Ухвала суду № 18259817, 09.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-42958/10

          Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 0002102340/0 від 24.11.2005 року, № 0002102340/1, а також податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0002102340/2 від 03.04.2006 року, № 0002102340/3 від 16/06/2006 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0002102340/0 від 24.11.2005 року, № 0002102340/1 від 01.02.2006 року, а також податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0002102340/2 від 03.04.2006 року, № 0002102340/3 від 16.06.2006 року

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Донецька була проведена позапланова документальна перевірка позивача щодо правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень-березень 2004 року, за результатами якої складений акт перевірки № 5468/23-113/30776349 від 11.11.2005 року та зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість через неможливість проведення зустрічних перевірок до виробника продукції по ланцюгу постачання товарів.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачами були винесені оскаржувані повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів поставки товарів з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що чинним законодавством не передбачений обов'язок платника податків перевіряти своїх контрагентів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Платника податку визначено яка особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України (Закон України «Про податок на додану вартість»).

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д», п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що несплата податку продавцем при здійсненні господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); -          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). З платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач сплатив контрагентам грошові кошти за придбаний товар (послугу) в тому числі з ПДВ. Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що визнання контрагентів банкрутами, ліквідації, неподання звітності та інші обставини не являються підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання та застосування до нього фінансових санкцій відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

Г.К. Голубєва (підписи)М.І. Костенко Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко Згідно з оригіналом Секретар судового засідання                                                   С.В. Хомініч Суддя С.Е. Острович