Постанова № 18250527, 31.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2011 року Справа № 2а-6553/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2011 року № 0001411740 та № 0001401740,-

В С Т А Н О В И В:

29 липня Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2011 року № 0001411740 та № 0001401740.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинам фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт №737/17/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001411740 та №0001401740 від 11 липня 2011 року.

ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», в особі директора Кривулі С.В. уклали договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.12.2008 року.

На виконання умов договору від 01.12.2008 року ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» було оформлено податкову та видаткову накладну від 01.03.2009 року в адресу ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 5200 грн.

У процесі здійснення господарської операції ФОП ОСОБА_1 було здійснено оплату ТОВ «ЛІК» у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків.

За виконання умов зазначеного договору позивачем сформовано податковий кредит відповідного звітного періоду.

Зазначена податкова накладна відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2011 року № 0001411740 та № 0001401740 Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. З наданих в судовому засіданні 16.08.2011 року заперечень на адміністративний позов слід, що відповідача позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції зазначає, що Краснодонською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД ФОП ОСОБА_3 з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинам із ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ 34941785) за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт № 737/17/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року на суму 866,67 грн.; порушено ч. 1 ст. 203, 215,228 Цивільного кодексу України; п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

ФОП ОСОБА_1 у березні 2009 року мав взаємовідносини із контрагентом-постачальником ТОВ «Луганська інвестиційна компанія».

Актом документальної невиїзної перевірки від 25.08.2010 року №481/2300/34941785 ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Гаматоргцентр» код 35649467 за період з 01.06.2008 року по 30.06.2008 року, ПП «Лугастройекспрес» код 35844465 за період з 01.07.2008 року по 31.10.2008 року, з ТОВ «Регіон-Проф-3000» код 36323599 за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року», яку здійснювала ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, встановлено, що у ТОВ «ЛІК» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. У товариства відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності (працює дві особи, за сумісництвом -0).

Актом встановлено, що одним із контрагентів ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» був ТОВ «Регіон-Проф-300», що перебуває на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі м. Луганську.

За даними звітності з податку на прибуток основні фонди відсутні, кількість працюючих на підприємстві 0 осіб. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.02.2009 року анульовано за ініціативою податкового органу на підставі рішення суду.

Отже, правочин між ТОВ «ЛІК» та ТОВ «ТОВ «Регіон-Проф-300» визнано недійсним. Формування податкового кредиту в березні 2009 року по ТОВ «Регіон-Проф-300» є неправомірним, в результаті чого ТОВ «ЛІК» завищено податкового кредиту в березні 2009 року.

За результатами опрацювання відхилень було встановлено, що ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» задекларовано податкові зобовязання по ФОП ОСОБА_1 на суму 886,67 грн.

Позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2009 року суму 866,67 грн. та сформовано податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «ЛІК», тому обсяги поставки товарів на адресу ФОП ОСОБА_1 не можуть бути ідентифіковані як база оподаткування відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України ПДВ.

Під час проведення перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку не надані та ФОП ОСОБА_1 було пояснено, що документи за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року здані до архіву, тому в порядку ст.ст. 121, 44 ПК України було застосовано штраф у розмірі 510 грн.

ФОП ОСОБА_1 порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

На підставі акту перевірки №737/17/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0001411740 на суму 1300 грн. та №0001401740 на суму 510 грн. від 11 липня 2011 р.

На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1, зареєстрований в якості фізичної особи підприємця виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 21.04.2005 року за № 23870000000001188, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 16.12.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 14.06.2011 року по 20.06.2011 року посадовими особами Краснодонської ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинам фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт №737/17/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року, у висновках до якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року в сумі 866,67 грн.;

- ч. 1 ст. 203, 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_4 з постачальником ТОВ «ЛІК»;

- п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI ФОП ОСОБА_1 не забезпечено зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків.

На підставі акту перевірки №737/17/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року Краснодонською ОДПІ 11.07.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001401740 про збільшення сум грошового зобовязання по ПДВ (за основним платежем 866,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 433,34 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0001411740 про збільшення грошового зобовязання по ПДВ (за штрафними (фінансовими) санкціями 510 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про наявність порушень Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача через те, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 є нікчемним.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що актом документальної невиїзної перевірки від 25.08.2010 року №481/2300/34941785 ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Гаматоргцентр» код 35649467 за період з 01.06.2008 року по 30.06.2008 року, ПП «Лугастройекспрес» код 35844465 за період з 01.07.2008 року по 31.10.2008 року, з ТОВ «Регіон-Проф-3000» код 36323599 за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року», яку здійснювала ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, встановлено, що у ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. У товариства відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності (працює дві особи, за сумісництвом -0).

Разом з тим, суд не може погодитися з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Системним аналізом вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у валові витрати та податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу валових витрат та податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування валових витрат та податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, а відповідно здійснення певних витрат, є податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем одержано від ТОВ «ЛІК» податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що акт перевірки ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» від 25.08.2011 року №481/2300/34941785 та висновки зроблені у ньому Артемівською ДПІ свідчать про нікчемність правочину, з огляду на таке.

Виходячи із змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору купівлі-продажу від 01.12.2008 рок вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що за матеріалами справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 25.06.2011 року, в основу висновків, якого при визначені податкових зобовязань, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 11 липня 2011 року субєктом владних повноважень спірних податкових повідомлень рішень.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст. 228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч. 3 ст. 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, податковий орган вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Однак, згідно ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, т.б. фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право вирішувати таке питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Під час розгляду справи відповідачем будь яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

На підставі викладеного суд вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, судом встановлено, що під час судового розгляду справи суду не надано будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини.

Суд критично оцінює проведення позапланової невиїзної перевірки за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт №737/17/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року, оскільки у п. п. 1.11 акту зазначено, що податковим органом було вже проведено планову перевірку за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, що було оформлено актом від 13.02.2010 року №213/17/231571.

Системним аналізом положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що податковій службі надано право здійснювати повторну перевірку платника податку з тих самих підстав, та за той саме період, у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обовязкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обовязкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу (п.8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»).

Аналогічна є норма передбачена п. 4 Указу Президента України від 23 липня 1998 року №817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Згідно з п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, визначено підстави, що є матеріалами для висновків під час проведення перевірок для посадових осіб органів державної податкової служби

Так, документами визначеними Податковим кодексом України, що є підставами для висновків документальних перевірок є документи визначені п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, а саме: «Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації,у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.»

Однак, податковим органом проведено перевірку без врахування фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З викладеного вбачається, що податковий орган не мав права проводити перевірку без наявності первинних документів, та зобовязаний був перенести термін її проведення до відновлення таких документів, тому суд вважає, що відповідачем безпідставно проведено перевірку, результати якої оформлено актом №737/17/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року, з чого випливає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі вказаного акту перевірки, підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2011 року № 0001411740 та № 0001401740 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2011 року № 0001411740 та № 0001401740 Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 вересня 2011 року.

СуддяТ.С. Ушаков