Постанова № 18250511, 25.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2011 року Справа № 2а-6274/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ІНТЕГРАЛЬ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ІНТЕГРАЛЬ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій неправомірними.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Ленінської МДПІ у м. Луганську Гупан В.В. на виконання розпорядження Ленінської МДПІ у м. Луганську № 14-Р від 02.02.2011 року на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ПП «ІНТЕГРАЛЬ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до поданої декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р, результати якої оформлено Актом від 05.07.2011 № 1176/16/36128389.

З метою отримання пояснень щодо формування ризикового податкового кредиту на підприємство було надіслано лист № 24091/16-21 від 06.06.2011р. з проханням надати засвідчені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з наданням первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та реєстрів по рахункам за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.

Позивач вважає дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, щодо проведення Камеральної перевірки та складанню висновків Акту перевірки неправомірними, такими, що порушують права та інтереси ПП «ІНТЕГРАЛЬ», суперечать вимогам чинного законодавства, що визначає повноваження податкових органів при здійсненні покладених на них функцій, оскільки законодавством чітко визначено, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, однак відповідач провів Камеральну перевірку на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що є неправомірним, оскільки вказаний пункт є однією з обставин для проведення зовсім іншою за своєю суттю перевірки - документальної позапланової виїзної перевірки.

Позивач зазначає, що аргументація викладена податковим органом у Акті камеральної перевірки стосовно того, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, а також п. 183.3 ст. 183, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не входить до предмету дослідження камеральної перевірки, тобто камеральна перевірка проведена з перевищенням меж встановленої законодавством компетенції.

В Акті, складеному за результатами камеральної перевірки, не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Крім того, за результатами висновків Акту було внесено зміни по особовому рахунку ПП «ІНТЕГРАЛЬ» з податку на додану вартість, що відкрито відповідачем згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. № 276, що прямо порушує права та інтереси позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтримав доводи, викладені у позові та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову у звязку з його необґрунтованістю, підтримав доводи, викладені у раніше наданих письмових запереченнях, де вказав, що старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Ленінської МДПІ у м. Луганську Гупан Вітою В'ячеславівною на виконання розпорядження Ленінської МДПІ у м. Луганську від 02.02.2011р. № 14-Р на підставі із п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ проведено камеральну перевірку ПП "ІНТЕГРАЛЬ" (код ЄДРПОУ 36128389) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до поданої декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р.

З метою отримання пояснень щодо формування ризикового податкового кредиту на підприємство було надіслано лист № 24091/16-21 від 06 червня 2011р. з проханням надати засвідчені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з наданням первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та реєстрів по рахункам: 10, 11, 12, 15, 20, 22, 23, 26, 28, 30, 31, 33, 34, 36, 37, 40, 42, 50, 51, 62, 63, 64, 65, 66, 67, по рахункам класу «7», «8» та «9» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.

Позивач жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності ПП «ІНТЕГРАЛЬ» за квітень 2011р. до перевірки не надав.

В ході аналізу податкової звітності ПП «ІНТЕГРАЛЬ» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ПП «ІНТЕГРАЛЬ» станом на 05.07.2011р. за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника згідно баз даних АІС РПП - «10» - запит на встановлення місцезнаходження.

Перевірка проводилась відповідно до діючого податкового законодавства України.

Представник відповідача зазначив, що у ході перевірки було виявлено чисельні порушення позивачем положень податкового та цивільного законодавства України при придбанні та продажу товарів (послуг).

Правочини нібито укладені між ПП «ІНТЕГРАЛЬ» та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході перевірки не підтверджено наявність придбання товарів (послуг) від підприємств-постачальників та постачання товарів (послуг) від підприємств-покупців за квітень 2011р., що свідчить про те, що правочини між ПП «ІНТЕГРАЛЬ» та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з вищевикладеним, у ПП «ІНТЕГРАЛЬ» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «ІНТЕГРАЛЬ» підприємствам покупцям та придбання товарів (послуг) ПП «ІНТЕГРАЛЬ» від підприємств-продавців, що свідчить про те, що правочини між ПП «ІНТЕГРАЛЬ» та покупцями (постачальниками) здійснені без мети настання реальних наслідків.

Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «ІНТЕГРАЛЬ» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, у зв'язку з не формуванням податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у ПП «ІНТЕГРАЛЬ» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям та операціях з придбання товарів (послуг) в підприємств-постачальників.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ІНТЕГРАЛЬ» (далі ПП «ІНТЕГРАЛЬ»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.08.2008 року, ідентифікаційний код 36128389, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. К. Маркса, 3.

ПП «ІНТЕГРАЛЬ» перебуває на обліку платника податків у Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції у м. Луганську.

Відповідно до свідоцтва № 100138041 від 09.09.2008 року позивач є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 06.06.2011 року за № 24091/16-21 з метою отримання пояснень щодо формування ризикового податкового кредиту податковим органом було направлено ПП «ІНТЕГРАЛЬ» лист із проханням надати засвідчені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з наданням первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та реєстрів по рахункам за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Ленінської МДПІ у м. Луганську Гупан В.В. на виконання розпорядження Ленінської МДПІ у м.Луганську № 14-Р від 02.02.2011 року на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ПП «ІНТЕГРАЛЬ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до поданої декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Результати вказаної перевірки оформлено Актом від 05.07.2011 року № 1176/16/36128389, у висновках якого зазначено наступне: «В ході аналізу податкової звітності ПП «ІНТЕГРАЛЬ» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

ПП «ІНТЕГРАЛЬ» станом на 05.07.2011р., за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника згідно баз даних АІС РПП - «10» - запит на встановлення місцезнаходження.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «ІНТЕГРАЛЬ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «ІНТЕГРАЛЬ» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП «ІНТЕГРАЛЬ» фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «ІНТЕГРАЛЬ» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).

Згідно з ч.2 ст. 30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обовязки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи) встановлено, що

юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст. 234 ЦКУ є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст. 42 підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отриманню прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). За ст. 662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи вищевикладене, правочини нібито укладені між ПП «ІНТЕГРАЛЬ» та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1. ст. 215 ЦК України від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу». Відповідно до п. 2. ст. 215 ЦК України від 16.01.2003 року № 435-IV (зі змінами та доповненнями) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. В ході перевірки не підтверджено наявність придбання товарів (послуг) від підприємств-постачальників та постачання товарів (послуг) від підприємств-покупців за квітень 2011 р., що свідчить про те, що правочини між ПП «ІНТЕГРАЛЬ» та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як вже було зазначено вище, жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності ПП «ІНТЕГРАЛЬ» за квітень 2011р., до перевірки не надано.

Згідно п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ «...об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України...».

У зв'язку з вищевикладеним, у ПП «ІНТЕГРАЛЬ» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України від 16.01.2003 року №435 - IV (зі змінами та доповненнями) «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».

Відповідно до п.2. ст. 215 ЦК України від 16.01.2003 року №435 - IV (зі змінами та доповненнями) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «ІНТЕГРАЛЬ» підприємствам покупцям та придбання товарів (послуг) ПП «ІНТЕГРАЛЬ» від підприємств-продавців, що свідчить про те, що правочини між ПП «ІНТЕГРАЛЬ» та покупцями (постачальниками) здійснені без мети настання реальних наслідків.

Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Положення статі 17 ГК України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг)

або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «ІНТЕГРАЛЬ» здійснював діяльність спрямовану

на здійснення операцій повязаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, у зв'язку з не формуванням податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у ПП «ІНТЕГРАЛЬ» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємством-покупцям та операціях з придбання товарів (послуг) в підприємств-постачальників.

Перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 1 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначеній статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «ІНТЕГРАЛЬ» (код ЄДРПОУ 36128389) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника

податків.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового

зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної перевірки не проводиться. В разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірки не може відноситися до категорії камеральної перевірки і повинна проводитися на підставі та в порядку, передбаченому для певного виду документальних перевірок (планової або позапланової).

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 05.07.2011 року № 1176/16/36128389, під час проведення зазначеної перевірки посадовими особами відповідача не перевірялась податкова звітність відповідно до 76 ПК України, відсутні посилання на декларації (розрахунки), що повинні перевірятись, не зазначено порушення порядку їх заповнення, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг, не зазначено виявлених порушень при правильності відображення показників, тощо.

У вищевказаному акті камеральної перевірки не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

З викладено слід, що посилання податкового органу в Акті камеральної перевірки на порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, а також п. 183.3 ст. 183, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не входить до предмету дослідження камеральної перевірки, тобто камеральна перевірка проведена з перевищенням меж встановленої законодавством компетенції.

Крім того, судом встановлено, що за результатами висновків Акту було внесено зміни по особовому рахунку ПП «ІНТЕГРАЛЬ» з податку на додану вартість, що відкрито відповідачем згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, що в даному випадку прямо порушує права та інтереси позивача.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд дійшов висновку, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі наданим йому законом повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, тому його дії з проведенню камеральної перевірки, складання висновків акту перевірки та внесенню змін по особовому рахунку позивача з податку на додану вартість є неправомірними.

Таким чином, позовні вимоги ПП «ІНТЕГРАЛЬ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ІНТЕГРАЛЬ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій неправомірними задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську по проведенню камеральної перевірки Приватного підприємства «ІНТЕГРАЛЬ», що оформлена актом № 1176/16/36128389 від 05 липня 2011 року.

Визнати неправомірними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську по складанню висновків акта № 1176/16/36128389 від 05 липня 2011 року та внесенню змін по особовому рахунку Приватного підприємства «ІНТЕГРАЛЬ» з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ІНТЕГРАЛЬ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 серпня 2011 року.

СуддяТ.С. Ушаков