Постанова № 1826492, 15.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2008 року справа № 22-а-4360/08

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Бадахової Т.П.

Старосуда І.М.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Репей Л.В. за дов від 14 травня 2008 року

Новакова Н.І. за дов. 14 травня 2008 року від відповідача:Логінов. Д.В. _ за дов. від 9 січня 2008 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року по адміністративній справі№ 2-а-827/08 (суддя Стиран В.В.)за позовомВідкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій»

до

Макіївської обєднаної державної податкової інспекції

про

визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року у справі № 2-а-827/08 (арк. справи 86-88) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» (арк. справи 2-3,51-53), про скасування податкового повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції від 6 лютого 2006 року №0001862320/3 яким застосований штраф відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ за відчуження активів, що знаходяться у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу (арк. справи 14), з огляду на пропуск річного терміну звернення до суду.

В апеляційній скарзі (арк. справи 92-93) позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, та їх невірну оцінку. Позивач вважає застосування штрафу неправомірним з огляду на те що сума застосованого штрафу була предметом спору в межах справи про банкрутство і тільки 20 листопада 2007 року спір було вирішено по суті, відтак термін звернення до суду не пропущений.

Відповідач у запереченнях та його представник під час апеляційного провадження проти доводів скарги заперечує, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, вважає судове рішення таким, що прийняте відповідно до закону, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» є юридичною особою, зареєстроване 26 грудня 2006 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00№297314, статутом підприємства та довідкою про реєстрацію в ЄДРПОУ за номером №00168544 (арк. справи 60-78).

11 серпня 2005 року відповідачем проведено перевірку стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, наслідки якої податковим органом викладені в акті №35812/10/24-113 від 11 серпня 2005 року (надалі акт перевірки),(арк. справи 4,42).

Висновками акту встановлені порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині здійснення розрахунків в не грошовій формі без попереднього узгодження з податковими органами на загальну суму 103619 грн. 43 коп. Таким порушенням відповідач визначив проведення розрахунків позивачем не грошовій формі, а шляхом здійснення взаємозаліків, наступним чином:

- у квітні 2005 року з підприємствами:

ДВАТ «Шахтоуправління Донбас» - 29700 грн. (акт без банківського взаємозаліку б/н,б/д)

ТОВ «Укрпродукт» - 2500грн 02 коп. (акт заліку зустрічних вимог б/н від 27 травня 2005 року)

- у квітні 2005 року з підприємствами:

ТОВ «Укрпродукт» - 9643 грн. 45 коп. (акт заліку зустрічних вимог б/н від 27 травня 2005 року)

КП «Комунекоресурси» - 28685 грн. 42 коп. (акт без банківського взаємозаліку б/н від травня 2005 року)

ПП «Бурпромсервіс» - 33090 грн. 54 коп. (акт без банківського взаємозаліку б/н від травня 2005 року).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки керівником відповідача прийняте спірне податкове повідомлення рішення №0001862320/0 від 24 жовтня 2005 року (арк. справи 11), яким застосований штраф на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, відповідності до якого позивач мав сплатити у розмірі 103619 грн. 43 коп.

Стосовно пропущення позивачем річного строку на звернення з позовом до адміністративного суду колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності факту пропущення процесуального строку з огляду на строки давності, визначені статтею 15 Закону України № 2181.

Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Норми підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181, передбачають можливість платника податків оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.

Строки давності передбачені нормами статті 15 зазначеного закону, можуть застосуватися платником податків при оскарженні податкових повідомлень (повідомлень-рішень) і неврахування судом першої інстанції норм статті 5 Закону № 2181 призвело до хибного висновку суду щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

Спірним податковим повідомленням рішенням відповідачем визначено, що позивачем порушені норми п.п.8.6.1 п. 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 вищезазначеного Закону у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обовязковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Узгодження операцій із заставленими активами передбачене пунктом 8.6 статті 8 Закону, серед них підпунктом 8.6.1 визначено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для застосування штрафу.

Ознаками підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, що означає, що обставинами, які підлягають встановленню в межах даної справи є: наявність податкового боргу та наявність податкової застави як способу забезпечення податкового зобовязання платника податків не погашеного у строк, а також факт того, що відчужені саме активи, які перебувають у податковій заставі.

Щодо наявності податкового боргу на час здійснення взаємозаліків актом перевірки не визначені його розміри, що посвідчується даними, наведеними у акті перевірки. Під час апеляційного провадження сам факт наявності податкового боргу сторони не заперечують.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-12 (з наступними змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно закону та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобовязання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податкової заставою податкового зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону (норма викладена в редакції Закону України № 1255-4 від 18 листопада 2003 року і діє з 1 січня 2004 року).

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим).

У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України. Активи позивача знаходилися у податковій заставі на дату набуття чинності наведеним рішенням, а саме 24 березня 2005 року, отже з дня прийняття зазначеного рішення немає правових підстав для розповсюдження податкової застави на усі активи як у минулому, так і у майбутньому, та відповідачем повинні бути внесені зміни в Державний реєстр обтяжень лише на майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового боргу. До сьогоднішнього дня відповідачем зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесені. Єдиним документом який підтверджує наявність застави є запис про реєстрацію застави згідно витягу від 4 жовтня 2002 року, відповідно до якого все рухоме майно та майнові права товариства перебувають у податковій заставі.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 року № 1255-4.

Відповідно до статті 11 наведеного Закону обтяження рухомого майна реєструється в державному реєстрі в порядку, встановленому цим законом.

Розділом 6 зазначеного Закону визначені публічні обтяження, до яких відповідно до пункту 1 статті 37 належить податкова застава. Статтею 38 цього Закону передбачено, що при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган.

Права та обовязки субєктів публічного обтяження встановлюються законом. Публічне обтяження відповідно до статті 39 зазначеного Закону підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом пяти днів із дня винесення відповідного рішення на підставі якого воно виникає. Обовязок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації.

Відповідач не надав витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації податкової застави стосовно реєстрації певних активів позивача у податковій заставі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відповідачем не доведений факт відчуження активів, які перебували у податковій заставі. Колегія суддів вважає, що сам факт відчуження в межах спірних відносин взагалі не доведений, оскільки взаємозалік означає спосіб розрахунків по факту здійснення звичайної господарської діяльності стосовно якої заборона Законом 2181 не передбачена.

З урахуванням вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначені до рішень субєктів владних повноважень, колегія суддів зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року у справі № 2-а-827/08 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року у справі № 2-а-827/08 - скасувати.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції від 6 лютого 2006 року №0001862320/3.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 травня 2008 року. Постанова у повному обсязі складена 15 травня 2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Т.П. Бадахова

М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова