Рішення № 18288393, 04.08.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-4494/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.08.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Загорулько Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору дійсним та спонукання до вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «АКБ «Київ»про визнання дійсною угоди про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу від 06.02.2009 р. та про зобовязання відповідача провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що для придбання ? земельної ділянки в АДРЕСА_1 нею був отриманий кредит в АКБ «КИЇВ», м. Київ згідно договору про надання кредиту № 89 від 15.10.2007 р.. Земельна ділянка була передана Банку в іпотеку на підставі іпотечного договору від 16.10.2007 р.. В звязку з фінансовою кризою, та як наслідок неспроможністю здійснення платежів за кредитом, в січні 2009 р. позивач подала до АКБ «КИЇВ»заяву про передачу у власність банку земельної ділянки в рахунок погашення заборгованості по кредиту. 06.02.2009 р. між позивачкою та АКБ «КИЇВ»була укладена угода про передачу ? земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на АДРЕСА_1 кадастровий № 8000000000:82:243:0010 в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 89 від 15.10.2007 р., відповідно з якою сторони дійшли згоди що заборгованість за кредитом погашається шляхом передачі у власність банку заставленої земельної ділянки. Оскільки вимога про нотаріальне посвідчення такого договору встановлена ст. 36 Закону України «Про іпотеку», позивачка неодноразово зверталась до банку з пропозицією проведення нотаріальних дій, однак відповідей не отримувала. Відповідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилися від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такій договір дійсним. Відповідач відмовившись від проведення нотаріальних дій також не провів реєстрацію прав на нерухоме майно, в звязку з чим обовязок сплати земельного податку залишився на позивачці, також не проведена державна реєстрація відомостей про припинення іпотеки.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов з вищезазначених підстав.

Представник відповідача ПАТ «АКБ «КИЇВ»в судовому засіданні визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення, посилаючись на обґрунтованість вимог позивача.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні також не заперечувала проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2007 р. між ОСОБА_1 та АКБ «КИЇВ»укладено Договір про надання кредиту № 89, за умовами якого АКБ «КИЇВ»надав ОСОБА_1 кредит на придбання земельної ділянки за адресою: м. АДРЕСА_1 в сумі 1491500 грн. на строк з 15.10.2007 р. по 14.10.2010 р. зі сплатою 16,8% річних.

16.10.2007 р. ОСОБА_1 придбала ? земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3.

16.10.2007 р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та АКБ «КИЇВ»був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, за умовами якого в забезпечення виконання зобовязань за кредитними договорами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передана в іпотеку банку земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному.

06.02.2009 р. між ОСОБА_1 та АКБ «КИЇВ»була укладена угода про передачу ? земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на АДРЕСА_1 кадастровий № 8000000000:82:243:0010 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 89 від 15.10.2007 р..

Вищезазначеною угодою було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Заборгованість за кредитним договором станом на 06.02.2009 р. становила 1605300,51 грн.. Оцінка земельної ділянки була проведена на замовлення АКБ «КИЇВ»ПП «Академія оцінки і права»і відповідно з висновком експертної установи була підтверджена в тій самі сумі.

Після укладення угоди про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 3 від 06.02.2009 р. до договору про надання кредиту № 89 від 15.10.2007 р., відповідно з якою сторони домовились про припинення дії договору про надання кредиту № 89 від 15.10.2007 р.. Відсутність заборгованості за кредитним договором станом на 06.02.2006 р. підтверджується виписками по кредитному рахунку.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

-передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

-право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки в будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно з правилами ст. 37 Закону України «Про іпотеку»правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

П.4 ст.213 ЦК України визначено, що якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд встановив, що угода про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу від 06.02.2009 р. за своєю правовою природою є угодою про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

В Іпотечному договорі від 16.10.2007 р., в пп. 4.2.3 п. 4.2 передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». А відповідно з п. 4.3 Іпотечного договору Іпотекодержатель самостійно визначає спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки.

В угоді про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу від 06.02.2009 р. міститься застереження про переукладення угоди в нотаріальній формі протягом двох місяців з моменту ії підписання. Позивач зверталась до банку з листами про проведення нотаріальних дій 03.04.2009 р., 07.07.2009 р., 30.05.2011 р.. Однак Відповідач від нотаріального посвідчення договору ухилявся.

Відповідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилися від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такій договір дійсним.

Надані до позовної заяви докази підтверджують, що сторонами при укладенні угоди від 06.02.2009 р. було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. В угоді визначається сума боргу за кредитним договором, оціночна вартість земельної ділянки, порядок переоформлення права власності на земельну ділянку. Матеріалами справи також підтверджено, що відбулось часткове виконання угоди від 06.02.2009 р.. Відсутність заборгованості за кредитним договором підтверджується додатковою угодою № 3 від 06.02.2009 р. до Договору про надання кредиту № 89 від 15.10.2007 р., банківською випискою по кредитному рахунку.

Згідно з ч. 3 ст. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Як встановлено ст. 126 ЗК України , право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, а саме: право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни ії меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що дії стосовно державної реєстрації речових прав на земельну ділянку не проводились у звязку з тим, що угода про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу від 06.02.2009 р. не була посвідчена нотаріально.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державна реєстрація проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; рішень суду, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

На підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність та взаємний звязок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оплата судових витрат покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ч. 2 ст. 220 ЦК України, ст. 36,37 Закону України «Про іпотеку», ст. 126, ч. 3 ст. 132 ЗК України, ст. 19 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»ст.ст. 10,60,212, 213 ЦПК України, суд_

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати угоду про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу від 06.02.2009 р., укладену між ОСОБА_1 та АКБ «КИЇВ»про передачу 1/2 земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на АДРЕСА_1 кадастровий № 8000000000:82:243:0010 в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 89 від 15.10.2007 р., укладеної на підставі іпотечного договору від 16.10.2007 року, дійсною.

Зобовязати ПАТ «АКБ «КИЇВ»(адреса: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ: 14371869, к/р: 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО: 321024) провести державну реєстрацію права власності на ? земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на АДРЕСА_1 кадастровий № 8000000000:82:243:0010.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя