Постанова № 18251725, 20.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/5473/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом міського центру зайнятості міста Теплодар до Відкритого акціонерного товариства «Південенергобуд»про стягнення штрафу у сумі 7799,15 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Міський центр зайнятості м. Тепладар (надалі по тексту Позивач) звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Південенергобуд»(надалі по тексту Відповідач або ВАТ «Південенергобуд») про стягнення штрафу у сумі 7799,15 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.06.2011р. в ході перевірки ВАТ «Південенергобуд»з питань дотримання вимог Закону України «Про зайнятість населення»спеціалістами інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Одеського центру зайнятості було встановлено, що звіт про планове вивільнення працівників за формою № 4-ПН (план) на одного працівника, що вивільняється (ОСОБА_1, яка займала посаду бухгалтера 1 категорії) не подано за 2 місяці до міського центру зайнятості м. Теплодар, звіт про фактичне вивільнення працівників за формою № 4-ПН (факт) на одного працівника, що вивільнена (ОСОБА_1, яка займала посаду бухгалтера 1 категорії) не подано в десятиденний строк після вивільнення до міського центру зайнятості м. Теплодар. Згідно довідки відповідача № 01/100 від 10.06.2011р. річна заробітна плата вивільненої ОСОБА_1, складає 7799 грн. 15 коп. За результатами перевірки відповідача було запропоновано добровільно у місячний строк внести штраф у розмірі річної заробітної плати за вивільненого працівника у сумі 7799,15 грн. Проте відповідач безпідставно добровільно не сплатив вищезазначений штраф. Таким чином позивач вважає, що відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 16 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідач повинен сплати на користь позивача штраф у розмірі 7799,15 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, а саме в частині стягнення з нього штрафу у сумі 5193,35 грн., проте в частині стягнення решти суми штрафу у розмірі 2595,80 грн. заперечував, посилаючись на те що відповідач дійсно порушив терміни подачі інформації про заплановане вивільнення працівника, однак у абзаці другому п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»вказано, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника, проте згідно довідки відповідача про річну заробітну плату, ОСОБА_1 за листопада місяць 2010 року була виплачена заробітна плата у розмірі 30,84 грн., а сума коштів у розмірі 2595,80 грн., яка була також виплачена ОСОБА_1 не є заробітною платою, а є грошовою компенсацією за невикористані дні щорічної відпустки, а тому не повинна враховуватись при нарахуванні штрафу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно пункту 2 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. № 47, одним із основних завданнями державної служби зайнятості є контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності.

Відповідно п.п. «з»п. 8 зазначеного Положення, Державна служба зайнятості має право відвідувати підприємства, установи і організації для контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення і вирішення питань, пов'язаних із соціальним захистом громадян.

Міський центр зайнятості м. Теплодар Одеської області, згідно п. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»є територіальним робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у звязку з чим виступає органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»№803-XII від 01.03.1991 р. із змінами та доповненнями при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніше як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення-направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів (згідно наказу Мінпраці України №420 від 19.12.2005 року у вигляді встановленої форми центрам зайнятості за місцем реєстрації як платника страхових внесків до Фонду).

У разі неподання або порушення строків подання цих даних з підприємства, установи, організації стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнених працівників.

Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті підприємствами, установами й організаціями встановлюється законодавством України. Щодо пункту 5 ст. 20 зазначеного Закону, штраф визначений у розмірі - річна заробітна плата за кожного звільненого працівника.

Відповідно до підпункту "л" п. 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.91 р. №, державна служба зайнятості має право стягувати штрафи з підприємств, визначені п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість».

Як вбачається з актів Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення від 10.06.2011р. № 12-17/113 (а.с. 7-9) при перевірці ВАТ «Південенергобуд» встановлено вивільнення працівника згідно п.1 ст.40 КЗпП України, однак звіти про заплановане та фактичне вивільнення працівників за формами №4-ПН (план) та № 4-ПН (факт) не були подані до міського центру зайнятості м. Теплодар, що є порушенням вимог п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», що було визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до акту № 12-16/20 про порушення законодавства України про зайнятість населення від 10.06.2011р. (а.с. 10-11), відповідачу запропоновано добровільно у місячний строк внести штраф у розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника, а саме ОСОБА_1 у сумі 7799 грн. 15 коп. на рахунок міського центру зайнятості м. Теплодар.

Згідно наказу відповідача № 21-к від 27.10.2010р. «Про звільнення ОСОБА_1 у звязку із скороченням штату працівників»ОСОБА_1 була звільненау зв'язку із скороченням штату працівників з 01 листопада 2010 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 12).

Крім цього, як вбачається з довідки про доходи № 01/136 від 29.08.2011р., ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді бухгалтера 1 категорії та була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01.11.2010р. та їй нараховано заробітну плату за листопад 2010 року у сумі 30,84 грн., всього згідно зазначеної довідки річна заробітна плата ОСОБА_1 по місяцях складає 5193,35 грн. (а.с. 47).

Також як вбачається з довідки про річну заробітну плату № 01/100 від 10.06.2011р., ОСОБА_1 за листопад 2010 року крім нарахованої заробітної плати у розмірі 30,84 грн. також нараховано компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2595,80 грн. (а.с. 13).

Представник відповідача у судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, а саме в частині стягнення з нього штрафу у сумі 5193,35 грн., проте в частині стягнення решти суми штрафу у розмірі 2595,80 грн. заперечував, посилаючись на те що відповідач дійсно порушив терміни подачі інформації про заплановане вивільнення працівника, проте згідно довідки відповідача про річну заробітну плату, ОСОБА_1 за листопада місяць 2010 року їй була виплачена заробітна плата у розмірі 30,84 грн., а сума коштів у розмірі 2595,80 грн., яка була також виплачена ОСОБА_1 не є заробітною платою, а є грошовою компенсацією за невикористані дні щорічної відпустки, а тому не повинна враховуватись при нарахуванні штрафу.

Суд вважає, що доводи відповідача, щодо розрахунку суми штрафу є обґрунтованими виходячи ізнаступного.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 1.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 р. № 5 (далі - Інструкція) до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Розділ 2 Інструкції містить в собі перелік виплат які входять до фонду основної заробітної плати. Компенсація за невикористану відпустку в цей перелік не включена.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Таким чином на підставі вищевикладеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зясувавши про відсутність на час закінчення розгляду справи додаткових доказів, крім тих, які наявні в матеріалах справи та були досліджені в судовому засіданні приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»в розмірі 5193,35 грн. обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню, проте в частині вимог щодо суми штрафу за порушення п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»в розмірі 2595,80 грн. необхідно відмовити як не підлягаючим стягненню.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов міського центру зайнятості міста Теплодар до Відкритого акціонерного товариства «Південенергобуд»про стягнення штрафу у сумі 7799,15 грн., - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Південенергобуд» (р/р 2600136299980, МФО 328210, банк: Імексбанк, код ЄДРПОУ 00122602) на користь міського центру зайнятості міста Теплодар штраф у сумі 5193,35 грн. на р/р 37170305900020, код платежу 50040500;05 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 25048611

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20 вересня 2011 року.

Суддя С.О. Cтефанов