Постанова № 18247491, 16.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2011 р.

(16:54) Справа №2а-7122/11/0170/19 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

при секретарі Устіновій С.Ю.

за участю представника позивача Котлярової О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

Суть спору: Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 229066,54 грн., з яких 95932,79 грн. податок з доходів фізичних осіб та 133133,75 грн. податок на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягали, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких клопотань суду не направив, заперечень на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача відповідно , керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач 28.07.2003 року зареєстрований виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 № 212049 та перебуває з 29.07.2003 року на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Євпаторії АР Крим.

Судом встановлено, що на підставі наказу позивача від 28 січня 2011 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у період з 01 квітня 2010 р. по 31 грудня 2010 р.

Результати перевірки знайшли відображення в акті № 185/17-01-20-2510814471 від 11.02.2010 року, в якому встановлені порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, зокрема:

-п.1.7, ст.1, п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР , донараховано ПДВ на загальну суму 106507,00 грн., з яких: у травні - 4497,00 грн., у червні - 63860,00 грн., у липні -38120, 00 грн., у серпні - 30, 00 грн.

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. № 13-92, донараховано податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 95932,79 грн., з яких за 2 квартал 2010 р. - 52545,00 грн., за З квартал 2010р. - 42862,79 грн., 4 квартал 2010р. - 525, 00 грн.

-п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003р., не належне ведення книги обліку доходів і витрат.

Зазначений акт від 11.02.2010 року відповідач отримав 11.02.2011 року, про що свідчить особистий підпис останнього в акті документальної перевірки (а.с. 13-27).

За порушення податкового законодавства, на підставі зазначеного акту перевірки, відносно відповідача прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000341701/0 від 21.02.2011 року по податку на додану вартість на суму 133133,75 грн. з якої 106507,00 грн. за основним платежем та 26626,75 грн. штрафні (фінансові) санкції, отримане відповідачем 21 лютого 2011 року, що підтверджено особистим підписом останнього (а.с.30).

- податкове повідомлення-рішення № 0000351701/0 від 21.02.2011 року по податку з доходів фізичних осіб на суму 95932,79 грн., отримане відповідачем 21 лютого 2011 року, що підтверджено особистим підписом останнього (а.с.30).

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” (який діяв на час виникнення спірних відносин (далі Закон України № 1251)) платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з п.п. 3 п. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування" платники податків і зборів ( обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів ( обовязкових платежів) у встановлені законом терміни.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” ( який був чинний на момент виникнення правопорушення) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” № 2181-Ш від 21.12.2000 року платник податків зобовязаний самостійно сплачувати суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

П.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р. передбачалось, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Статтею 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” (який був чинний на момент виникнення правопорушення) визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889-IV (який діяв на час виникнення спірних відносин, далі Закон України № 889) були передбачені порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб.

Статтею 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” надане визначення загального оподаткованого доходу, а саме: загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до п.19.1 ст. 19 Закону України № 889 платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку;

в) подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку;

г) надавати особам, які згідно з цим Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

д) у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності;

е) у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Законом;

є) своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідальність платників податків за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету було встановлено пунктом 10.2 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги факти, встановлені актом перевірки № 185/17-01-20-2510814471 від 11.02.2010 року, суд вважає правомірними висновки позивача в частині порушення відповідачем Закону України “Про податок на додану вартість”, Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно з п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про правомірність донарахування позивачем сум податкових зобовязань відповідачу та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 21.02.2011 року № 0000341701/0 та № 0000351701/0.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані не були, однак, визначена у них сума податкових зобовязань відповідачем не сплачена.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59ПК України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

На підставі зазначеного вище, позивачем на адресу позивача була направлена податкова вимога № 220 від 10.03.2011 року на загальну суму 229066,54 грн.

Вказана вище податкова вимога до суду не оскаржена, не скасована та не визнана протиправною, отже загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом становить 229066,54 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача становить 229066,54 грн., з яких 95932,79 грн. податок з доходів фізичних осіб та 133133,75 грн. податок на додану вартість.

Права органів державної податкової служби на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового Кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає правомірним звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 229066,54 грн. заборгованості, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.08.2011 року, оголошено вступну та резолютивну части постанови. Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 22.08.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2, АР Крим РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Сімферополь, МФО НОМЕР_3 та п/р НОМЕР_4, АР Крим РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Сімферополь, МФО НОМЕР_3) заборгованість в загальній сумі 229066,54 грн.:

- в дохід державного бюджету м. Євпаторії (п/р 31112029700015 в Управління Держказначейства в м. Євпаторії Головного управління Держказначейства в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740798, код платежу 14010100) заборгованість з податку на додану вартість у сумі 133133,75 грн.;

- в дохід державного бюджету м. Євпаторії (п/р 33219801700015 в Управління Держказначейства в м. Євпаторії Головного управління Держказначейства в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740798, код платежу 53-11010200) заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 95932,79 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.