу виникла не з їх вини, у звязку з чим підлягають притягненню до відповідальності у вигляді сплати суми збитків за недостачу вантажу вугілля камяного.

Відповідачі ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які відповідачі посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2011 року по справі № 14/17-1633-2011 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга ДП „Одеська залізниця” частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на Одеську залізницю та ТОВ „ПІК „Інтерком” пропорційно задоволених позовних вимог ПП „Лінар-Люкс”.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „15” липня 2011 року по справі № 14/17-1633-2011 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Приватного підприємства „Лінар Люкс” задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Понтелеймонівська,19, код 01071315) на користь Приватного підприємства „Лінар Люкс” (03191, м. Київ, вул. Лятошинського,4-а, кв.289, код ЄДРПОУ 33593578) вартість недостачі вугілля в сумі 9924 грн., державне мито за розгляд позовної заяви в сумі 99,24 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна компанія „Інтерком” (94503, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Стаханова,4) на користь Приватного підприємства „Лінар Люкс” (03191, м. Київ, вул. Лятошинського,4-а, кв.289, код ЄДРПОУ 33593578) вартість недостачі вугілля в сумі 9924 грн., державне мито за розгляд позовної заяви в сумі 99,24 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.”.

3. Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „22” вересня 2011 року.