Рішення № 18242178, 06.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2011 р. Справа № 5010/1446/2011-14/78 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства

"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001

в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Івано-Франківськ"

вул. Дністровська, 32, м. Івано-Франківськ, 76015

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості по кредитному договору № 260 від 06.03.2008 р. в сумі 44 961,91 грн., в тому числі 41 515,98 грн. - заборгованість по кредиту, 778,90 грн. - заборгованість по процентах, 2 667,05 грн. - пені шляхом звернення стягнення на майно

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - начальник відділу проблемних активів, (довіреність № 2094 від 08.09.2010 р.);

від відповідача: не з'явилися,

встановив: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Івано-Франківськ" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 260 від 06.03.2008 р. в сумі 44 961,91 грн., в тому числі 41 515,98 грн. - заборгованість по кредиту, 778,90 грн. - заборгованість по процентах, 2 667,05 грн. - пені.

Крім того, позивач подав суду заяву від 18.08.2011 р. № 10-1/781 (вх. № 7057/11-с вх від 19.08.2011 р.) про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача

44 961,91грн., шляхом звернення стягнення на майно, яке перебуває в заставі у Промінвестбанку згідно договору застави майна та товарів в обороті №260/2 (з договором про внесення змін №1 від 04.03.10), а саме:

-круглопильний верстат форматного розкрою PF 300 L (3м., 4кВт, 1,5м.);

-верстат ПМК-2 WOOD Max 210-A;

-витяжку FT 200 SF;

-станок кромкообліцовочний breze m150;

-двері металічні в кількості 35 шт.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

В засіданні суду позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. В судовому засіданні представник позивача подав суду розрахунок сплати відповідачем заборгованості станом на 05.09.11.

Відповідач в судове засідання не з"явився, повноважного представника не направив. Письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом враховано, що відповідно до абз. 3, 4 п. 3.6 роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд прийшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності відповідача чи його повноважного представника.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

У зв"язку зі здійсненням 13.08.09 року державної реєстрації статуту Промінвестбанку та заміною свідоцтва про державну реєстрацію банку, наказом Голови Правління Промінвестбанку № 128 від 14.08.09 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) був перейменований в Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", а філія "Відділення Промінвестбанку в м. Івано-Франківськ" була перейменована у філію "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Івано-Франківськ".

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є правонаступником Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство).

Протоколом № 123 засідання Правління ПАТ Промінвестбанк від 05.04.11 року діяльність філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Бурштин" було припинено шляхом його реорганізації у безбалансове відділення філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Івано-Франківськ".

06.03.08 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 івановичем укладено кредитний договір № 260 (з договорами про внесення змін № 1 від 22.05.08, №2 від 23.05.08, №3 від 04.03.10, №4 від 22.04.11), відповідно до умов якого банк зобов"язався надати позичальнику кредит у сумі 90 000,00грн. на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов"язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Кредит надано з наступним цільовим призначенням - придбання верстата (п. 2.3 договору).

Відповідно до п.п.2.2, 4.2.1, 4.2.2 договору №260 від 06.03.08 (з договором про внесення змін №3 від 04.03.10) кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 04.03.11, відповідач зобов"язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, проценти за неправомірне користування кредитом та суми неустойки, що передбачені договором.

Проте, відповідач взяті на себе зобов"язання по договору виконав не в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між банком та позичальником укладено договір застави майна та товарів в обороті №260/2 від 29.05.08 та договір про внесення змін №1 від 04.03.10 до вказаного вище договору.

Договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №260 від 06.03.06. Предметом застави є майно і товари в обороті перелік якого викладений у додатку №1 до даного договору та вказані в договорі про внесення змін №1 від 04.03.10 до вказаного вище договору, а саме:

-круглопильний верстат форматного розкрою PF 300 L (3м., 4кВт, 1,5м.);

-верстат ПМК-2 WOOD Max 210-A;

-витяжку FT 200 SF;

-станок кромкообліцовочний breze m150;

-двері металічні в кількості 35 шт.

Майно зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна

№ 19469621 від 03.07.08.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобовязальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Банком надано відповідачу кредит в розмірі:

- 35 000 грн., що підтверджується розпорядженням бухгалтерії про видачу кредиту б/н від 06.03.08;

-55 000,00грн., що підтверджується розпорядженням бухгалтерії про видачу кредиту №1 від 29.05.08. Враховуючи викладене, банк належним чином виконав прийняті на себе зобовязання згідно договору: надав кредит у сумі, у порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідач належним чином не виконав умови договору, не повернув у встановлений термін кредит. Як вбачається з поданого суду розрахунку сплати заборгованості по виданому кредиту, заборгованість відповідача станом на 05.09.11 по кредиту становить

41 515,98 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3 договору за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Позивачем за несвоєчасну сплату відповідачем кредиту нараховано пеню, що становить 2 667,05грн., яка є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за період прострочки, що становить 778,90грн.Відповідно до п.5.1 договору застави, заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію у наступних випадках, зокрема, якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобов"язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків за користування кредитом (сум комісійної винагороди за управління кредитом) ( у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом); або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 5.3 "а" договору застави, за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації майна, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги, що випливають із кредитного договору відповідно до умов, передбачених кредитним договором, у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог. До сум вказаних вимог входять:

- несплачена сума кредиту відповідно до умов, передбачених кредитним договором;

- несплачені суми відсотків за користування кредитом (комісійної винагороди за управління кредитом), у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом відповідно до умов, передбачених кредитним договором;

- несплачені суми неустойки (пені, штрафів), передбаченої кредитним договором.

Відповідно до п. 5.2 договору застави звернення стягнення на майно відбувається у порядку, передбаченому чинним законодавством, або будь-яким із позасудових способів на вибір заставодержателя.

За приписами ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться у ст. 19, 20 Закону України "Про заставу".

Судом встановлено, що 01.06.11 року позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою №10-1/505 про погашення заборгованості по вказному вище кредитному договору в розмірі 45 393,70грн. Відповідача також попереджено про звернення стягнення на предмет застави в разі непогашення заборгованості.

Відповідач повідомив, що він не заперечує проти оплати заборгованості, однак у зв"язку з важким фінансовим становищем просив реструктуризувати суму боргу. Даний факт підтверджується листом відповідача, який знаходиться в матеріалах справи.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 44 961,91 грн. документально підтверджена, суд дійшов висновку про підставність вимоги позивача про звернення стягнення на заставне майно. Отже, вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.193,216,231 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15, 202,509,525,526,530,536,549,551,589,590,610-612,629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.19,20 Закону України «Про заставу», ст.ст.33,49, ст. 82, -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

задоволити позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Івано-Франківськ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 260 від 06.03.2008 р. в сумі 44 961,91 грн., в тому числі 41 515,98 грн. - заборгованість по кредиту, 778,90 грн. - заборгованість по процентах, 2 667,05 грн. - пені, шляхом звернення стягнення на майно, яке перебуває в заставі у Промінвестбанку згідно договору застави майна та товарів в обороті №260/2 (з договором про внесення змін №1 від 04.03.10), а саме:

-круглопильний верстат форматного розкрою PF 300 L (3м., 4кВт, 1,5м.);

-верстат ПМК-2 WOOD Max 210-A;

-витяжку FT 200 SF;

-станок кромкообліцовочний breze m150;

-двері металічні в кількості 35 шт.

Стягнути з відповідача приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ (код ЄДРПОУ 00039002) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Івано-Франківськ", вул. Дністровська, 32, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 09336351) заборгованість по кредитному договору № 260 від 06.03.2008 р. в сумі 44 961,91 грн., в тому числі 41 515,98 грн. - заборгованість по кредиту, 778,90 грн. - заборгованість по процентах, 2 667,05 грн. - пені, шляхом звернення стягнення на майно, яке перебуває в заставі у Промінвестбанку згідно договору застави майна та товарів в обороті №260/2 (з договором про внесення змін №1 від 04.03.10), а саме:

-круглопильний верстат форматного розкрою PF 300 L (3м., 4кВт, 1,5м.);

-верстат ПМК-2 WOOD Max 210-A;

-витяжку FT 200 SF;

-станок кромкообліцовочний breze m150;

-двері металічні в кількості 35 шт. , яке належить ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на праві власності та перебуває в заставі у Промінвестбанку згідно договору застави майна та товарів в обороті №260/2 від 29.05.08.

Видати наказ.

Стягнути з відповідача приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ (код ЄДРПОУ 00039002) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Івано-Франківськ", вул. Дністровська, 32, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 09336351) 449,62грн. (чотириста сорок дев"ять грн. 62коп.) держмита та 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Булка В.І.

Повне рішення складено 13.09.11.

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

Помічник судді Гандера М.В. 13.09.11