Рішення № 18290039, 15.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/11615.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюрекон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр»

простягнення 31959,03 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 16 від 24.05.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 10/253 від 08.06.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюрекон» (далі позивач, ТОВ «Ньюрекон») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр»(далі відповідач, ТОВ «Техноніколь-Центр») про стягнення з відповідача на користь позивача 29182, 88 грн. основного боргу за переданий у власність відповідача товар за видатковими накладними, а також 628,55 грн. 3 % річних та 2147,60 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату вартості товару поставленого за видатковими накладними: № РН-0000175 від 18.08.2010 р., № РН-0000238 від 22.10.2010 р., № РН-0000248 від 25.10.2010 р. № РН-0000249 від 25.10.2010 р. та № РН-0000265 від 26.10.2010 р. в розмірі 29182, 88 грн., що зумовило виникнення заборгованості, яка станом на час звернення до суду не погашена, вимогу позивача про сплату боргу № 33/05 від 26.05.2010 р., виставлену на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5/116 та призначено до розгляду на 06.09.2011 р.

02.09.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, в звязку з неможливістю повноважних представників зявитись в судове засідання 06.09.2011 р.

06.09.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та можливості підготовки письмового відзиву на позов й надати додаткові документи.

В судовому засіданні 06.09.2011 р. представник позивача не зявився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не надіслав.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи, просив його задовольнити.

Врахувавши заявлені сторонами клопотання, суд на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 15.09.2011 р.

В судовому засіданні 15.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Крім цього, представником відповідача 15.09.2011 р. через відділ діловодства господарського суду подано зустрічну позовну заяву ТОВ «Техноніколь-Центр»до ТОВ «Ньюрекон»про здійснення компенсації за користування чужими грошовим коштами в розмірі 40229,60 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2011 р. зустрічну позовну заяву повернуто, оскільки її подано з порушенням ст. 60 ГПК України після початку розгляду спору по суті.

Судом проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем (постачальнику) поставлено відповідачу (замовнику) товар за видатковими накладними (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи): № РН-0000175 від 18.08.2010 р. на суму 124850,16 грн., № РН-0000238 від 22.10.2010 р. на суму 129600,00 грн., № РН-0000248 від 25.10.2010 р. на суму 129600,00 грн., № РН-0000249 від 25.10.2010 р. на суму 129600,00 грн. та № РН-0000265 від 26.10.2010 р. на суму 132081,12 на загальну суму 645731,28 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та усних пояснень позивача, договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт одержання товару підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних, скріплений печаткою ТОВ «Техноніколь-Центр», а також долученими до матеріалів справи довіреностями.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вищезгаданими видатковими накладними товар, а відповідачем його прийнято на загальну суму 645731,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема: банківських виписок по рахунку позивача за 14.01.2010 р., 22.10.2010 р., 25.10.2010 р., 28.10.2010 р. відповідачем сплачено за поставлений товар 534148, 4 грн.

Наведені обставини не заперечуються відповідачем. Крім цього, в судовому засіданні представником відповідача позовні вимоги визнано.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений за видатковими накладними товар становить 29182,88 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 33/05 від 26.05.2010 р. (надіслана відповідачу 26.05.2011 р. згідно наявного в матеріалах справи опису вкладення та фіскального чеку).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст 530 ЦК України).

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк суду не надано.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за поставлене за видатковою накладною обладнання, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, позов визнано, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29182,88 грн. боргу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 628,55 грн. 3 % річних та 2147,60 грн. інфляційних втрат за період з 18.08.2010 р. по 01.07.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Як вище згадувалось, позивач звернувся до відповідача з претензією № 33/05 від 26.05.2010 р. (надіслана відповідачу 26.05.2011 р. згідно наявного в матеріалах справи опису вкладення та фіскального чеку).

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем обовязку по сплаті боргу настав з 03.06.2011 р., однак позивачем заявлено більший період до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, тому судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 03.06.2011 р. по 01.07.2011 р. (заявлено позивачем) й встановлено, що інфляційні втрати за період невиконання відповідачем обовязку по сплаті боргу становлять 116,73 грн.

Крім цього, судом здійснено перерахунок 3 % річних й встановлено, що за період з 03.06.2011 р. по 01.07.2011 р. (заявлено позивачем) 3 % річних становить 69,56 грн., а тому суд дійшов висновку про задоволення інфляційних втрат в розмірі 116,73 грн. та 3 % річних в розмірі 69,56 грн.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр»(01103, м. Київ, вул. професора Подвисоцького, 10/10 кімн. 60-61, ідентифікаційний код 32046030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюрекон»(04070, м. Київ, вул. Хорива, 33 кв. 2, ідентифікаційний код 35442256) 29182 (двадцять девять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 88 коп. основного боргу, 116 (сто шістнадцять) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 69 (шістдесят девять) грн. 56 коп. 3 % річних, 293 (двісті девяносто три) грн. 69 коп. державного мита, 216 (двісті шістнадцять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складене 16.09.2011 р.