Ухвала суду № 1826481, 13.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2008 року справа № 22-а-4025/07

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бадахової Т.П.

суддів: Ханової Р.Ф. доповідач по справі

Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Л.П.за участю представників: від позивача:Гончарова І.Т. за дов. від 12травня 2008 року

Бондарчук Є.В.- за дов. від 12 травня 2008 року від відповідача:

Врублевська Т.В. за дов. від 09 січня 2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Слов'янської обєднаної державної податкової інспекціїна постанову господарського суду Донецької областівід 12 лютого 2008 рокупо адміністративній справі№ 37/54пн (суддя Яманко В.Г.)за позовомДочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім.. А.Ф. Засядько» с. Олександрівка

до

Словянської обєднаної податкової інспекції

про

зобовязання надати висновок

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Донецької області (арк. справи 116-119) задоволені позовні вимоги дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. А.Ф. Засядько» ( арк. справи 2-5) до Словянської обєднаної державної податкової інспекції, зобовязано зазначену інспекцію надати висновок відділення державного казначейства у м. Словянськ та Словянському районі з вказанням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету за липень 2006 року у розмірі 30911грн. 04 коп. на користь позивача, з мотивів правомірності заявленого бюджетного відшкодування за липень 2006 року.

В апеляційній скарзі Словянська обєднана державна податкова інспекція у м. Словянську просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 12 лютого 2008 року, якою позивачу у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зазначена помилковість висновків суду, на думку податкового органу, полягає у неможливості здійснити належні позивачеві суми бюджетного зарахування внаслідок не проведення усіх зустрічних перевірок підприємств постачальників, що є контрагентами позивача. Правовими підставами скаржник визначає приписи норм пункту 1.8 статті 1, пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Скаржник доводить, що підтвердження податковим органом бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Дочірнє підприємство «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25330750 (арк. справи 7-8), є платником податку на додану вартість з 8 квітня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом (арк. справи 6).

Як платник податку на додану вартість, позивач надав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2007 року, графою 25 якої, у відповідності до приписів підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення декларації, визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 767216 грн., на рахунок платника податку у банку (рядок 25.1 декларації).

Зменшення до відшкодування заявлених платником податку сум бюджетного відшкодування, за липень 2006 року, на 14196 грн. здійснене податковим органом за наслідками проведення перевірки результати якої викладені в акті перевірки від 6 жовтня 2006 року (арк. справи 15-23,38-51), шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2006 року №0002872341/0 (арк. справи 14,61), яким зменшено суму бюджетного у відповідності до абзацу «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума бюджетного відшкодування у розмірі 69993 грн. 66 коп. отримана позивачем (арк. справи 32-34,66-67,70). Залишок невідшкодованої суми складає 30911 грн. 04 коп.

Проблемою даного спору є право позивача на бюджетне відшкодування у сумі 30911 грн. 04 коп. за липень 2006 року (арк. справи 65).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку в бюджет.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип належності доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору. Наявність бюджетного відшкодування доведена матеріалами справи.

Відповідач неможливість здійснення бюджетного відшкодування, доводить відсутністю результатів усіх зустрічних перевірок до кінцевого виробника.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на залежність здійснення зазначеного заліку від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, як таке, що не засноване на Законі.

Колегія суддів, вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо безпідставного посилання відповідачем на Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування Державної податкової адміністрації України, затверджені наказом від 18 серпня 2005 року № 350, оскільки вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції, і не можуть застосовуватися судом з огляду на положення частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства, нормами якої запроваджений принцип законності як один з основних принципів адміністративного судочинства.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 12 лютого 2008 року у справі № 37/54пн залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 12 лютого 2008 року у справі № 37/54пн залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 травня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена 13 травня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.П. Бадахова

Судді: Р.Ф. Ханова

С.П. Дяченко

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова