Ухвала суду № 18261717, 02.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-21620/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року

по справі №2-а-202/08 (22-а-202/08/0570)

за позовом Державного підприємства “Сніжнеантрацит”

до Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -

встановив:

У серпні 2007 року Державне підприємство “Сніжнеантрацит” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області у якому, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000522342/0 від 16.07.2007р., стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3,40грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 22.05.2007р. по 19.06.2007р. ДПІ у місті Сніжне Донецької області провела планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року. За результатами перевірки складено акт №520/23-31906124 від 05.07.2007р. про порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення №0000522342/0 від 16.07.2007р., на підставі зазначеного акту, незаконним, просив його визнати нечинним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області №0000522342/0 від 16.07.2007р. –нечинним. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити ДП “Сніжнеантрацит” у задоволені позовних вимог. Посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 та п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідачем в період з 22.05.2007р. по 19.06.2007р. було проведено планову перевірку ДП “Сніжнеантрацит” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.Відповідачем було встановлено, що на порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем несвоєчасно сплачено суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість в сумі 802939,39грн.. У зв’язку з чим було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000522342/0 від 16.07.2007р. на за затримку на 538 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 1586773,04грн., згідно якого позивач повинен сплатити штраф у розмірі 50%, що складає суму 793386,52грн. (п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проводилась сплата поточних нарахувань з ПДВ на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002 року, у зв’язку з чим позивач при здійснені сплати ПДВ в призначені платежу вказував, “Кошти для розрахунків з бюджетом по ПДВ, згідно Постанови КМУ №270 від 07.03.2002р.”.

Судами попередніх інстанцій було правомірно встановлено, що позивач вимоги п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не порушував, діяв у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002 року, а тому відповідачем безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522342/0 від 16.07.2007р. на суму 793 386,52грн.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 07.03.2002 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року № 892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості», та пункт 7-1 викладено в такій редакції:

п.7-1 суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. №270. Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. № 270».

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що позивачем дійсноздійснювалосьпогашення поточних податкових зобов’язань з ПДВ не за власним розсудом, а на виконання зазначеної постанови КМУ №270, яка приймалась з метою стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості, шляхом визначення джерел сплати заробітної плати та з метою забезпечення надходження поточних платежів ПДВ додержавного бюджету.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             ____Г.К. Голубєва

____М.І. Костенко

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак