Постанова № 18251714, 20.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

                                                                                Справа № 2а/1570/386/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2007 року №1003152301/2 та №1003162301/2, -

ВСТАНОВИВ:

          З позовом до суду звернулось Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2007 року №1003152301/2 та №1003162301/2.

          В судовому засіданні 15.09.2011 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач мав господарські відносини з Приватним підприємством КП «МеталлКом», ТОВ «Віал»та ПП ТОВ «ПАНКОМ-МЕТ», ТОВ «СКРАП», відвантажив та отримав від них товарно-матеріальні цінності (брухт чорних та кольорових металів), оплатив його вартість, в тому числі суми ПДВ та отримав податкові накладні, в зв’язку із чим правомірно відніс ці суми до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та сформував податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що донарахування позивачу податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій з податку на додану вартість було здійснено у зв’язку з порушенням позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.3.1 п.7.3, 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв’язку із чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

          Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі направлення на перевірку від 20.10.2006 року №2077 посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 24.10.2006 року по 17.11.2006 року була проведена планова виїзна документальна перевірка ПП ВКФ «ТРАФ» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №417/23-213/32782527 від 24.11.2006 року (а.с.27-48 т.1), яким було встановлено порушення з боку позивача п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.3.1 п.7.3, 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2006 року №1003152301/0 (а.с.7 т.1) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 177127,00 грн., штрафним санкціям 45710,00 грн., а всього на суму 222837,00 грн., та від 08.12.2006 року №1003162301/0 (а.с.6 т.1) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142393,00 грн., штрафним санкціям 67651,00 грн., а всього на суму 210044,00 грн.

В подальшому позивачем проводилась процедура адміністративного оскарження зазначених рішень. Рішеннями ДПІ у Малиновському районі м.Одеси та Державної податкової адміністрації Одеській області скарги платника податків були залишені без задоволення, а оскаржені ним податкові повідомлення-рішення без змін.

З урахуванням проведеної процедури адміністративного оскарження, відповідачем –ДПІ у Малиновському районів м.Одеси були винесені остаточні податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007 року №1003152301/0 (а.с.7 т.1) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 177127,00 грн., штрафним санкціям 45710,00 грн., а всього на суму 222837,00 грн., та від 27.03.2007 року №1003162301/0 (а.с.6 т.1) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142393,00 грн., штрафним санкціям 67651,00 грн., а всього на суму 210044,00 грн.

Представник позивача вважає, що на момент здійснення господарських операцій з його контрагентами ці підприємства були зареєстровані в ЄДРЮОФОП, окремо зареєстровано податковим органом в якості платника податків в тому числі й мало свідоцтво платника ПДВ, в зв’язку із чим, виписані цим підприємством податкові накладні були достатньою підставою для включення зазначених у них сум до податкового кредиту з ПДВ за відповідні податкові періоди, угоди фактично виконувались, в зв’язку із чим витрати позивача на оплату вартості цих товарів та послуг правомірно відносив до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Представник відповідача у власних запереченнях проти позову від 27.04.2007 року №12861/10-014 (а.с.57-61 т.2) зазначає, що позивачем не включено до валового доходу підприємства сума безповоротної фінансової допомоги в розмірі 156009,00 грн., безпідставно віднесено до складу валових витрат підприємства суму 712334,00 грн. без відповідного підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та за цими операціями безпідставно сформований податковий кредит з ПДВ.

З огляду на положення ч.2 ст.3 КАС України суд вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, виходячи з наступного.

Позивачем були укладені угоди з ПП ПК «МеталлКом»від 04.01.2006 року №5-01 (а.с.49-50 т.1), з ТОВ «СКРАП»від 04.01.2006 року №1-01 (а.с.51-52 т.1), з ПП ТОВ «ПАНКОМ-МЕТ»від 03.01.2006 року №035 Z-1 (а.с.53-54 т.1), з ТОВ «Віал»від 04.01.2006 року №2-01 (а.с.55-56 т.1) на закупку та продаж брухту чорних та кольорових металів.

На підтвердження виконання вказаних договорів та правомірності віднесення до витрат підприємства сум з реалізації брухту чорних та кольорових металів та формування податкового кредиту з ПДВ позивачем були надані наступні документи: реєстри податкових накладних з ПДВ (а.с.57-66,71,74-75,98-109 т.1), податкові накладні (а.с.67-70,72-73,76-97,110-150 т.1), видаткові накладні (а.с.151-212 т.1, а.с.1-53 т.2).

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі по цій справі від 22.12.2010 року (а.с.150-154 т.2), скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що наданих позивачем письмових доказів, які наведені вище, недостатньо для того, щоб прийти до висновку про фактичне виконання сторонами умов угод з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст.3 Закону Україні від 16.07.1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв’язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року №128/2568) перевізник –особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація –комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна –єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Під час нового розгляду справи судом, з урахуванням положень частин 4 та 5 ст.11 КАС України які визначають, що суд вживає передбачені заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у т.ч. щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає, зобов’язано учасників судочинства надати докази фактичного виконання угод в частині перевезення брухту чорних та кольорових металів, його навантаження та вивантаження, забезпечення місця зберігання, несення витрат на його охорону та обслуговування.

Представником позивача не було надано будь-яких доказів забезпечення місця зберігання лому (наявність у власності або оренді) складських приміщень або спеціальних майданчиків, перевезення брухту (відсутність товарно-транспорт них накладних або подорожніх листів), несення будь-яких витрат підприємством на охорону, навантаження, вивантаження або обслуговування брухту.

Надані ж ним письмові докази:накази по підприємству про прийняття на роботу та визначення відповідальних за здійснення навантажених та розвантажених робіт (а.с.22-28 т.3), договір оренди автомобільного крану від 11.07.2005 року №1/0001 (а.с.29-30 т.3), дозволи на початок виконання робіт підвищеної безпеки (а.с.33-35 т.3), ліцензії від 15.09.2005 року (а.с.36 т.3), експертний висновок протипожежного стану об’єкту від 28.05.2005 року (а.с.37 т.3), ніяким чином не пов’язані з виконанням умов договорів з ПП ПК «МеталлКом» від 04.01.2006 року №5-01 (а.с.49-50 т.1), з ТОВ «СКРАП»від 04.01.2006 року №1-01 (а.с.51-52 т.1), з ПП ТОВ «ПАНКОМ-МЕТ»від 03.01.2006 року №035 Z-1 (а.с.53-54 т.1), з ТОВ «Віал»від 04.01.2006 року №2-01 (а.с.55-56 т.1), оскільки датовані значно раніше дати укладання таких договорів та не підтверджують факт їхнього виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані операції мають ознаки безтоварності з огляду на відсутність супровідних товарно-транспортних документів на перевезений вантаж, відсутність у позивача найманих працівників та складських приміщень, за допомогою яких він міг би прийняти та зберігати такий вантаж, як брухт чорних та кольорових металів, відсутність обов’язкових супровідних документів на вантаж (підтвердження походження, якісні сертифікати тощо), обов’язкова наявність яких передбачені Законом України «Про металобрухт», відсутність доказів подальшої реалізації брухту споживачам (без зберігання), в тому числі його навантаження та перевезення, в зв’язку із чим, суд приходить до висновку, що вказані угоди укладені лише з метою отримання позивачем податкових преференцій без мети їх фактичного виконання, що позбавляє позивача права формування на їх підставі податкового кредиту з ПДВ та податкового кредиту з доходів фізичних осіб (витрат) відповідних податкових періодів.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007 року №1003152301/2 та №1003162301/2 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, прийняті відповідачем на підставі належних доказів та за відсутності у позивача підстав для віднесення сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту підприємства з податку на додану вартість відповідних податкових періодів, в зв’язку із чим, в задоволенні позовних вимог щодо визнання цих рішень протиправними та їх скасування слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2007 року №1003152301/2 та №1003162301/2 – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

          Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20 вересня 2011 року

Суддя                               Єфіменко К.С.