Рішення № 18285410, 22.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2011 р.Справа № 16/5007/100/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 44/19 від 04.01.11р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 183 від 20.07.11р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

до Комунального підприємства "Спеціальний комбінат комунально-побутового обслуговування" (м.Житомир)

про стягнення 2647,63 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 2647,63 грн., з яких 2552,05 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору на постачання природного газу № 7-2011-ПП-273 від 04.11.10р., 71,53 грн. пені, 13,84 грн. 3% річних та 10,21 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в сумі 2052,05 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 71,53 грн. пені, 13,84 грн. 3% річних, 10,21 грн. інфляційних нарахувань та зазначила, що після порушення провадження у справі відповідач частково погасив заборгованість в загальній сумі 500,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 487 від 14.09.11р. (а.с.34).

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні просили припинити провадження у справі у зв'язку із повною сплатою основного боргу за поставлений природний газ згідно договору на постачання природного газу № 7-2011-ПП-273 від 04.11.10р., що підтверджується платіжними дорученнями № 487 від 14.09.11р. та № 500 від 21.09.11р. (а.с.38,39). Проти стягнення штрафних санкцій заперечили, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства та відсутність відповідного бюджетного фінансування на зазначені цілі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Комунальним підприємством "Спеціальний комбінат комунально-побутового обслуговування" укладено договір № 7-2011-ПП-273 на постачання природного газу та додаткові угоди до нього (а.с.10 -14).

Відповідно до пп.1.1 договору, газозбутова організація (позивач) зобов'язалась передати у власність споживача в 2011 році природний газ, а споживач (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природного газу протягом квітня 2011 року 751 м.куб. на загальну суму 2627,02 грн., що підтверджується копією відповідного акту приймання - передачі природного газу від 28.04.11р. (а.с.15).

Згідно з пп.7.1 договору, оплата за газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати згідно пп.1.2 цього договору - за 5 банківських днів до початку місяця постачання. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пп.7.3 договору, кошти, які надійшли від відповідача, як споживача, будуть зараховані як передоплата по даному договору за умови відсутності заборгованості за газ.

Згідно даних позивача, відповідачем було внесено оплату за спожитий природний газ в березні 2011р. та передоплату в сумі 75,02 грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем на день подачі позову до суду становила 2552,05 грн., що підтверджувалось актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.11р. (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після подачі позову до суду розрахувався з позивачем за поставлений природний газ згідно договору на постачання природного газу № 7-2011-ПП-273 від 04.11.10р. в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 487 від 14.09.11р. на суму 500,00 грн. та № 500 від 21.09.11р. на суму 2060,00 грн. (а.с.38,39).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пп.9.3 договору № 7-2011-ПП-273 від 04.11.10р., за порушення строку оплати відповідач, як споживач, сплачує на користь газозбутової організації крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені газозбутовою організацією збитки.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становить, відповідно, 71,53 грн., 13,84 грн. та 10,21 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладених договорів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і умов укладених договорів та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 71,53 грн. пені, 13,84 грн. 3% річних, 10,21 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого природного газу згідно договору на постачання природного газу № 7-2011-ПП-273 від 04.11.10р.

В частині стягнення 2552,05 грн. основного боргу, сплачених відповідачем після подачі позову до суду, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Спеціальний комбінат комунально-побутового обслуговування", 10003, м.Житомир, пров.Козубського 5, ідентифікаційний код 05456839:

- на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", 10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського 35, ідентифікаційний код 03344071 - 71,53 грн. пені, 13,84 грн. 3% річних, 10,21 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого природного газу згідно договору на постачання природного газу № 7-2011-ПП-273 від 04.11.10р., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині сплати основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 21.09.11р.

СуддяГансецький В.П.

<Поле для текста >

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).

<Текст >