Постанова № 18249456, 02.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/10759/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представника позивача Шаповалової Е.Є.,

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Азов-Прогрес» до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування рішення № 101 від 31.03.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Азов-Прогрес» звернулося до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування рішення № 101 від 31.03.2011 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20 вересня 2007 року Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області було проведено перевірку Приватного підприємства «Азов-Прогрес», де було перевірено правильність, повнота нарахування та своєчасність сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування підприємства. Згідно акту і рішення відповідача № 296 від 20.09.2007 року була нарахована пеня та штрафні санкції за прострочення платежів. Ці санкції були сплачені своєчасно і у повному обсязі згідно рішення. Але вказаною перевіркою ніякого донарахування сум страхових внесків не було зроблено, навпаки, було вказано, що інших порушень законодавства і щодо розміру страхових внесків не виявлено.

Як зазначає позивач, він щорічно надає відповідачу звітність-персоніфікацію на кожного робітника, яка встановлена законом, і підписує відповідні акти звірки, та здає кілька звітів, де вказано розмір фонду заробітної плати і кількість робітників на кожен місяць, розмір страхових внесків, що сплачено. При такій прозорості та звітності Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області не було встановлено порушення законодавства і не виявлено необхідного донарахування, чи не сплати страхових внесків. З цього видно, що на той час це цілком відповідало діючому законодавству і не існувало підстав для донарахувань, а тому позивач вважає суми узгодженими з відповідачем. Це підтверджується додатком 23 до акту перевірки та оскаржуваного рішення, також щорічними звітами, що надавались відповідачу. Тому, на думку позивача, у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкцій.

Згідно з пп. 8.2 п.8 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, органами Пенсійного фонду України надсилається вимога про сплату боргу, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Позивач вказує, що цього відповідачем не було зроблено.

За весь період з 2000 по 2011 рік, були прийняті усі звіти, і при цьому УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області не направляло вимог про сплату боргу, чи про проведене донарахування страхових внесків.

Тому позивач просить суд скасувати рішення № 101 від 31.03.2011 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в розмірі 98455, 46 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання, не зявився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Під час розгляду справи представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначено наступне. Рішенням № 101 від 31.03.2011 року до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 98455, 46 грн. Дане рішення прийнято за результатами документальної перевірки, яку оформлено актом № 04-3/11-36 від 30.03.2011 року, за результатами якого позивачу донараховано 60898, 82 грн. внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у відповідності зі ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Розрахунок вказаної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки (п.п. 9.3.4. п.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004). Один з примірників акту було вручено позивачеві.

Як зазначає відповідач, позивач погодився з висновками перевірки, які були викладені в акті, та підписав акт перевірки без зауважень, що підтверджується актом перевірки від 30.03.2011 року.

Позивачу відповідно до акту перевірки від 30.03.2011 р. та вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» була виставлена вимога № Ю-225 на загальну суму боргу платника страхових внесків 60898, 82 грн., яку позивач отримав 30.03.2011 року, про що свідчить корінець вимоги з підписом директора Приватного підприємства «Азов-Прогрес».

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивач протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки зобов'язаний сплатити суми недоїмки. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Тобто, позивач після отримання вимоги № Ю-225 у десятиденний строк не звернувся до управління ПФУ в Приморському районі м. Маріуполя із заявою про узгодження вимоги та також не звернувся і до суду у встановлений Законом десятиденний строк.

Управління ПФУ в Приморському районі м. Маріуполя направило вимогу № Ю-225 від 30.03.2011 року до Приморського відділу державної виконавчої служби та 28.04.2011 року отримало постанову про відкриття виконавчого провадження вимоги № Ю-225 до боржника Приватного підприємства «Азов-Прогрес».

Щодо розміру накладених фінансових санкцій, відповідач зазначає, що згідно з п.9.3.4. Інструкції за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акту.

Відповідач зазначає, що посилання позивача в адміністративному позові на те, що в 20.09.2007 році управлінням ПФУ в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області було проведено перевірку Приватного підприємства «Азов-Прогрес» щодо правильності та повноти нарахування та своєчасності сплати внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не відповідає дійсності. Управління ПФУ в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області керуючись ч. 2 п. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» 20.09.2007 року перевірило лише своєчасність сплати зобов'язання платника, про що був складений акт про порушення граничних строків сплати страхових внесків.

На підставі викладеного, представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач Приватне підприємство «Азов-Прогрес» є юридичною особою (ідентифікаційний код 30432353), зареєстровано виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 07.06.1999 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1274120 0000 004417, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 286910 (а.с. 87).

Як вбачається із матеріалів справи у період з 25.03.2011 року по 30.03.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області було проведено планову перевірку Приватного підприємства «Азов-Прогрес» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів за період з 01.09.2000 року по 31.01.2011 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період 01.01.2004 року по 31.01.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 04-3/11-36 від 30.03.2011 року (а.с. 11-22).

31 березня 2011 року відповідач за наслідками розгляду акту № 04-3/11-36 від 30.03.2011 року прийняв рішення № 101 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відповідно до якого до Приватного підприємства «Азов-Прогрес» застосовано фінансові санкції у розмірі 98 455, 46 грн. (а.с.10).

Зазначене рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій прийняте начальником управління на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV. Наведену частину девяту ст. 106 виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-17 від 8 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»). Таким чином, відповідачем на момент застосування фінансових санкцій застосована норма Закону, яку скасовано, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Даючи оцінку спірним відносинам у цій частині, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально правового принципу норми права у часі. Позиція Конституційного Суду України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначено абзацом першим даного Рішення в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій та нарахування пені, вона діяла з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено абзацом четвертим вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п. 22 ст. 99 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них. Зазначені норми найшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001, у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). Абзацом сьомим мотивувальної частини даного Рішення передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом пятим мотивувальної частини зазначеного Рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

На момент прийняття спірного рішення норм, покладених в основу застосування штрафу не існувало. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, зокрема, органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обовязок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.

З огляду на зазначене, відповідач помилково застосував норми матеріального закону, що не були чинними на момент вчинення позивачем, як страхувальником правопорушення, без врахування того, що ця сама норма передбачає не тільки засади юридичної (адміністративної) відповідальності, але й саму відповідальність за правопорушення. На момент притягнення до відповідальності норм, тобто підстав для відповідальності не існувало, що доводить протиправність (незаконність) спірного рішення.

Суд не має можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно до абзацу 6 пункту 7 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», якими за фондами загальнообовязкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право застосування санкцій (компетенція) прирівняні до підстав такого застосування.

Таким чином суд вважає, що відповідач неправомірно застосував до Приватного підприємства «Азов-Прогрес» фінансову санкцію у розмірі 98455, 46 грн.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Азов-Прогрес» до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування рішення № 101 від 31.03.2011 року, задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області № 101 від 31.03.2011 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Приватного підприємства «Азов-Прогрес» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02 вересня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 07 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.