Рішення № 18242332, 15.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2011 р. Справа № 5010/1635/2011-17/88

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М., при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгінвест", вул. Хмельницького,16 офіс 204, м. Дніпропетровськ, 49000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Безпека", вул. Шевченка, 3, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 1593780 грн., в т.ч. 1578000 грн. основний борг, 15780 грн. - пеня;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № б/н від 05.08.11)

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № б/н від 11.08.11)

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгінвест" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Безпека" про стягнення 1593780 грн., в т.ч. 1578000 грн. основного боргу, 15780 грн. - пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав заяву (вх.№ 7651/2011-свх від 15.09.11) про визнання позову, в якій визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1578000 грн. та заперечує проти стягнення пені в сумі 15780 грн., оскільки вважає її нарахування неправомірним та необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.

08.02.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Безпека" укладено договір № 08/02 про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1 позивач приймає на себе зобов'язання надати, а відповідач зобов'язується прийняти і сплатити рекламні послуги, пов'язані з розміщенням у мережі Інтернет наданих відповідачем рекламних матеріалів, відповідно до умов договору і додатків до нього, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п.1.1 договору найменування і загальна вартість наданих послуг вказуються в актах здачі-приймання послуг, які підписуються позивачем та відповідачем. З моменту підписання сторонами акту здачі-приймання послуг, визначені в ньому найменування, обсяг, загальна вартість та інші умови надання послуг вважаються повністю підтвердженими та узгодженими сторонами, а сам акт приймання-передачі послуг є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем на підставі акту здачі-приймання послуг протягом одного банківського дня з моменту підписання відповідного акту шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги по проведенню рекламної компанії, розміщення у мережі Інтернет рекламних матеріалів на загальну суму 1578000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання послуг № 1 від 04.08.11, № 2 від 04.08.11, № 3 від 04.08.11. Граничний строк оплати за послуги, у відповідності до передбачених договором умов, становить 05.08.11.

Однак в порушення договірних зобов'язань, відповідач за отримані послуги не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в сумі 1578000 грн.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу та подано заяву (вх.№ 7651/2011-свх від 15.09.11) про часткове визнання позовних вимог, в якій визнає наявність основної суми заборгованості перед позивачем розмірі 1578000 грн.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 1578000 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Ст. 230 Господарського Кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Прострочення строку виконання зобов'язання перед позивачем становить 10 днів - з 06.08.11 по 15.08.11.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення відповідачем строків оплати за надані позивачем послуги за умови підписання сторонами актів здачі-приймання послуг, позивач має право стягнути з відповідача, неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожен день прострочення, в сумі 15780 грн.

Однак, при визначенні розміру неустойку за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивачем не враховані вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нарахування позивачем пені в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожен день прострочення згідно пункту 6.3 договору є неправомірним.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені за періоди з 06.08.11 по 15.08.11. Згідно розрахунку пені зробленого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 6701 грн.10 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 1578000 грн. основного боргу, 6701 грн.10 коп. пені. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230 Господарського Кодексу України, ст.ст. 4-7, 33, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Безпека" про стягнення 1593780 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Безпека", вул. Шевченка, 3, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 37069398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгінвест", вул. Хмельницького, 16 офіс 204, м. Дніпропетровськ, 49000 (ідентифікаційний код 37212565 ) 1578000 грн. (один мільйон п'ятсот сімдесят вісім тисяч гривень) основного боргу, 6701 грн.10 коп. (шість тисяч сімсот одна гривня, десять копійок) пені, 15847 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок сім тисяч гривень) - витрат по сплаті державного мита, 234 грн. 66 коп. (двісті тридцять чотири гривні, шістдесят шість копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 19.09.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костюшко Л. Р. 19.09.11