Ухвала суду № 18253625, 30.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12669/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Собківа Я.М.,

суддів Сорочка Є.О.,Усенка В.Г.,

при секретарі: Колісник К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2010 року у адміністративні справі Приватного підприємства «Пріват»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним Податкового повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 000642231/0, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася до суду з апеляційною скаргою на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2010 року у адміністративні справі ПП «Пріват» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним Податкового повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 000642231/0, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року у вказаній справі позовні вимоги ПП «Пріват»задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.08.2009 року № 00064223/0 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до статті 196 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача Бабенко Є.О., представника позивача Форсюк В.Л., перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Пріват»(код ЄДРПОУ 32309963) з правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Рудо-Віт»(код ЄДРПОУ 34491480) за січень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.08.09р. №461/23-10/32309963.

На підставі вказаного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 12.08.09р. № 0006422310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 344829,00, грн., з яких: 229886,00 грн. основного платежу та 114943,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність вказаного податкового повідомлення рішень є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закону N 168/97-ВР), що полягало у неправомірному, на думку ДПІ, включенні ПП «Пріват»до складу податкового кредиту за січень 2009 року ПДВ згідно з податковими накладними на загальну суму 1379316,00грн. (в т.ч. ПДВ 229886,00 грн.), які виписані постачальником ТОВ «Рудо-Віт»за січень 2007 року, тобто в іншому періоді, ніж період здійснення господарської операції з придбання товару.

Вказане порушення за висновком податкового органу призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2009 року на суму 229886,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг); законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на думку податкового органу, якщо на дату виникнення права на податковий кредит ПП «Пріват»таким правом не скористався; до податкової декларації з ПДВ за січень 2007 року заяви зі скаргою на постачальника не подав (з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як це передбачено Законом), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Так, за вимогами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку.

Відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги є правом, а не обовязком платника податку.

В свою чергу, як свідчать обставини справи, постачальник товарів ТОВ «Рудо-Віт»не відмовляло позивачеві у наданні податкових накладних.

Той факт, що позивач не скористався правом на подання заяви зі скаргою, не може бути правовою підставою для висновку про відмову від формування податкового кредиту із використанням зазначених сум ПДВ.

Відповідно до 7.4.1. Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи той факт, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у звязку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів з особою, зареєстрованою платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, у суду відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредиту у загальній сумі 229886,00 грн., а отже, визначення податкового зобовязання з ПДВ, зазначеного в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні є неправомірним.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного підприємства «Пріват»про скасування податкового повідомлення рішення №0006422310/0 від 12.08.2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обґрунтування апеляційної скарги до уваги не приймаються та спростовуються вище викладеним.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 207, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддяЯ.М. Собків

СуддіЄ.О. Сорочко

В.Г. Усенко

Повний текст ухвали складено 05.09.2011