Постанова № 18248989, 12.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/13558/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс»

до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2», Приватне підприємство «Квант-Соло»

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

від третьої особи: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11 липня 2011 року № 0002212340 про нарахування податку на додану вартість на суму 180 670,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан С - 2», та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про правомірність прийнятого рішення про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину, який не створює правових наслідків, а отже, платник податків не має право на формування податкового кредиту за такою господарською операцією. Висновки перевірки Позивача базуються на висновках акту перевірки контрагента ТОВ «Титан-С-2» від 31.12.2010 № 935/23/35554237, складеного Ленінською міжрайонною ДПІ у місті Луганську, яким зафіксовано порушення ТОВ «Титан-С-2» порядку формування податкового кредиту у серпні 2010 року, у звязку з чим донараховані податкові зобовязання з ПДВ.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ПП «Квант - Соло» надала пояснення щодо надання послуг Позивачу по перевезенню вугілля, а саме цим підприємством було виконано комплекс транспортно-експедиційних послуг Позивачу, що підтверджується залізничним квитанціями, звітами про обсяг наданих послуг.

Представник третьої особи ТОВ «Титан-С-2» позовні вимоги підтримав, зазначивши при цьому, що висновки акту перевірки та нараховані податкові зобовязання з ПДВ ним були оскаржені у судовому порядку. За наслідками судового оскарження постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року було скасовано податкове повідомлення рішення про нарахування податкових зобовязань з ПДВ та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року вказане судове рішення залишено без змін. Таким чином, обставини, які були підставою для нарахування податкових зобовязань з ПДВ Позивачу, визнані неправомірними судом, у звязку з чим просить позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, третьої особи, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» є юридичною особою, включене до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за номером 30623536, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Титан-С-2» за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 866/23-3/30623536 від 17.06.2011 року (надалі акт перевірки), яким зафіксовано порушення:

пп. 7.4.1 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон 168) в частині заниження податку на додану вартість у серпні 2010 року у розмірі 144 536,00 грн.

За висновками вищенаведеного акту перевірки керівником податкового органу (відповідача у справі) 11 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0002212340 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 180 670,00 грн.

Спірне податкове повідомлення рішення прийнято на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Пунктом 3 акту перевірки передбачено, що у звязку з відсутністю первинних документів на транспортування та відсутністю інформації у залізничних квитанціях про ТОВ «Титан-С-2» як перевізника та відсутність інформації про ТОВ «Аріс» як власника товару, вантажоотримувача неможливо підтвердити фактичне постачання товару від ТОВ «Титан-С-2» на адресу ТОВ «Аріс».

Усі порушення податкового законодавства встановлені на підставі ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «Аріс» з постачальником ТОВ «Титан-С-2» не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

Судом встановлено, що 02 серпня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» (далі-Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» (далі-Покупець) було укладено договір № 02/08/10-У (далі-Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязався поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, викладених в Договорі. Відповідно до п.1.2 Договору предметом постачання є вугільна продукція. Згідно специфікації від 02.08.10 р., яка є невідємною частиною Договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо постачання вугілля рядового в кількості, якості, умов постачання, строків постачання та ціни договору.

На виконання умов Договору постачальником за період серпень 2010 р. позивачу було поставлено вугілля у кількості 1076,32 т., що підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі, посвідченнями якості вугілля, квитанціями приймання вантажу, податковим накладними, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки відповідача, підставою для нарахування податкових зобовязань позивачу податковий орган визначив:

-відсутність інформації у залізничних квитанціях про ТОВ «Титан-С-2» як перевізника;

-відсутність інформації у залізничних квитанціях про ТОВ «Аріс» як власника товару, вантажоотримувача;

-відсутність залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугілля;

-висновки акту перевірки від 31.12.2010 року № 935/23/35554237 «про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Титан-С-2» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.10 по 31.08.10 року.

Щодо відсутності залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугілля від ТОВ «Титан-С-2» до Позивача, відсутності інформації у залізничних квитанціях про ТОВ «Аріс» як власника товару, вантажоотримувача та відсутності залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугілля суд зазначає наступне.

Спірність даної обставини, на думку податкового органу, полягає у непідтверджені реального руху товару (вугілля) за договором від 02.08.2010 року № 02/08/10-У.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.2000 року № 644та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Відповідно до п. 1.2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Матеріали справи містять квитанції про приймання вантажу, які підтверджують приймання вантажу підприємством ВАТ «УК «Шахта красноармійська западна № 1», відносини позивача з яким врегульовані договором від 01.02.2010 № ЦОФ/5/02-10, відповідно до умов якого Позивач зобовязується поставити на адресу філіалу ЦОФ «Чумаковська» ВАТ «УК «Шахта Красноармійська западна № 1» вугілля для збагачення. В якості платника за вказаний товар в квитанції про приймання вантажу визначено підприємство ПП «Панжеко», яким укладено договір з ПП «Квант соло» від 01.06.2010 року № 1/06-У про надання транспортно-експедиційних послуг. У свою чергу між ТОВ «Аріс» та ПП «Квант соло» було укладено договір від 11.04.2005 року № 83 про надання транспортно-експедиційних послуг, за яким ПП «Квант соло» зобовязується надавати комплекс транспортно-експедиційних послуг за заявою позивача. До вказаного договору ПП «Квант-соло» було складено звіт експедитора за серпень 2010 року з зазначенням дат перевезення вантажів, номерів вагонів, номерів накладних, станцій відправлення та станцій призначення та суми експедиційних послуг, які повністю співпадають з даними квитанцій про прийманню вантажів.

Суд погоджує доводи позивача щодо неможливості зазначення позивача у перевізних документах через відсутність таких граф у документах, передбачених при транспортуванні вантажу залізничним транспортом та обґрунтованої відсутності зазначення ТОВ «Титан-С-2» як експедитора, у звязку з наявністю господарських договорів, якими врегульовані відносини позивача з експедиторами.

Таким чином, матеріали справи містять квитанції про приймання вантажу від 05.08.2010, від 16.08.10, від 26.08.2010 року, які підтверджують рух товару (вугілля) за договором від 02 серпня 2010 року № 02/08/10-У.

Щодо висновків акту перевірки від 31.12.2010 року № 935/23/35554237 суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять акту перевірки від 31.12.2010 року № 935/23/35554237 «про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Титан-С-2» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.10 по 31.08.10 року.

Третьою особою - ТОВ «Титан-С-2» були оскаржені нараховані податкові зобовязання з ПДВ на підставі вищезазначеного акту перевірки у судовому порядку. За наслідками судового оскарження постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року було скасовано податкове повідомлення рішення про нарахування податкових зобовязань з ПДВ та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року вказане судове рішення залишено без змін. Таким чином, обставини, які були підставою для нарахування податкових зобовязань з ПДВ Позивачу, визнані неправомірними судом.

Слід зазначити, що судові рішення про визнання неправомірним податкового повідомлення рішення відносно ТОВ «Титан-С-2» були винесені 31 січня 2011 року та 8 квітня 2011 року, тобто раніше, ніж складений акт перевірки Позивача (17 червня 2011 року) та визначені на підставі цього акту перевірки податкові зобовязання з ПДВ Позивачу (11 липня 2011 року), які є предметом оскарження по цій адміністративній справі. Таким чином, на момент складення акту перевірки та прийняття повідомлення рішення визначення такої підстави для нарахування ПДВ як акт перевірки ТОВ «Титан-С-2» є неправомірним.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договір, податкові накладні, які видані позивачу його контрагентом, які спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування податкового кредиту, та підтверджують правильність його формування позивачем.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені судом до матеріалів справи.

Суд вважає, що надані позивачем документи та зібрані судом документи під час розгляду справи підтверджують реальність господарських операцій Позивача з ТОВ «Титан-С-2».

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування основного платежу з податку на додану вартість у сумі 144 536,00 грн., то нарахування штрафних санкцій здійснено податковим органом також неправомірно.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11 липня 2011 року № 0002212340 про нарахування податку на додану вартість на суму 180 670,00 грн. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 11 липня 2011 року № 0002212340 про нарахування податку на додану вартість на суму 180 670,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3 грн.40 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс».

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 12 вересня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Савченко С. В.