Ухвала суду № 18261724, 02.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-20175/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області

на постанову господарського суду Закарпатської області від 22 травня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року

у справі №16/3 (22а-10330/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна»(надалі –ТОВ «Сведвуд Україна»)

до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області (надалі –ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області від 20.04.2007р. №0000262301/0/211/20469265/1378/7 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9569,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю висновків перевірки фактичним обставинам справи та наявним у суб’єкта господарювання документальним доказам, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по спірних операціях, за наслідками проведення яких у позивача виникло право на відшкодування ПДВ з бюджету.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 22 травня 2008р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009р., позовні вимоги задоволено. Скасовано оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області від 20.04.2007р. №0000262301/0/211/20469265/1378/7.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні матеріали справи підтверджують обґрунтованість позовних вимог стосовно відсутності у податкового органу підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування у відповідному періоді.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Стен ЛТД»(правонаступником якого є ТОВ «Сведвуд Україна») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2006р., про що складено акт перевірки №122/20469265/23 від 20.04.2007р.

Висновками акта перевірки встановлено, що в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в декларації за травень 2006р. на суму 9569,00грн., у зв’язку з чим, на підставі абз.«а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума бюджетного відшкодування платнику податку підлягає зменшенню.

На підставі висновків акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.04.2007р. №0000262301/0/211/20469265/1378/7 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 9569,00грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, підставою для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ згідно спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначено порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в формуванні податкового кредиту за квітень 2007 року із сум ПДВ, сплачених контрагентам позивача у зв’язку із неможливістю встановлення факту надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобов’язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Так, судами попередніх інстанцій достовірно встановлена наявність належним чином оформлених податкових накладних, які є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит (за умови, якщо така подія є першою порівняно з іншою законодавчо визначеною подією), та які, виходячи із змісту п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальником у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 22 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             ____Г.К. Голубєва

____М.І. Костенко

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак