Постанова № 18242771, 08.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2011 № 16/149

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Іваненко Я.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №141/2011 від 17.03.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. дов. №86-5/14 від 17.01.2011 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від12.05.2011р.

у справі№ 16/149 (суддя: Ярмак О.М.)

за позовомПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (позивач)

доВідкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (вiдповiдач)

провідшкодування шкоди у розмірі 35404,78 грн.

В судовому засіданні 08.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 20.05.2011 у справі № 22/627 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ВАТ “НАСК “Оранта” на користь ВАТ “Аврокс” 163 202,00 грн. страхового відшкодування, 1 632,02 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 4 588,80 грн. витрат по оплаті судової експертизи.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 20.05.2011 у справі № 22/627, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, судом не взято до уваги те, що страхувальник не повідомив страховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, а також не застосовано до спірних правовідносин п. 6.1. Правил добровільного страхування майна № 97, яким визначено, що не визнається страховим випадком та не підлягає відшкодуванню збиток, заподіяний майновим інтересам страхувальника внаслідок обвалу чи просіданню ґрунту, що сталося в результаті земляних робіт, або будь-якої іншої діяльності людини.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року було прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2011 р.

До початку судового засідання на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів долучено до матеріалів справи. Позивач просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2011 у справі № 22/627 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “НАСК “Оранта - без задоволення. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що твердження відповідача про несвоєчасність повідомлення про настання страхової події позивачем є безпідставним, посилаючись на акт обстеження будівлі комісією від 10.02.2009 р.

Представником ВАТ НАСК “Оранта” у судовому засіданні 14.07.2011 р. було подано клопотання про продовження строку розгляду справи.

Представники позивача та третьої особи проти задоволення заявленого клопотання не заперечували. Апеляційний суд задовольнив заявлене клопотання, продовжив строк розгляду апеляційної скарги та оголосив перерву у справі до 08.09.2011 року.

До початку судового засідання на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва вiд 20.05.2011 у справі № 22/627 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Аврокс» відмовити в повному обсязі, також просить стягнути з позивача судові витрати у розмірі 838,95 грн.

Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2007р. між ТОВ «Аврокс», ВАТ НАСК «Оранта» та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір В 402-002/07/СМ страхування заставленого майна (іпотеки), на умовах якого застраховано майно, що знаходиться у власності страхувальника (позивача у справі) та є предметом застави (іпотеки), згідно з договором застави (іпотеки) № 04/1-689 від 10.09.2007р., укладеним між страхувальником та вигодонабувачем (третьою особою у справі), як засіб забезпечення зобовязань за договором кредиту № 31-36/7 від 10.09.2007р. (п. 1.2, п. 12.13 договору).

Обєктом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном (п. 2.1 договору), а перелік страхових випадків по договору визначено у розділі 3, де згідно з п. 3.1.4, таким є пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок впливу рідини з водопровідних, каналізаційних і опалювальних систем.

Як зазначено у додатку № 1 до договору: початок дії договору страхування з 11 вересня 2007р., але не раніше 00-годин дня наступного за днем надходження страхових платежів на рахунок страховика; закінчення дії договору страхування 09 вересня 2010р.

Сплата позивачем страхового платежу за договором підтверджується платіжним дорученням № 5903 від 10.09.2007р., яке залучене до матеріалів справи.

Дійсна вартість застрахованого майна дорівнює заявленій страховій вартості або оціночній вартості, визначеній відповідно до вимог законодавства України: 325 000 грн. про що також вказувалось у додатку № 1 до договору.

30 березня 2009р. позивачем на адресу страховика було направлено повідомлення про настання страхового випадку (вих. № 97 від 27.03.2009р.) у якому, зокрема, зазначалось, що згідно отриманого витягу з технічного висновку про стан і причини деформації будівлі, проведеного Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним Інститутом НДІ проектреконструкція, підтверджується факт настання страхового випадку пошкодження будівлі, спричиненого впливами рідини з каналізаційних і опалювальних систем.

Листом за вих. № 09-03-09/24053 від 28.09.2009р. відповідач, з посиланням на порушення позивачем умов договору страхування В 402-002/07/СМ та керуючись п. 8.4, 8.6 договору, відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Відмову у виплаті страхового відшкодування за заявленим страховим випадком з підстав зазначених відповідачем, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою та такою, що ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами договору, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, в силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

В силу положень договору страхування (п. 3.2) пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок будь-якої з подій, передбачених п. 3.1.1-3.16 договору вважається страховим випадком, якщо є прямий, безпосередній зв'язок між настанням цих подій і загибеллю, пошкодженням чи втратою застрахованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Договір страхування укладений між сторонами зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, наведені у розділі 8 договору, та згідно з п. 8.4, 8.6, на які посилається відповідач обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування, є: несвоєчасне повідомлення страхувальником або вигодонабувачем про настання страхового випадку та невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обовязків згідно з цим договором, якщо він доведе, що виконання було неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Стверджуючи, що акт обстеження будівлі по вул. Б. Хмельницького 51 (м. Переяслав-Хмельницький) був складений 10 лютого 2009р. за участю директора «Аврокс», відповідач зазначає про несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку, оскільки як передбачено п. 6.5.2 договору такий обовязок на страхувальника покладався - при можливості негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 2 робочих днів з моменту, коли страхувальник дізнався або повинен був дізнатися про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Аврокс» від 21.011.2008 року до міського голови м. Переяслав-Хмельницького, в якому зазначено про появу великих тріщин у стінах та колонах будівлі та зафіксовано зміну горизонтів підлоги в приміщеннях Райффайзен банк «Аваль», нотаріальної контори Почтарьова О.П. та ТОВ «Аврокс» за адресою вул. Б.Хмельницького, 51, м. Переяслав-Хмельницький. Також цим листом генеральний директор ТОВ «Аврокс» просить призначити експертизу по визначенню причин руйнування будівлі та заборонити користуватися централізованим водопостачанням та туалетами в приміщеннях банку та нотаріальної контори до прокладання централізованої каналізації та усунення причин руйнування приміщень.

З даного приводу, суд не бере до уваги посилання позивача щодо неможливості при складанні вказаного акту підтвердити причини руйнування будівлі, та стверджувати про настання страхового випадку за договором станом на вказану дату, оскільки, як зазначено вище, згідно п. 6.3.1 договору страхування заставленого майна (іпотеки) страхувальник зобовязаний надати страховику необхідну інформацію про обєкт страхування, всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику протягом 2 (двох) робочих днів з моменту такої зміни. Обовязок, щодо доведення страхувальником, що певна подія є страховим випадком, згідно умов зазначеного договору, відсутній.

Згідно ст. 26 Закону України «Про страхування» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку…; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Згідно із технічним висновком Державного НДІ Проектреконструкція за час експлуатації будинку орендарі та власники приміщень проводили ремонти з переплануванням без врахування конструктивної схеми будівлі та технічного стану її несучих конструкцій, в ході яких розбиралися ділянки несучих стін, закладалися старі та влаштовувались нові прорізи, демонтувалася внутрішня та прибудовувалась зовнішня сходова клітка, без належної проектної документації прокладалися водо несучі комунікації водопроводу, каналізації, теплотраси, з яких систематично відбувалися витоки і які явилися основною причиною виникнення та розвитку деформації.

Враховуючи встановлені обставини, суд враховує, що у наданих суду поясненнях на позов відповідач посилається також на положення п. 4.1.10 договору страхування за яким не визнається страховим випадком та не підлягає відшкодуванню збиток у разі загибелі, пошкодження чи втрати застрахованого майна в результаті інших обставин, передбачених Правилами та законодавством України, зокрема в результаті просідання грунту, що сталися в результаті земляних робіт, або будь-якої іншої діяльності людини (пп. є) п.6.1 Правил).

Відповідно до п. 6.1. Правил добровільного страхування майна № 97, якщо інше не обумовлено договором страхування, не визнається страховим випадком та не підлягає відшкодуванню збиток, заподіяний майновим інтересам страхувальника внаслідок: є) обвалу чи просідання ґрунту, що сталися в результаті земляних робіт, або будь-якої іншої діяльності людини.

Таким чином, навіть якби позивач вчасно звернувся до НАСК «Оранта» з повідомленням про настання страхового випадку , дана подія не була б визнана страховим випадком, оскільки причиною пошкодження стало просідання ґрунтів основи фундаментів, внаслідок замокання водами з трубопроводів мереж централізованого опалення та каналізації, які встановлювалися людьми без належної проектної документації. Тому відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування при відсутності страхового випадку.

Як вже зазначалось вище, при проведенні судової експертизи у даній справі було встановлено, що виникнення явищ просідання грунтів основи було викликане їх замоканням (перезволоженням) водами техногенного походження (пориви та підтікання трубопроводів мереж централізованого опалення та каналізації).

За наведених обставин можна зробити висновок, що ТОВ «Аврокс» не повідомило НАСК «Оранта» про подію, яка може бути кваліфікована як страховий випадок у строк не пізніше 2 робочих днів з моменту, коли страхувальник дізнався або повинен був дізнатися про настання зазначеної події, в звязку з чим суд неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до висновків, які не відповідають матеріалам справи.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2011 року у справі № 22/627 підлягає скасуванню повністю з прийняттям, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у звязку з відмовою у задоволення позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача, а у звязку із задоволенням апеляційної скарги з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврокс» на користь Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» підлягає стягненню 838,95 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ “НАСК “Оранта” на рiшення Господарського суду м. Києва вiд 20.05.011 у справі № 22/627 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва вiд 20.05.011 у справі № 22/627 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврокс» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького 51, оф. 1, ідент. код 20575027) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська 75, ідент. код 00034186) 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 22/627 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 13.09.2011 р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіОстапенко О.М.

Іваненко Я.Л.

16.09.11 (відправлено)