Постанова № 18247429, 05.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12419/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 42 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Управління механізації» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300.

за участю представників сторін:

від позивача: Агафонова Е.В.

від відповідача: Заїка О.С., Апанасенко Ю.А.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Управління механізації» (далі ТДВ «Управління механізації», Товариство ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання дій нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом на підставі акту від 25.06.2011р. № 807/23-111/01237135 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТДВ «Управління механізації» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «Оптторгзапчасть» за липень 2010р. прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12476,25 грн., у тому числі за основним платежем - 9981 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2495,25 грн.

Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями податкового органу, вказуючи на те, що висновок відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 9981 грн. здійснений з посиланням на укладання нікчемного правочину з контрагентом ТОВ «Оптторгзапчасть».

Такий висновок відповідача позивач вважає необґрунтованими, не доведеними належними доказами, а визначення суми податкового зобовязання вважає здійсненим безпідставно та неправомірно. Відповідачу в ході перевірки були надані усі первинні документи, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку. Оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, висновок про те, що операція не мала реального характеру, є припущенням та не підтверджується належними доказами.

Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя актом перевірки від 25.06.2011р. № 807/23-111/01237135 встановлене порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого ТДВ «Управління механізації» занижено податок на додану вартість в розмірі 9981 грн.

Підставою для висновків в акті про порушення податкового ТДВ «Управління механізації» законодавства були матеріали перевірки ТОВ «Оптторгзапчасть» проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська, якою встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що встановлені ч.5 ст.203 ЦК України по правочинах, вчинених по ланцюгу.

Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Управління механізації» зареєстроване 27.22.1994р. у виконавчому комітеті Маріупольської міської ради Донецької області, свідоцтво про державну реєстрацію №162961, код субєкта господарювання за ЄДРПОУ 01237135, взято на податковий облік в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 30.12.1994р. за №0521, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100334469 від 29.04.2011р.

Відповідач Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом встановлено, що на балансі ТДВ «Управління механізації» перебуває автомобіль автокран марки МАЗ 5344 КС 3577, державний номер 3260ЕВ, інвентарний номер 6305, державний номер 5448.

У звязку з поломкою поворотного кругу зазначеного автокрана, що підтверджується актом від 05.07.2010 р., у позивача виникла необхідність у її заміні.

20.07.2010 року поворотний круг був придбаний позивачем у ТОВ «Оптторгззапчасть».

На виконання зазначеної угоди та за наслідками здійснення господарської операції по купівлі продажу поворотного круга автокрана КС 3577 ТОВ «Оптторгзапчасть» склало і видало, а ТДВ «Управління механізації» прийняло податкову накладну №7305 від 28.07.2010р., згідно якої ціна товару склала 59886 грн., у тому числі податок на додану вартість 9981 грн. та видаткову накладну №7305 від 28.07.2010р.

На підставі рахунку-фактури від 28.07.2010р. №2807/2 ТОВ «Управління механізації» проведено розрахунок з ТОВ «Оптторгзапчасть» в безготівковій формі на загальну 59886 грн., у тому числі ПДВ 9981 грн., про що свідчать платіжні доручення від 09.08.2010р. №173, від 17.08.2010р. №178, від 19.08.2011р. №179, від 03.09.2010р. №198, від 27.10.2010р. №244, від 29.10.2010р. №253, 01.11.2010р. №256.

Згідно пояснень представника позивача, придбана у ТОВ «Оптторгзапчасть» була доставлена позивачу продавцем.

Поворотний круг, придбаний позивачем у ТОВ «Оптторгзапчасть» оприбуткований ТВД «Управління механізації» 30.07.2010р. та встановлений на автомобіль - автокран КС 3577, що підтверджується інвентарною карткою основних засобів №6305 та актом від 30.07.2010р.

У січні 2011 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська провів документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «Оптторгзапчасть» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Оптдевайс» за квітень, липень 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 25.01.2011р. №64/233/35607330. В акті перевірки зазначається, що ТОВ «Оптторгзапчасть» зареєстроване 10.12.2007р. розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.12.2007р. №12241070007040444, код за ЄДРПОУ 356073330. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.12.2007р. за №14984.

У періоді, за який проводилась перевірка, є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 04.02.2010р. №100265605. Остання декларація з податку на прибуток надана за 1 півріччя 2010 року, остання декларація з ПДВ надана за звітний період жовтень 2010 року.

Згідно висновків акту від 25.01.2011р., перевіркою встановлено порушення ТОВ «Оптторгзапчасть» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТДВ «Управління механізації».

Листом від 13.05.2010р. №7157/7/23-413-3ДПА у Донецькій області зобовязало ДПІ у Орджонікідзевському району м. Маріуполя провести документальну позапланову перевірку ТДВ «Управління механізації» по взаємовідносинам з ТОВ «Оптторгзапчасть».

У червні 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТДВ «Управління механізації» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «Оптторгзапчасть» за липень 2010р., яка оформлена актом від 25.06.2011р. № 807/23-111/01237135 (далі - Акт перевірки від 25.06.2011р.)

Як вбачається з Акту перевірки від 25.06.2011р. № 807/23-111/01237135, податковий орган вважає, що ТОВ «Оптторгзапчасть», що контрагентом ТДВ «Управління механізації», здійснює фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля з метою надання податкової вигоди для третіх осіб, оскільки у цього підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності з причин відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300. Спірне податкове повідомлення рішення прийняте згідно статті 54 Податкового кодексу України на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення суми грошового зобов'язань з податку на додану вартість .

Не погодившись з рішеннями субєкта владних повноважень ТОВ «Управління механізації» звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300.

Проблемою даного спору є визначення правомірності дій податкового органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення, яким ТДВ «Управління механізації» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2011р. №0000312300 позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість загальною сумою 12476,25 грн., у тому числі за основним платежем - 9981 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2495,25 грн.

Згідно загального висновку податкового органу викладеному в акті від 25.06.2011р. № 807/23-111/01237135 TДВ «Управління механізації» допущені порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9981 грн. та ч.5 с.203,ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбання товару у ТОВ «Оптторгзапчасть».

На думку податкового органу угода між Продавцем товарів - ТОВ «Оптторгзапчасть» та Покупцем - TДВ «Управління механізації» відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином ТОВ TДВ «Управління механізації» порушено п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 9981 грн. за рахунок включення сум ПДВ не підтверджених первинними документами.

Відповідно до ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Статтею 266 Господарського Кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пп.. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом пп.. 7.2.6 п. 7.2 вказаного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз зазначеної норми доводить, що позивач скористався другою із подій та визначив датою виникнення права на податковий кредит дату отримання податкової накладної.

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені у судовому засіданні документи сформовані за господарською операцією між ТДВ «Управління механізації» та ТОВ «Оптторгзапчасть» а саме, видаткова накладна, податкова накладна, рахунок фактура є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо наявної податкової накладної виданої ТОВ «Оптторгзапчасть», на підставі якої позивач включив до складу податкового кредиту періоду що перевірявся податок на додану вартість в сумі 9981 грн., суд зазначає, що вона відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Суд зазначає, що на підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту в залежності від настання другої події, в порядку визначеному підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Поставивши під сумнів вартість спірної операції податковий орган безпідставно не врахував факт передачі товару та його оплати. Сукупність зазначених операцій та підтвердження використання придбаного товару для власної діяльності підприємства спростовують висновки відповідача про нікчемність угоди.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України та Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Суд звертає увагу на ті обставини, що з матеріалів справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 25.06.2011 року, в основу висновків, якого при визначені податкових зобовязань, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 05.07.2011 року субєктом владних повноважень спірного податкового повідомлення рішення.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст.228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюванність самого договору, внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, у разі, коли податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Відповідач не надав суду будь яких судових рішень щодо зазначених обставин (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин).

З урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими, суд вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Як встановлено під час судового розгляду, будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний, або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарської опе рації. У судовому засіданні встановлено не тільки придбання позивачем товару у ТОВ «Оптторгзапчасть» та оплату, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності, що відповідає виду здійснення такої діяльності.

З урахуванням викладеного, збільшення позивачу спірним податковим-рішенням грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 12476,25 грн., у тому числі за основним платежем - 9981 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2495,25 грн. є безпідставним, оскільки при формуванні для позивача податкового кредиту, були усі встановлені та передбачені законом підстави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300 діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Управління механізації» до Державної податкової інспекції у м Дружківка про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0000312300 - задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення від 08.02.2011р. № 0000052320/0 прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, про збільшення Товариству з додатковою відповідальністю «Управління механізації» суми грошового зобовязання з податку на з податку на додану вартість в загальному розмірі 12476,25 грн., у тому числі за основним платежем - 9981 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2495,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Управління механізації» (ЄДРПОУ 01237135) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05 вересня 2011 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.