Постанова № 18244455, 23.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2011 року м.Полтава Справа № 2а-1670/6251/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Плескуна О.В.,

представників відповідача - Шкіля О.О., Орлової М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2011 року позивач ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІпро скасування податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2011 року №0004322301/1552 та від 09 серпня 2011 року № 0006652301/2560 (з урахування позовних вимог в редакції від 15 серпня 2011 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку з віднесенням до валових витрат сум, сплачених постачальникам (ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т"), та за договором факторингу з ПАК "Класикбанк". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та його контрагентами ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т" всі сторони значились існуючими субєктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснювали свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування валових витрат на підставі документів, виданих ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т", які мають ознаки фіктивності. Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на предмет фіктивності свого контрагента. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів поставки автошин та наконечників зварювальних первинні бухгалтерські документи контрагентами - ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т" оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до валових витрат позивача. Разом із тим зазначив, що винагорода за договором факторингу, укладеним з ПАК "Класикбанк", відповідно до вимог податкового законодавства, зокрема, згідно до Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема віднесення до складу валових витрат суми вартості придбаних товарів від постачальників ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т", які мають ознаки фіктивності, а також відзначили, що суми винагороди за договором факторингу позивачем до складу валових витрат віднесені неправомірно.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" 29 грудня 1993 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 05763814) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем в період з 02 лютого 2011 року по 10 березня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами перевірки 16 березня 2011 року складено акт № 1264/23-308/05763814, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем підпункту 5.2.1пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті якого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 4208887,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 26752,00 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 2098803,00 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 2083332,00 грн.

На підставі акта перевірки від 16 березня 2011 року № 1264/23-308/05763814 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року №0004332301/1552, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2833879,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 708469,75 грн.

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року №0004332301/1552 вищим контролюючим органом залишено скаргу ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" без задоволення та винесено рішення від 15 липня 2011 року № 1962/10/25-016, яким збільшено податок на прибуток у зв'язку з завищенням валових витрат на суму 1375008,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 343752,00 грн. На виконання зазначеного рішення відповідач видав додаткове повідомлення-рішення від 09 серпня 2011 року № 0006652301/2560 на збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1 718 760, 00 грн.

Позивач, вважаючи висновки податкового органа упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з вимогою скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Позивачем укладено договір постачання автошин № 640 від 15 жовтня 2009 року та специфікації № 1, 2 до нього з ПП "Авто-СВ-2009".

Відповідно до укладеного договору Позивач оплатив товар згідно платіжних доручень №25/9434 від 29 жовтня 2009 року на суму 27664,80, № 25/9698 від 03 листопада 2009 року на суму 27664,80 грн., 25/9970 від 10 листопада 2009 року на суму 55656,00 грн., а його контрагент ПП "Авто-СВ-2009" поставив визначений договором товар в жовтні 2009 та листопаді 2009 року. Ціна вказаного договору склала 92488,00 грн. та ПДВ у розмірі 18497,60 грн. - всього 110985,60 грн.

На виконання вимог договору постачання автошин № 640 від 15 жовтня 2009 року ПП "Авто-СВ-2009" виписано податкові накладні № 35/1 від 26 жовтня 2009 року на суму 9221,60 грн. та №41/1 від 13 листопада 2009 року на суму 9276,00 грн.

Факт реальності виконання договору № 640 від 15 жовтня 2009 року підтверджується також подорожним листом вантажного автомобіля № 532940 від 26 жовтня 2009 року, прибутковими ордерами № 37 від 31 жовтня 2009 року, № 40 від 20 листопада 2009 року, 8/134 від 31 березня 2010 року.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що отримані за договором № 640 від 15 жовтня 2009 року автошини використані Позивачем у господарській діяльності для свого власного автотранспорту .

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ПП "Авто-СВ-2009", що стала підставою для формування валових витрат ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", оформлена належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Судом встановлено, що ПП "Авто-СВ-2009" на момент укладення договорів було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Авто-СВ-2009" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: подорожним листом вантажного автомобіля, податковими накладними, договором, прибутковими ордерами, придбаний товар використано у господарській діяльності позивача, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Крім того, судом встановлено, що спеціальним ресурсом, розробленим ДПА України "Дізнайся більше про свого бізнес-партнера" на запит позивача відносно ПП "Авто-СВ-2009" надано інформацію про те, що відносно платника не надходила інформація про перебування юридичної особи в процесі припинення; набрання законної сили судовим рішенням про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством; про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання юридичної особи банкрутом; державну реєстрацію припинення юридичної особи; відсутність за місцезнаходженням (для платників, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); не підтвердження відомостей (для платників, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на той факт, що 14 вересня 2010 року прокуратурою Чернівецької області порушено кримінальну справу по факту створення та використання ПП "Авто-СВ-2009" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, судом оцінюються критично з мотивів безпідставності та недоведеності, оскільки судового рішення, що набрало законної сили на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано.

Судом встановлено, що 02 грудня 2019 року між позивачем та ПП "Альпарі-Т" укладено договір № 679 на постачання наконечників зварювальних М6х1,4х25 в кількості 10000 шт. та наконечників зварювальних М10х1,8х25 в кількості 60000 шт.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між сторонам проводились у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника на підставі платіжних доручень № 25/12419 від 29 грудня 2009 року на суму 17424,00 грн., № 25/1247 від 04 лютого 2010 року на суму 1562,88 грн., № 25/1397 від 08 лютого 2010 року на суму 3696,00 грн., № 25/1495 від 10 лютого 2010 року на суму 2798,40 грн., № 25/1862 від 18 лютого 2010 року на суму 6932,64 грн., № 25/1996 від 23 лютого 2010 року на суму 7920,00 грн., № 25/2315 від 03 березня 2010 року на суму 10560,00 грн., № 25/2687 від 12 березня 2010 року, № 25/3170 від 29 березня 2010 року на суму 34584,00 грн. (належним чином завірені копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

На виконання умов вищезазначених договорів ПП "Альпарі-Т" виписано видаткові накладні та прибуткові ордери до них:

№ РН-2212-1 від 22 грудня 2009 року (прибутковий ордер № 8/363 від 25 грудня 2009 року),

№ РН-2701-1 від 27 січня 2010 року (прибутковий ордер № 8/31 від 29 січня 2010 року),

№ РН-3001-1 від 30 січня 2010 року (прибутковий ордер № 8/34 від 30 січня 2010 року),

№ РН-0402-2 від 04 лютого 2010 року (прибутковий ордер № 8/41 від 05 лютого 2010 року),

№ РН-0902-1 від 09 лютого 2010 року (прибутковий ордер № 8/47 від 10лютого 2010 року),

№ РН-1602-3 від 16лютого 2010 року (прибутковий ордер № 8/58 від 18 лютого 2010 року),

№ РН-2402-1 від 24 лютого 2010 року (прибутковий ордер № 8/74 від 26 лютого 2010 року),

№ РН -0903-1 від 09 березня 2010 року (прибутковий ордер № 8/93 від 10 березня 2010 року),

№ РН-1503-1 від 15 березня 2010 року (прибутковий ордер № 8/104 від 16 березня 2010 року),

№ РН-2503-2 від 25 березня 2010 року (прибутковий ордер № 8/123 від 29 березня 2010 року),

№РН-3003-1 від 30 березня 2010 року (прибутковий ордер № 8/134 від 31 березня 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ПП "Альпарі-Т", що стала підставою для формування валових витрат ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", оформлена належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Судом встановлено, що ПП "Альпарі-Т" на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Альпарі-Т" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: видатковими накладними, договорами, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, придбаний товар придбано для використання у господарській діяльності позивача, вищезазначена угода виконана в повному обсязі, відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом ПП "Альпарі-Т", сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т" на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до валових витрат в 4 кварталі 2009 року суму в розмірі 92 488,00 грн. по господарській операції з ПП "Авто-СВ-2009" та віднесення в 4 кварталі 2009 року суму у розмірі 14520, 00 грн., а в 1 кварталі 2010 року суму у розмірі 61882, 00 грн. по взаємовідносинам з ПП "Альпарі-Т".

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Позивачем та ПАТ "Класикбанк" укладені договори факторингу № 01 від 31 березня 2010 року (том ІІ а.с. 127-129), №02 від 27 квітня 2010 року (том ІІ а.с. 130-132). Суд не погоджується з висновками податкового органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, що сума винагороди за здійснення факторингових операцій не використовувалась у господарській діяльності Позивача, та як наслідок - суми податку на додану вартість, сплачені за такими правочинами, неправомірно віднесені до складу валових витрат ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", а також висновком про укладення Позивачем фактично кредитних, а не факторингових договорів, тобто здійснення Позивачем удаваних операцій, з наступних підстав.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

15 березня 2010 року Позивачем укладено договір поставки № 7610/010/005 з ТОВ "Укррослізинг". За умовами вказаного договору одна сторона (лізингодавець - ТОВ "Укррослізинг") передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві - КП "Київський метрополітен") у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод") відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Доказом наявності саме цих відносин непрямого лізингу є договір від 15 березня 2010 року № 7610/010/005 та вся переписка між названими суб'єктами щодо виконання цього договору.

За здійснення послуги з факторингу Клієнт, відповідно до умов Договору факторингу від 31 березня 2010 року та від 27 квітня 2010 року, зобов'язаний в день отримання грошових коштів від Фактора, перерахувати Фактору плату в розмірі 8333328,75 грн., крім того податок на додану вартість у розмірі 1666665,67 грн.

Доцільність оформлення саме договору факторингу, з урахуванням кредиторської заборгованості Позивача, оцінена судом як розумна - для отримання значних фінансових ресурсів Позивач повинен надати кредитору ліквідне забезпечення, прийнятне для цього кредитора. Таким чином, укладення договорів факторингу надали Позивачеві можливість швидкого отримання обігових коштів та забезпечило безперервне здійснення господарської діяльності підприємством позивача.

Договори факторингу є договорами з надання послуг - за правилами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 1.21 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону передбачено, що складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, стаття 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає вичерпний перелік витрат, які не відносяться до валових.

Крім того, пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" забороняється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, отримані Позивачем за договорами факторингу грошові кошти у розмірі 79 999 956 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 13 333 326 грн. 00 коп. були використані на поповнення обігових коштів, головним призначенням яких було використання в господарській діяльності Позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач не порушив п.п. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.4 Закону України "Про податок на додану вартість", віднісши вартість послуги до валових витрат та складу податкового кредиту суми нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що договір факторингу укладений Позивачем належним чином. На його виконання сторонами підписані відповідні акти приймання-передачі, а ПАТ "Класикбанк", відповідно до вимог закону "Про податок на додану вартість", виписав Позивачу податкові накладні № 1 від 31 березня 2010 року на суму 1666665,75 грн. та № 5 від 27 квітня 2010 року на суму 1666665,75 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати Позивача, пов'язані з виплатою винагороди за договорам факторингу, протягом звітного періоду правомірно віднесено Позивачем до складу валових витрат.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано Позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 06 травня 2011 року №0004322301/1552.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 09 серпня 2011 року №0006652301/2560

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 серпня 2011 року.

Суддя А.О. Чеснокова