Постанова № 18249746, 08.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року 16:16 Справа № 2а-0870/2034/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКалашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 17.01.2011 №112);

відповідача-1 ОСОБА_2 (довіреність від 11.04.2011 №9557/10-010);

ОСОБА_3 (довіреність від 24.06.2011 №16362/10-024);

відповідача-2 не зявився;

прокуратури Красних О.О. (посвідчення від 13.01.2011 №85)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмін»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя,

Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

за участю прокуратури Запорізької області

про стягнення з державного бюджету заборгованість по податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмін» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області (далі відповідач-2) в якому позивач просить стягнути з Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у сумі 4397775,00 грн., що була заявлена до відшкодування за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі. Зокрема зазначив, що податкове повідомлення-рішення відповідача-1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування скасовано рішенням ДПА України, а тому позивач має право на бюджетне відшкодування. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечили. Зокрема зазначили, що позивачем завищено суму податку на додану вартість та підприємство не має права на бюджетне відшкодування. Крім того зазначили, що рішення ДПА України в Запорізькій області, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя щодо відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні, є протиправним. За цим фактом порушено кримінальну справу та принесений протест прокуратури. Просять відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, проте надіслав на адресу суду пояснення на адміністративний позов. Зокрема зазначає, що органи Державного казначейства не приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування ПДВ. Вказує, що на теперішній час до Головного управління не надходило висновків від ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ «Адмін» за періоди, що вказані у позовній заяві, а тому підстави для перерахування коштів відсутні. Просять врахувати указані пояснення при вирішенні справи по суті та розглянути справу без участі свого представника.

11.05.2011 на адресу суду надійшло повідомлення про вступ прокурора у справу. У судовому засіданні представник прокуратури проти позову заперечив та вказав, що чинним законодавством України не передбачено право особи на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

В судовому засіданні 08.09.2011 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено учасників процесу про дату виготовлення постанови у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, прокурора, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Адмін» за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 задекларувало суму ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування у розмірі 8789131,00грн. Указана сума ПДВ відображена у податкових деклараціях, які подавались до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя.

ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя у 2009 році надані до відповідного територіального органу Державного казначейства України висновки про суми відшкодування ПДВ ТОВ «Адмін», на підставі яких позивачу відшкодовано з бюджету 4391356,00грн. Невідшкодованою залишилася сума ПДВ у розмірі 4397775,00грн.

Посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя у період з 23.03.2009 по 10.04.2009 проведена перевірка ТОВ «Адмін», за результатами якої складений акт від 15.04.2009 №42/23-05/33134232 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженої відповідальністю «Адмін» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008».

На підставі матеріалів перевірки відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 №000002230/0, яким позивачу відмовлено у відшкодуванні ПДВ у розмірі 4655303,00грн.

Не погодившись із указаним рішенням позивач здійснив його оскарження у адміністративному порядку. Так, рішенням ДПА України у Запорізькій області від 02.09.2009 №4117/10/25-020 скарга підприємства задоволена та скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 №000002230/0, яким позивачу відмовлено у відшкодуванні ПДВ у розмірі 4655303,00грн.

Прокуратурою Запорізької області на виконання п. 7.2 Плану роботи прокуратури Запорізької області на 1 півріччя 2011 року проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», за результатами якої до ДПА у Запорізькій області внесено протест від 24.05.2011 за № 07/1-1332/10вих-11 з вимогою скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Запорізькій області № 4117/10/25-020 (9499/7/25-020) від 02.09.2009, яким було скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя та задоволено скаргу ТОВ «Адмін».

02.06.2011 листом ДПА України в Запорізькій області №2514/10/25-020 повідомлено прокуратуру Запорізької області про направлення протесту для розгляду за належністю до ДПА України.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Із матеріалів справи вбачається та представник прокуратури пояснює, що протест надісланий до ДПА України 02.06.2011. На час розгляду справи судом строки розгляду протесту, встановлені ст.21 Закону України «Про прокуратуру» минули, проте ДПА України не повідомила про результати розгляду протесту. До суду із відповідним позовом, як це встановлено ст.21 Закону України «Про прокуратуру», прокурор не звертався.

Таким чином на час розгляду справи судом рішення ДПА України в Запорізькій області від 02.09.2009 №4117/10/25-020 є чинним.

Оскільки відповідач-1 у встановлені строки не надав до органів Державного казначейства висновки щодо відшкодування позивачу ПДВ, позивач звернувся до суду та просить стягнути з Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у сумі 4397775,00грн, що була заявлена до відшкодування за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008року.

Дослідивши норми законодавства суд вважає, що факт скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування, не є безумовним доказом права позивача на отримання цієї суми бюджетного відшкодування.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо стягнення зазначеної суми бюджетного відшкодування суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин питання здійснення бюджетного відшкодування ПДВ були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Нормами підпункту 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Такий саме обовязок покладено на органи державного казначейства пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

При цьому чинне законодавство, а також Закон № 168/97-ВР в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування.

Отже, єдиним способом отримання платником податку бюджетного відшкодування є перерахування коштів на користь такого платника органом державного казначейства після отримання ним висновку податкового органу.

Виходячи із закріпленого ст. 6 Конституції України принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, який передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, суд не може перебирати на себе повноваження органів державної податкової служби щодо надання висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі було обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобовязання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача-1, що полягала у ненаданні протягом встановлених законодавством строків висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Згідно зі ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так само, за правилами ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Проте, зазначені положення КАС України слід розглядати в контексті з нормами ст. 51 цього Кодексу, відповідно до яких позивач може змінити підставу або предмет позову до початку судового розгляду справи по суті, а після цього позивач має право лише збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач не скористався правом змінити предмет адміністративного позову до початку судового розгляду справи по суті, а відтак суд не може перебирати на себе право позивача на визначення предмету позову та його підстав.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 14.09.2011.

Суддя (підпис) Ю.В.Калашник