Ухвала суду № 1824592, 22.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

                                                 У Х В А Л А

                                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2008 року                              м.Львів                                  справа № 22а-612/08

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

доповідача у справі судді    Любашевського В.П.

суддів                                      Нос С.П.

                                                Довгополов О.М.

секретаря судового засідання Каблак Т.П.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача – Колодій О.В., Крушинська І.В.

від відповідача  - Мусійчук А.О., довіреність  № 12398/8/10-016 від 21.04.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційними скаргами – Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській області

напостанову господарського суду Львівської області від 14.06.2007р. у справі № 5/508-25/94-А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-55»

доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова

третя особа на стороні відповідача – Державна податкова адміністрація у Львівській області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002192300/0/36673 від 13.12.2006р. та № 0002192300/1/8049 від 14.03.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23220 грн.,-

o:p>/o:p>

                                                                  b style='mso-bidi-font-weight:normal'>ВСТАНОВИЛА:o:p>/o:p>

            Постановою господарського суду Львівської області від 14.06.2007р. позов позивача задоволено. Податкові повідомлення-рішення № 0002192300/0/36673 від 13.12.2006р. та № 0002192300/1/8049 від 14.03.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23220 грн. визнані нечинними.

            Постанова суду першої інстанцій, з посиланням на норми ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мотивована тим, що в акті перевірки відповідач аналізує лише суму не включених до валових доходів сум приросту балансової вартості запасів в сумі 914,9 тис. грн.. та в сумі 901 тис.грн. і робить висновок про виникнення у підприємства обов’язку по сплаті податку на прибуток і не враховує при цьому суми валових витрат підприємства, що були включені до складу валових витрат. Такі дії відповідача є такими, що порушують вимоги ст.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки  всупереч даній нормі Відповідач враховує лише дані, які свідчать про заниження суми податкових зобов’язань, не враховуючи суми, які свідчать відповідно про їх завищення.

Головуючий у 1-й інст.суддя Пазичев В.М.                                                                  ряд. ст. зв. № 35

Господарський суд Львівської області, справа № 5/508-25/94А

Доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П.

            Також дії відповідача не відповідають вимогам Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005р. «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних документальних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

            Відповідач та третя особа на стороні відповідача в апеляційних скаргах просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог апелянти зазначають, що  судом не враховано, що актом перевірки № 98/23-0/33359114 від 11.04.2006 р. та актом перевірки № 683/23-2/33359114 від 04.12.2006 р. не встановлено заниження валових витрат, а твердження суду про те, що відповідач опирається не на дані облікових бухгалтерських регістрів та первинних документів, а на дані додатку № 8, який був наданий головним бухгалтером як допоміжний розрахунок, який робився для особистого користування при складанні декларації за 2005 рік взагалі є безпідставним, оскільки на додаток № 8 опирається саме позивач, доводячи своє право на валові витрати.

            Крім того, суд зазначає, що на підтвердження не відображення у складі валових витрат у податкових деклараціях 7978,5 тис. грн. за І півріччя 2005 року та у розмірі 10615,4 тис.грн. за 9 місяців 2005 року позивачем надано на розгляд суду облікові бухгалтерські та первинні документи, що не відповідає дійсності, оскільки первинні документи позивачем не подавались.

            Зважаючи на відсутність первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій та враховуючи вимоги ст.5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з якою не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, висновок суду про заниження позивачем валових витрат є безпідставним.

            Також, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.п.17.1.3 п.17.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У заперечені на апеляційну скаргу позивач, погоджуючись з висновками суду першої інстанції просить постанову суду залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

З’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступного:

            Підставами застосування до Позивача штрафних санкцій в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях вказано порушення підприємством п.п. 5.2.1., п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 п.п. 8.1.1. п.п. 8.2.2. п. 8.2. п. 8.1. п.п. 8.6.1 п.п. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            З наданих Відповідачем пояснень та розрахунку вбачається, що штрафну санкцію, визначену в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях, застосовано за порушенням позивачем п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак, в оскаржуваних податкових повідомленнях рішень серед пунктів та статей податкового та іншого законодавства, порушення яких встановлено Відповідачем та відповідно до яких зроблений розрахунок штрафної санкції, не міститься п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            Належного розрахунку штрафної санкції відповідно до вказаних в податкових повідомленнях рішеннях переліку порушень Відповідачем не надано.

            Відповідно до п.п.4.2.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

            Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в акті перевірки відповідач аналізує лише суму не включених до валових доходів сум приросту балансової вартості запасів в сумі 914,9 тис. грн.. та в сумі 901,000 тис. грн. і робить висновок про виникнення у підприємства обов'язку по сплаті податку на прибуток при цьому не враховує суми валових витрат підприємства, що були не включені до складу валових витрат у цей період.

            Такі дії Відповідача також є такими, що не відповідають вимогам ст. 3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 4.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

            Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у сумі 23220 грн. 00 коп.

            Поряд із цим, не відповідає дійсності твердження апелянтів про те, що позивачем не надавались на розгляд суду облікові бухгалтерські та первинні документи. Як вбачається з матеріалів справи такі документи надавались при подачі позовної заяви від 26 лютого 2007 року і їхній перелік наведений у цій заяві і в письмових поясненнях позивача на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 23.05.2007 року.

            З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права ухвалив оскаржувану постанову.

Відповідно до ст. 200 КАС України -  суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну  скаргу  без задоволення,  а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи  та ухвалив   судове   рішення  з додержанням  норм  матеріального  і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційні скарги  Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській області на постанову господарського суду Львівської області від 14.06.2007р. у справі № 5/508-25/94-А залишити без задоволення, а постанову суду -  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

        Судді                                                               В.П.Любашевський

                                                                                                       С.П.Нос

                                                                                                       О.М.Довгополов

Повний текст ухвали виготовлений

та підписаний 27.04.2008р.