Ухвала суду № 18259569, 16.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-22616/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року

у справі № 2-16/2206-2008А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СлавФіш»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СлавФіш» (далі –позивач) до Державної податкової інспекції в м. Керчі (далі –відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000382304/3 від 29 січня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «СлавФіш»3,40 грн. судового збору.

          Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2008 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СлавФіш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2007 року (по операціям, здійсненим у квітні 2007 року), за результатами якої складено акт № 1339/23-4/32532865 від 15 серпня 2007 року.

          На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382304/0 від 23 серпня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3133,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення –без змін.

Остаточно, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382304/3 від 29 січня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР) у зв’язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за квітень 2007 року сум податку на додану вартість згідно податкової накладної, виписаної на його адресу Державним підприємством «Роменський лісгосп», яка не включена до реєстру отриманих податкових накладних у квітні 2007 року.

Так, зменшуючи позивачу суму бюджетного відшкодування за травень 2007 року, податковий орган виходив з приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якого бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

          Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно банківських виписок і касових документів позивачем у квітні 2007 року фактично сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 8 608,10грн.

          До зазначеної суми, зокрема, включено платіжне доручення № 25 від 17 квітня 2007 на оплату рахунку за «пиловник»згідно податкової накладної, отриманої від ДП «Роменський лісгосп», що відображено позивачем в декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року як податковий кредит по першій події –отримання податкової накладної.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

          Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон № 168/97-ВР не обмежує термін «попередній період»лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Крім того, слід відмітити, що в рядку № 3 форми «Розрахунку суми бюджетного відшкодування», що є додатком № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума податку на додану вартість, з якої утворилось від’ємне значення (що в поточному періоді може утворитись за рахунок від’ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, формулювання рядка № 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування»не відповідає повною мірою положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

          За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

                                        Маринчак Н.Є.

                                                                                          Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко