Постанова № 18251710, 16.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/1637/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлюк Г.П.

суддів: Харченко Ю.В.

Колесниченко О.В.

при секретарі Бжассо В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом державного підприємства «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000171510 від 08.02.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Одеська залізниця»звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000171510 від 08.02.2011р., яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 12154500грн., в тому числі за основним платежем (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх обєднань), що вилучається до бюджету)-9723600грн., за штрафними (фінансовими санкціями)-2430900грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки перевіряючого органу, викладені в акті планової виїзної перевірки ДП «Одеська залізниця»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства №22/15-1/01071315/4 від 25.01.2011р. щодо порушення абз.1 п.7.16 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями; Постанови КМУ від 11.03.2009р. №184 «Про порядок відрахування у 2009р. державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», Постанови КМУ від 21.07.2010р. №610 «Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам, є хибними, оскільки витрати на утримання Укрзалізниці є витратами, що безпосередньо повязані із виробництвом та реалізацією продукції Одеської залізниці.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що витрати ДП «Одеська залізниця», повязані з утриманням Укрзалізниці в сумі 48208000грн. не можуть бути визнані витратами, що забезпечують основну діяльність, в результаті якої підприємством буде отримана економічна вигода, тому не відноситься до складу інших операційних витрат основної діяльності, що зменшують чистий прибуток, а є зменшенням власного капіталу.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на підставі направлень від 24.09.2010р. №377/15-1, від 11.11.2010р. №444/15-1, від 23.11.2010р. №461/15-1, від 17.12.2010р. №485/15-1 в період з 27.09.2010р. по 11.01.2011р. було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за наслідками якої 25.01.2011р. складено акт №22/15-1/01071315/4, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем абз.1 п.7.16 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Постанови КМУ від 11.03.2009р. №184 «Про порядок відрахування у 2009р. державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», Постанови КМУ від 21.07.2010р. №610 «Про порядок відрахування у 2010році державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», в результаті чого позивачем занижено суму частини чистого прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 9723600грн., в тому числі по періодах: з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 4738800грн.; з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. у сумі 4984800грн. (а.с.14-24).

На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000171510 від 08.02.2011р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 12154500грн., в тому числі за основним платежем (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх обєднань), що вилучається до бюджету)- 9723600грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2430900грн.(а.с.25).

Актом перевірки встановлено, що ДП «Одеська залізниця»згідно з рішеннями засідань Ради Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»перерахувала кошти у межах 0,5%-1% від планових витрат на рік на утримання Укрзалізниці (рішенням 21-го засідання Ради «Укрзалізниці»від 27.01.2009р., наказом від 05.02.2009р. №056-Ц на 2009р. встановлено 0,5 % відрахувань від планових витрат звичайної діяльності підприємства. Рішенням 25-го засідання Ради «Укрзалізниці»від 15.09.2009р., наказом від 14.10.2009р. №554-Ц на 2010 рік встановлено розмір відрахувань на утримання Укрзалізниці в розмірі 1 % до річної суми планових витрат звичайної діяльності. Телеграфною вказівкою від 23.06.2009р. №000083/ЦБ встановлено 0,5 % відрахувань за рахунок інших операційних витрат, 0,5%- за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства). Підприємством до складу «інших операційних витрат»відносились, зокрема, відрахування на утримання Укрзалізниці в сумі 48208000 грн., а саме: з 01.01.2009р.-31.12.2009р.- 31592000грн.; з 01.01.2010р.-30.06.2010р.-16616000грн. Врахування позивачем на утримання Укрзалізниці призвело, як вважає відповідач, до заниження суми чистого прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 9723600грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виключно законами України встановлюється система оподаткування.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт»законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства України. Згідно абз.5 ст.4 Закону України «Про залізничний транспорт»управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління транспорту України (далі- Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту. Затвердження статутів залізниць здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади с питань економічної політики та Антимонопольним комітетом України.

Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарюючого суб'єкта. Затвердження статутів залізниць здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та Антимонопольним комітетом України. Відповідно до положень Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 457, на Укрзалізницю покладено наступні функції з управління та організації процесу перевезень: відкриття чи закриття станцій, закриття збиткових дільниць, станцій та під'їзних колій, запровадження, за погодженням з Мінтрансом, тимчасових обмежень щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха (п.29), встановлення порядку розрахунків за перевезення і послуги (п. 62), погодження проектів будівництва і реконструкції залізничних під'їзних колій, а також пристроїв, призначених для навантаження, вивантаження і очищення вагонів.

Судом встановлено, що утримання Укрзалізниці здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262 «Про затвердження Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України», яке являється нормативним актом органу виконавчої влади та відноситься до актів органів державної влади, тобто не суперечить положенням ст. 144 Господарського кодексу України.

Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262, передбачено, що Укрзалізниця є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансу України. Відповідно до пункту 8 Положення генеральний директор Укрзалізниці затверджує кошторис витрат на утримання апарату Укрзалізниці. Положенням також передбачено, що Укрзалізниця видає накази, які обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організовує та контролює їх виконання.

ДП «Одеська залізниця»зареєстрована у встановленому порядку як юридична особа та здійснює передбачені чинним законодавством види економічної діяльності, є самостійним субєктом господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку. При цьому Державна адміністрація залізничного транспорту є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансзвязку, до сфери управління якої входить ДП «Одеська залізниця», що зазначено у п.1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96р. №262 (із змінами і доповненнями). Відповідно до п. 6 вищезазначеного положення, Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обовязкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що Укрзалізниця має право видавати наказ про перерахування підпорядкованими підприємствами коштів на утримання апарату управління Укрзалізниці. Такі витрати передбачені у фінансових планах підприємств у складі інших операційних витрат, які щороку складаються та затверджуються відповідно до статті 75 Господарського кодексу України.

Відповідно до наказу Укрзалізниці № 560-Ц від 29.12.2006 відрахування на утримання апарату Укрзалізниці встановлено у розмірі 1% від річних планових витрат підприємств галузі. На підставі планових сум відрахувань на утримання Державної адміністрації залізничного транспорту, які щороку затверджуються заступником генерального директора Укрзалізниці, відділ централізованих розрахунків та розрахунків за виконані роботи та послуги управління бухгалтерського обліку та звітності (далі - ЦФБІ) щоквартально виписує повідомлення (авізо) підприємствам галузі щодо суми на утримання Укрзалізниці. ЦФБІ згідно із затвердженим кошторисом витрат щоквартально виписує і передає Управлінню справами повідомлення на суму фінансування на утримання апарату Укрзалізниці.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що утримання Укрзалізниці здійснюється згідно з фінансовими планами, кошторисами, які затверджені відповідними розпорядчими документами Кабінету Міністрів України, Мінтрансзв'язку України та Укрзалізниці.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів, яке затверджує нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Після набрання чинності положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, згідно з якими змінено методологію бухгалтерського обліку, більшість витрат, що раніше відображалися у порядку використання прибутку, відображаються у складі витрат підприємства і на відповідних витратних рахунках.

Порядок бухгалтерського обліку операцій з розподілу прибутку визначено розділом четвертим Положення про порядок бух галтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006р. №1213.

Згідно із вищезазначеним Положенням підприємства спрямовують чистий прибуток: на розвиток виробництва; на матеріальне заохочення; на створення інших фондів; на відрахування до бюджету належної суми прибутку відповідно до законодавства.

Відповідно до п.8 статті 75 Господарського кодексу України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати) праці, резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану. Жодним нормативним документом Міністерства фінансів України не передбачено, що витрати підприємств на утримання апарату управління установ вищого рівня повинні здійснюватися за рахунок чистого прибутку підприємств або фондів, створених за рахунок чистого прибутку. Фінансовими планами підприємств залізничного транспорту, затвердженими вищим урядовим органом та органом виконавчої влади, зазначені витрати передбачаються у складі «інших витрат операційної діяльності»і відповідно до затвердженого фінансового плану відображаються у бухгалтерському обліку згідно з пп. 2.4.4 «Номенклатури витрат з основних видів економічної діяльності залізничного транспорту України», затвердженого наказом Укрзалізниці від 21.08.2007р. №417-Ц.

Вказані в акті перевірки суми відрахувань на утримання Укрзалізниці було зараховано до показника інших операційних витрат згідно з умовами Фінансових планів, а затвердження фінансових планів Укрзалізницею - органом, до сфери управління якого відноситься позивач, вказує на те, що ці відрахування законодавчо включені до витрат, на підставі яких залізниці розраховують фінансовий результат від своєї діяльності, що передбачено ст.142 Господарського кодексу.

Відповідач безпідставно посилається на порушення з боку позивача п.п.2, 8 ст.57 Господарського кодексу України, яке на думку перевіряючих, полягало у відрахуванні на утримання Укрзалізниці за відсутності в установчих документах залізниці - статуті, положень щодо проведення витрат на утримання органу управління, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.2,4 ст.57 Господарського кодексу України в установчих документах повинні бути зазначені найменування субєкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут субєкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації субєкта господарювання, а також інші відомості, повязані з особливостями організаційної форми субєкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Таким чином, визначення витрат по утриманню органу управління не є обовязковою умовою в розумінні вищезазначеної статті ГК України, тому посилання перевіряючого органу на вищевикладене порушення є помилковим.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що вказані суми витрат ДП «Одеська залізниця»на утримання Укрзалізниці в межах одного відсотка від планових витрат на рік є законодавчо визначеними як інші витрати операційної діяльності, що зменшують розмір чистого прибутку, а їх розмір затверджено у фінансових планах за відповідні періоди, тому висновки податкового органу про порушення ДП «Одеська залізниця»абз.1 п.7.16 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Постанови КМУ від 11.03.2009р. №184 «Про порядок відрахування у 2009р. державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», Постанови КМУ від 21.07.2010р. №610 «Про порядок відрахування у 2010році державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)»є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно ст.86 цього кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, всупереч наведеному припису процесуального законодавства, відповідач в ході судового розгляду справи не надав суду відповідні належні докази в підтвердження правомірності та ґрунтовності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення №0000171510 від 08.02.2011 року.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, судова колегія приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000171510 від 08.02.2011 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 122, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000171510 від 08.02.2011 року, - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000171510 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі 08.02.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя: _____ Г.П. Самойлюк

Судді: _____ Ю.В. Харченко

_____ О.В. Колесниченко

16 вересня 2011 року