Ухвала суду № 1824956, 08.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД                                                                 

                                                 У Х В А Л А

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 квітня 2008 року                                 м.Львів                                       справа № 22а-97/08

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

доповідача у справі судді      Любашевського В.П.

суддів                                      Довгополов О.М.

                                                Нос С.П.

секретаря судового засідання Федунів Б.Б.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача– Дубас В.М., довіреність від 23.01.2007р., Павлишин О.Б., довіреність від 12.03.2007р.

від відповідача – Роман М.Б., довіреність № 34/10-008 від 07.04.2008р., Яцук Г.М., довіреність № 17/10-007 від 25.06.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області

напостанову господарського суду Львівської області від 20.03.2007р. у справі № 5/80-13/23А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Енергія – Новий розділ»

доДержавної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:o:p>/o:p>

b style='mso-bidi-font-weight:normal'>o:p>/o:p>              Постановою господарського суду Львівської області від 20.03.2007р. позовні вимоги позивача задоволені частково. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 26.12.2006р. № 0001892321/0 визнано нечинним. Частково визнано нечиним податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.12.2006р. № 0001902321/0 в частині визначення суми податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 19165 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3389 грн. У задоволені позову щодо визнання вказаного податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 4026 грн. та штрафних санкцій у розмірі 550 грн. – відмовлено.

            Постанова суду першої інстанції зокрема мотивована тим, щонормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено жодного зв'язку між податковим обліком приросту (убутку) запасів та веденням платниками податків господарської діяльності, оскільки ними визначено правило, за яким для цілей податкового

обліку платниками визначається виключно різниця у балансовій вартості запасів на початок та кінець одного і того ж звітного періоду, яка впливає на суму їх валових доходів чи валових витрат незалежно від причин виникнення такої різниці. Тому твердження відповідача про такий зв'язок є незаконними.

            Також, посилаючись на положення ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом зазначено, що бухгалтерський облік за своєю сутністю є ______________ Головуючий у 1-й інст.суддя Станько Л.Л.                                                                  ряд. ст. зв. № 35

господарський суд Львіської області справа № 5/80-13/23А

призначений виключно для збору інформації самим підприємством для своїх внутрішніх потреб та для потенційних інвесторів, і не має на меті встановлення порядку оподаткування та ведення податкового обліку, який регулюється виключно нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відтак є незаконним посилання відповідача на норми  положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

            Окрім цього, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не пов’язує право платника податку на виникнення валових витрат із доказуванням платниками цього податку зв’язку здійснених ним витрат із веденням господарської діяльності, тобто із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а тому єдиною та достатньою підставою для включення вартості будь-яких робіт (послуг) до валових витрат є наявність документа, який би засвідчував факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

            Суд також виходив із того, що твердження відповідача про необхідність надання інших додаткових документів щодо змісту отриманих позивачем робіт та послуг суперечать нормам договорів та чинного законодавства України, оскільки ним не враховано норми Цивільного кодексу України (ЦКУ) та Господарського кодексу України ( ГКУ), які регулюють порядок укладення та виконання договорів, зокрема договорів про надання послуг.

            Щодо витрат на оплату праці та відрахувань у фонд із цих витрат, то відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі витрати включаються до валових витрат виключно за наявності трудових або цивільно-правових відносин платника податку із фізичними особами – працівниками без жодних вимог необхідності зв’язку таких витрат із здійсненням господарської діяльності.

            Судом першої інстанції прийнято до уваги, що відповідачем незаконно було не враховано те, що за Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.05 року пункт 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладений в новій редакції (чинній із 01.04.05 року). А тому, починаючи із 01.04.05 року між складом податкового кредиту із ПДВ та складом валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств відсутній будь-який правовий зв'язок. Крім того, із цієї дати до податкового кредиту включаються всі суми ПДВ, фактично нараховані чи сплачені у певному звітному періоді платником ПДВ навіть лише із метою майбутнього використання у господарській діяльності, що було не враховано відповідачем.

Крім того, суд вважає незаконними посилання відповідача на норми пункту 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ із вартості списаних з балансу запасів, оскільки списання з балансу будь-яких запасів та їх придбання чи виготовлення є різними за своєю правовою сутністю подіями. В разі придбання чи виготовлення будь-яких матеріальних запасів суми ПДВ, які були сплачені їх постачальникам, включаються до складу податкового кредиту певного звітного періоду, й нормами цього Закону України не передбачено будь-якого коригування податкового кредиту у наступних звітних періодах у разі списання цих запасів.

Таким чином, висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту також суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

            Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позову в повному об’ємі. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постановою суду першої інстанції порушені пункти 1.31, 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункти 5.3.9, 5.6.1 пункту 5.9 ст.5, підпункти 11.3.1 пункту 1.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, апелянт посилається на висновки викладені в складеному ним акті перевірки від 14.12.2006р. № 354-230/33525073.

            В запереченні на апеляційну скаргу позивач, погоджуючись з висновками суду першої інстанції просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

      З’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

            Відповідно до п.п.31, 32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - господарська діяльністьце будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

            Під продажем товаріврозуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг)— будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об’єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об’єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

               В силу ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України в договорах про надання послуг та виконання робіт визначається порядок здачі-приймання результатів послуг та робіт шляхом складання відповідних актів (без будь-яких інших додаткових документів), які є достатнім свідченням фактів реального надання таких послуг та виконання робіт.o:p>/o:p>

            Одночасно ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би необхідні для включення до складу валових витрат. При цьому, відповідно до пункту 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) та датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт послуг) та дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

            Отже, із наведеного вбачається, що Закон У країни «Про оподаткування прибутку підприємств» не пов'язує право платника податку на виникнення валових витрат із доказуванням платниками цього податку зв'язку здійснених ними витрат із веденням господарської діяльності, тобто із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а тому єдиною та достатньою підставою для включення вартості будь-яких робіт (послуг) до валових витрат є наявність документа, який би засвідчував факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

            Стосовно висновків відповідача про неправомірність включення до складу валових витрат видатків на оплату праці та відрахувань у фонди із цієї заробітної плати, суд першої інстанції вірно виходив із того, що за пунктом 5.6.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-­правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян), а за пунктом 5.7.1 статті 5 того ж Закону до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

            Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про незаконність посилання відповідача на норми пункту 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ із вартості списаних з балансу запасів, оскільки списання з балансу будь-яких запасів та їх придбання чи виготовлення є різними за своєю правовою сутністю подіями. В разі придбання чи виготовлення будь-яких матеріальних запасів суми ПДВ, які були сплачені їх постачальникам, включаються до складу податкового кредиту певного звітного періоду, й нормами цього Закону України не передбачено будь-якого коригування цього податкового кредиту у наступних звітних періодах у разі списання цих запасів.

o:p>/o:p>

               З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з  додержанням  норм  матеріального  і процесуального права прийняв постанову від 20.03.2007р., натомість чого доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

               В силу ст.200 КАС України – суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну  скаргу  без задоволення,  а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи  та ухвалив   судове   рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і процесуального права.             o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 20.03.2007р. у справі № 5/80-13/23А  залишити без задоволення, а постанову суду  - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

        Судді                                                               В.П.Любашевський

                                                                                                        О.М.Довгополов

                                                                                                        С.П.Нос

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний 14.04.2008р.