Постанова № 182569, 04.09.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.09.2006

Справа №2-20/13115-2006А

11 год. 00 хв. – 11 год. 20 хв.

За позовом : ВАТ „Будівельне управління № 813”, м. Сімферополь, вул.. Сибірська, 1-В,

До відповідача : Залізничної районної ради м. Сімферополя, м. Сімферополь, вул.. Павленко, 1,

Третя особа Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя, м. Сімферополь, вул.. Горького, 27.

Про визнання нечинним рішення Залізничної районної ради м. Сімферополя № С-24-10 від 14.12.2005р.

Суддя Луцяк М.І.

при секретарі Плотникові І. В.

Представники:

Від позивача – Смірнов Ю.О., дов. від 17.07.06р.

Від відповідача – не з’явився

Від третьої особи не з’явився

Сутність спору:

ВАТ „Будівельне управління № 813”, м. Сімферополь, звернулось у Господарський суд АР Крим із адміністративним позовом до Залізничної районної ради м. Сімферополя, про визнання нечинним рішення 24 сесії 4 скликання Залізничної районної ради м. Сімферополя № С-24-10 від 14.12.2005р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення не відповідає нормам чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 257,261,264 Цивільного кодексу України та порушує права та інтереси позивача.

Представник позивача з’явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив, у зв’язку з чим суд вважає можливим вирішити справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України.

Представник третьої особи також явку представника не забезпечив, пояснення по справі не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2005 року рішенням 24 сесії 4 скликання за № С-24-10 Залізничної районної ради м. Сімферополя згідно з Наказом Державного Казначейства України від 08.05.2001 року за № 73 „Про затвердження порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних організацій у зв’язку із спливом строку позовної давності” вирішено у зв’язку із спливом позовної давності списати кредиторську заборгованість по пільгам, які надаються населенню (крім ветеранів війни та праці, військової служби, органів внутрішніх справ та громадян. Які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) на оплату житлово-комунальних послуг та природного газу в сумі 40834,31 грн. Дана сума відображена в акті "Інвентаризації заборгованості по пільгам інвалідів загального захворювання строк позовної давності, яких сплив" від 01.12.2005р.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності судового захисту його прав з наступних підстав:

Між Управлінням праці та соціального захисту населення Залізничного району м. Сімферополя та ВАТ „Будівельне управляння № 813” з 2001 року виникла кредиторська заборгованість по пільгам інвалідів загального захворювання у розмірі 3008,55 грн., де кредитором є позивач.

В період з 01.01.2002 року по 01.01.2006 року вищевказана кредиторська заборгованість Управлінням праці та соціального захисту населення Залізничного району м. Сімферополя перед ВАТ „Будівельне управління № 813” погашена не була.

В зазначений період між Управлінням праці та соціального захисту населення Залізничного району м. Сімферополя та ВАТ „Будівельне управління № 813” складалися акти звірки розрахунків від 01.11.2003р., 29.12.2005р., які підписувалися обома сторонами та засвідчувалися печатками, що свідчить про визнання кредиторського боргу у розмірі 3008,55 грн..

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність - три роки.

Відповідно до ст. 261 Цевільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права (01.01.2002р.).

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, у даному випадку це підписання актів взаємної звірки розрахунків від 01.11.2003р. та 29.12.2005р. При цьому у ч. З вказаної статті зазначено, що після переривання перебігу позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зароховується.

Таким чином, після підписання акту взаємної звірки розрахунків від 29.12.2005 року, Управлінням праці та соціального захисту населення Залізничного району м. Сімферополя, яким визнано кредиторську заборгованість перед ВАТ „Будівельне управління № 813” перебіг строку позовної давності в три роки починається від 29.12.2005 року і не може бути визнаним таким, що сплив.

Однак суд не може погодитись із позивачам про визнання оскаржуваного рішення у повному обсязі, оскільки дане рішення стосується не лише підприємства позивача, адже сума списаної оскаржуваним рішенням кредиторської заборгованості на оплату житлово-комунальних послуг та природного газу становить 40834,31 грн. згідно акту „Інвентаризації заборгованості по пільгам інвалідів загального захворювання строк позовної давності, яких сплив” від 01.12.2005р., до переліку якого увійшло підприємство позивача із сумою у розмірі 3008,55 грн., на яку і має бути визнане нечинним рішення 24 сесії 4 скликання Залізничної районної ради м. Сімферополя № С-24-10 від 14.12.2005р.,

Таким чином суд дійшов висновку, що рішення 24 сесії 4 скликання Залізничної районної ради м. Сімферополя № С-24-10 від 14.12.2005р. в частині списання суми кредиторської заборгованості на оплату житлово-комунальних послуг та природного газу у розмірі 3008,55 грн. (ВАТ „Будівельне управління № 813”) не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Згідно статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування” акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має довести, що оскаржуване рішення прийняте правомірно, відповідачем таких доказів до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п. 6 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти у тому числі і постанову про визнання протиправним, нечинним рішення суб’єкта власних повноважень, а також і іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись ст. 162 КАС України суд вважає за доцільне визнати частково нечинним рішення 24 сесії 4 скликання Залізничної районної ради м. Сімферополя № С-24-10 від 14.12.2005р..

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40 грн. з місцевого бюджету м. Сімферополя на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України. Щодо переплаченої суми судового збору, то клопотань по його поверненню не заявлялося.

На підставі викладеного та керуючись ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним рішення 24 сесії 4 скликання Залізничної районної ради м. Сімферополя № С-24-10 від 14.12.2005р. в частині списання суми кредиторської заборгованості на оплату житлово-комунальних послуг та природного газу у розмірі 3008,55 грн. де кредитором є ВАТ „Будівельне управління № 813” (м. Сімферополь, вул.. Сибірська, 1-В; ЗКПО 01383865).

3. Стягнути з місцевого бюджету м. Сімферополя на користь ВАТ „Будівельне управління № 813” (м. Сімферополь, вул.. Сибірська, 1-В; п/р 26006105330101 ЗАТ „ТАС-ІНВЕСТБАНК” м. Києва, МФО 320650, ЗКПО 01383865) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Виконавчий документ видати після вступу постанови в законну силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Луцяк М.І.