Рішення № 18290051, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/13019.09.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»

про стягнення 58169,95 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 31.03.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2- предст. (дов. від 15.06.2011р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 58169,95грн. (53289,03грн. основного боргу, 2183,51грн. збитків від інфляції, 437,42грн. 3% річних, 2599,99грн. пені), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором №02915/2-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 12.08.2003р., а також витрат по сплаті державного мита 581,70грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/130, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.06.2011р.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання води, що йде на підігрів та зазначаючи, що укладений сторонами договір від 12.08.2003р. втратив чинність, так як не приведений у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 19.09.2011р. представник позивача надав додаткові письмові пояснення по справі.

Представник відповідача надав суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких, додатково до викладеного у відзиві вказав, що у позивача відсутні підстави для застосування розпорядження КМДА «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»№1332 від 30.11.2009р., оскільки вказане розпорядження не зареєстровано в органах юстиції.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2003р. між ВАТ «АК «Київводоканал»(правонаступником якого є позивач) та відповідачем укладено договір № 02915/2-05 на послуги водопостачання та водовідведення (далі договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязується надавати абоненту (відповідач) послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобовязується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (надалі Правила-1).

Правила -1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі Правила-2).

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”(далі - Закон), Правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Пунктами 12.5 та 1.10 Правил-1 користування вказано, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.

Відповідно до п. 2.3 договору абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо обєму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів, суборендарів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Статтею 3 договору визначено облік води та порядок розрахунків, а саме:

п. 3.1 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним обємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

п. 3.4 абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у пятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються до банківської установи абонента.

п. 3.5 у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобовязаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи абонента, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При виконані цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

п. 3.6 щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору.

Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата може проводитися шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Доказів припинення договору № 02915/2-05 в установленому порядку суду сторонами надано не було.

До матеріалів справи додані платіжні вимоги доручення, із розшифровками рахунків абонента, які виставлялись відповідачу.

В позовній заяві позивач посилається на те, що свої зобовязання по Договору позивач виконав в повному обсязі за період з 01.10.2010 по 01.05.2011 надавши відповідачу послуг на суму 200 225,91грн., однак, відповідач взяті на себе зобовязання по Договору виконав частково у розмірі 146936,88грн., внаслідок чого у останнього за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 53 289,03 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача з нарахуванням пені, 3% річних та збитків від інфляції.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання води, що йде на підігрів та зазначаючи, що укладений сторонами договір від 12.08.2003р. втратив чинність, так як не приведений у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також у відзиві відповідач вказує на те, що позивач не виставляв відповідачу платіжні вимоги за спірний період, що свідчить про визнання позивачем відсутності договірних відносин між сторонами по справі. Позивач не визначений жодним актом цивільного законодавства, чи нормативно-правовими актом виконавцем або виробником комунальних послуг, таких як водопостачання. Враховуючи наведене, позивач заперечив як проти наявності основного боргу за договором від 12.08.2003р., так і проти нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості, якої не існує.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли зобовязання за договором про надання послуг з постачання води, згідно якого в силу ст. 901 ЦК України одна сторона зобовязується за завдання другої сторони надати послуг з постачання води, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобовязується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Посилання відповідача на те, що договір № 02915/2-05 від 12.08.2003р. на послуги водопостачання та водовідведення втратив чинність, оскільки не приведений у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги»суд не приймає до уваги, оскільки згідно розділу 7 договору № 02915/2-05, договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи складовою частиною позовних вимог є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання (питна вода, що іде на підігрів за кодом 5-50894). При цьому, згідно наданого позивачем розрахунку, таких послуг надано за спірний період на суму 44249,64грн., із яких відповідачем сплачено 24601,42грн. Відповідно, борг за таку послугу складає 19648,22грн.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил -1 встановлено, що абонентами, які користуються послугами Водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з привязкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Отже, з зазначеного вище вбачається, що Водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок.

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до матеріалів позовної заяви, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок код № 5-50894 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води, без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до Договору.

Пунктом 12.17 Правил -1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Також, слід зазначити, що Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з наявними доказами на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Відповідно до положень ст. 257 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу та підігріту воду (енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити таку енергію. Тобто, гаряча та підігріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової водопостачання є виробник та/або постачальник електроенергії.

Таким чином, позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції). Враховуючи, що за період з 01.10.2010р. по 01.05.2011р. позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання питної води водовідведення на суму 155976,27грн. за холодну питну воду (код 5-894), яку останнім сплачено у розмірі 122335,46грн., а також сплачено 24601,42грн. за кодом 5-50894 (питна вода, що іде на підігрів), яку слід врахувати як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору (всього сплачено 146936,88грн.), отже, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 9039,39грн. (155976,27грн. 122335,46грн. 24601,42грн. = 9039,39грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові №42/230 від 03.03.2011р. (долучена судом до матеріалів справи).

Посилання відповідача на те, що у позивача відсутні підстави для застосування розпорядження КМДА «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»№1332 від 30.11.2009р., оскільки вказане розпорядження не зареєстровано в органах юстиції, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 03.04.2009р. №3570-0-33-09-07, нормативно-правові акти КМДА (виконавчого органу Київської міської ради) щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2183,51грн. збитків від інфляції, 437,42грн. -3% річних, 2259,99грн. пені.

Так як відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2259,99грн.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобовязання абонентом встановлена п. 4.2 договору, а обовязковість сплати річних в розмірі 3% річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.

Однак, з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобовязання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води (з урахуванням того, що сплачена сума у розмірі 24601,42грн. за кодом 5-50894 (питна вода, що іде на підігрів), врахована судом як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору, проте, конкретні дати її оплати позивачем у розрахунку не вказані).

Надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та збитків від інфляції не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 9039,39грн., в іншій частині заявлених позовних вимог - суд відмовляє у задоволенні позову, у звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Оболоньжитлоекплуатація»(м. Київ, вул. Червонофлотська, 16, код ЄДРПОУ 32454080) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 9039,39грн. основного боргу, 90,39грн. державного мита, 36,67грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій