Ухвала суду № 18260775, 23.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-36774/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                               Костенка М.І.

                                                            Степашка О.І.           

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вовчанський агрегатний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року

у справі № 2а-40500/09/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Вовчанський агрегатний завод»

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «Вовчанський агрегатний завод» (далі –позивач) до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі –відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 20 липня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

          Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року апеляційну скаргу Вовчанської МДПІ у Харківській області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року.

          Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 628/18-14309847 від 17 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 20 липня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 257 888,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР) у зв’язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих пізніше періоду їх виписки.

Також, встановлено порушення позивачем Порядку заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2008 року № 159 у зв’язку з чим зменшено значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця.

А тому, на думку Харківського апеляційного адміністративного суду, платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. В іншому ж випадку, Законом № 168/97-ВР не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації свого права на отримання податкового кредиту.

Так, якщо на дату виникнення права на податковий кредит, платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв’язку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Як встановлено судом першої інстанції, згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2009 року датою отримання позивачем всіх податкових накладних, включених до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, є квітень 2009 року.

          З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, –або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

          А тому, позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

          В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон № 168/97-ВР пов’язує право на його виникнення.

          Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вовчанський агрегатний завод» задовольнити.

          Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Костенко М.І.

Степашко О.І.

                               Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.