Рішення № 18242035, 25.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.11 р. Справа № 9/87

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія АЛЕКСС”, м. Донецьк

до відповідача Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору „Красноармійський автодор” ДП „Донецький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 109910грн.94коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 01.07.2010р.) адвокат

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 09.06.2011р.) предст.

від третьої особи не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія АЛЕКСС” м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 109910грн.94коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 96650грн.00коп., пені 7650грн.84коп., 3% річних у розмірі 1453грн.73коп., суми інфляційних витрат у розмірі 4155грн.97коп., також заявлені до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп.

Ухвалою від 26.05.2011р.судом (суддя Марченко О.А.) порушено провадження по справі, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору „Красноармійський автодор” ДП „Донецький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м.Донецьк призначено до розгляду на 08.06.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Розпорядженням голови господарського суду справу № 9/87 передано на автоматичний розподіл.

Автоматичним розподілом судових справ, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням ради суддів від 26.11.2010р. № 30 для розгляду справи № 9/87 призначено суддю Макарову Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 1/Б-06 від 01.04.2010р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 1/Б-06 від 01.04.2010р., специфікації № від 01.04.2010р. до договору № 1/Б-04 від 01.04.2010р., видаткової накладної № 27/04-2 від 27.04.2010р., довіреності № 122 від 19.04.2010р., акт звірки від 01.06.2010р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 96650грн.40коп., податкової накладної до видаткової накладної, заявки № 1 від 21.04.2010р.

Супровідними листами б/н від 25.07.2011р. представник позивача надав копію положення про філію „Красноармійський автодор”, рахунок № 27/04-2 від 27.04.2010р., який виставлявся позивачем для оплати відповідачем отриманого за видатковою накладною № 27/04-2 від 27.04.2010р. товару.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві № 01-24/860 від 14.07.2011р., а саме відповідач вважає нарахування пені за період з 28.05.2010р. по 26.05.2010р. невірним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність в один рік.

25.07.2011р. через канцелярію суду відповідач надав заяву № 01-24/860 від 14.07.2011р. про відстрочення виконання рішення по справі № 9/87 до 01.10.2011р., мотивуючи надану заяву тим, що у звязку зі зменшенням обсягів робіт, що виконує відповідач за замовленнями Служби автомобільних доріг у Донецькій області та не прийняттям замовником робіт на суму більше 30 000000грн.00коп., різко зменшився прибуток підприємства, що призвело до неспроможності останнього погасити виниклу перед кредиторами заборгованість. Таким чином, на даний момент навіть стягнення заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 109910грн.94коп. ускладнить виконання рішення та погіршить фінансовий стан підприємства. На підтвердження вищевикладеної позиції, відповідачем надані засвідчені копії інформації (звіту) про обсяги виконаних, але не прийнятих або умовно прийнятих робіт на замовлення регіональних служб станом на 01.07.2011р., баланс на 31.03.2011р.

Позивач проти поданої відповідачем зави про відстрочення виконання рішення не заперечував.

Під час судових засідань представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

Третя особа жодного разу не направила свого представника для прийняття участі в судових засідань, не повідомила суд про свою позицію зі спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка третьої особи істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) в особі якого діяла Філія „Красноармійський автодор”, був укладений договір поставки № 1/Б-04 від 01.04.2010р., згідно з яким постачальник зобовязується поставляти та передавати у власність покупця бітум дорожній, ДСТУ 4044-2001, марки БНД 60/90, БНД 90/130 загальної вартістю 231000грн.00коп., а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором. В матеріалах справи є довіреність № 25 від 01.04.2010р., якою начальник філії „Красноармійський автодор” ДП „Донецький облавтодор” ВАТ „Автомобільні дороги України” ОСОБА_3 уповноважувався на укладання даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна, кількість та якість бітуму, що підлягає поставці визначаються у специфікаціях, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1 договору поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем, складених у письмовій формі. У замовленні зазначаються найменування, кількість товару, станція призначення, код станції, код підприємства та інші дані, які сторони вважають за доцільне тут передбачити.

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється у десятиденний термін з дня отримання замовлення постачальником.

Згідно п. 4.1 договору ціни на товар зазначаються у специфікаціях, які є невідємною частиною договору. У разі доставки автомобільним транспортом постачальника, доставка оплачується, згідно з рахунком.

Пунктом 4.3 договору покупець оплачує товар на підставі рахунку фактури протягом 30 календарних днів з дня отримання товару від постачальника.

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками обох сторін, крім того в матеріалах справи наявні положення про філію „Красноармійський автодор” Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк, згідно з п. 3.3 якого, філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства, та довіреність № 25 від 01.04.2010р., якою Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” уповноважило начальника філії ОСОБА_3 укласти даний договір.

Отже, договір № 1/Б-06 від 01.04.2010р. є укладеним, дійсним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Специфікацією від 01.04.2010р. до договору № 1/Б-06 сторони конкретизували предмет договору, а саме визначили вид, кількість та вартість товару, який повинен поставити позивач, а саме бітум БНД 60/90, кількістю 50,00 т, вартістю 192500грн.00коп., всього разом з ПДВ 20%: 231000грн.00коп.

В подальшому, керуючись умовами договору, відповідач подав заявку № 1 від 21.04.2010р. на поставку бітуму БНД 60/90, кількістю 21 тонна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору, з додержанням строків поставки, передбачених п. 3.3 договору, здійснив поставку товару за видатковою накладною № 27/04-2 від 27.04.2010р. на суму 96650грн.40коп. Одночасно з поставкою товару позивачем був виставлений рахунок № 27/04-2 від 27.04.2010р. на оплату отриманого товару.

Позивач посилається на те, що відповідач, отримавши товар, не здійснив його оплати, внаслідок чого станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сума заборгованості в розмірі 96650грн.40коп. не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 96650грн.40коп. у звязку з неналежним виконанням умов поставки № 1/Б-06 від 01.04.2010р., що в свою чергу стало підставою для нарахування пені в сумі 7650грн.84коп., 3% річних у розмірі 1453грн.73коп., суми інфляційних витрат у розмірі 4155грн.97коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обовязок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як зазначалось вище, позивач за видатковою накладною № 27/04-2 від 27.04.2010р. здійснив поставку товару загальною вартістю 96650грн.40коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія довіреності № 122 від 19.04.2010р. якою відповідач уповноважив свого працівника на отримання від позивача цінностей за спірною накладною.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 1/Б-06 від 01.04.2010р. суд робить, виходячи з того, що товар, поставлений за видатковою накладною повністю співпадає з характеристиками товару, погодженого сторонами специфікацією № 1 від 01.04.2010р., яка є невідємною частиною договору № 1/Б-06 від 01.04.2010р., що кореспондується з п. 1.2 договору. Відповідачем твердження в цій частині не оспорюванні та спростовані.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 4.3 договору передбачили, що покупець оплачує товар на підставі рахунку фактури протягом 30 календарних днів з дні отримання товару.

Відповідно до видаткової накладної № 27/04-2 товар був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 27.04.2010р. на загальну суму 96650грн.40коп. отже, з урахуванням п. 4.3 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару у розмірі 96650грн.40коп. наступив 27.05.2010р., а вже з 28.05.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Доказів погашення боргу в сумі 96650грн.40коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 96650грн.40коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, наданою заявою про відстрочку виконання рішення відносно оплати на користь позивача суми боргу в розмірі 109910грн.94коп., з урахуванням штрафних санкцій, відповідач визнав факт наявності даної суми боргу.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач, керуючись нормами законодавства та п. 7.1 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 7650грн.84коп., нараховану за період з 28.05.2010р. по 26.05.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу 96650грн.40коп. за кожний день прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст.ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Суд перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені вважає його необґрунтованим так як зроблений без додержання вимог ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, за якими нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки по накладній № 27/04-2 від 27.04.2010р. строк оплати, з урахування відстрочення платежу на 30 календарних днів згідно п. 4.3 договору, наступив 27.05.2010р., а вже 28.05.2010р. виникло у відповідача право вимагати виконання забовязання щодо оплати отриманого товару, то пеня може бути нарахована лише за період з 28.05.2010р. по 28.11.2010р.

Натомість позивач здійснив розрахунок пені з 28.05.2010р. по 26.05.2011р., чим перевищив граничний строк нарахування пені.

За розрахунком суду зробленого за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво” за період з 28.05.2010р. по 28.11.2010р. сума пені складає 8147грн.76коп. Однак, зважаючи на те, що позивачем заявлена пеня в розмірі 7650грн.84коп. та те, що клопотання в порядку п.2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в заявленому розмірі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних на загальну суму 1453грн.73коп. та індекс інфляції у розмірі 4155грн.97коп., нараховані за період з 28.05.2010р. по 26.11.2010р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат та 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належний доказ у даній справі. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 1453грн.73коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 4155грн.97коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на оплати послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп., суд зазначає наступне.

Оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються письмовим договором № 2011/09 від 20.11.2009р. про надання юридичних послуг, відповідно до якого на умовах даного договору позивач (замовник) дає завдання, а адвокат зобовязується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату юридичні послуги. Відповідно п. 1.2 договору на підтвердження факту надання адвокатом замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт в строк двох днів з моменту надання послуг.

Пунктом 2 договору сторони визначили обсяг завдань та юридичних послуг, які повинен надати адвокат.

Супровідним листом від 25.07.2011р. позивач надав виписку з акту приймання передачі виконаної роботи № 02/11 до договору про надання юридичних послуг № 2011/09 від 20.11.2009р., який складений на виконання п. 4.1 зазначеного договору, згідно з наданим актом роботи встановлені договором, а саме вивчення бухгалтерських документів та складання списку додаткових необхідних документів для складання позовної заяви, складання та подання позовної заяви до відповідача Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України”, філія „Артемівський ДЕУ”; супроводження судового процесу; складання та спрямування листів відповідачу, підготовка актів звіряння взаєморозрахунків та інших документів виконано якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного договору.

Згідно п. 2 договору за виконану роботи замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 5000грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується копією платіжного доручення № 60 від 28.07.2010р., згідно з яким позивач оплатив послуги адвокату за всі представленні ним юридичні послуги відносно захисту та представництва інтересів, в тому числі по розглядуваємій справі № 9/87 стосовно боржника ДП „Донецький облавтодор”.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2230 від 12.04.2006р. на ім`я ОСОБА_1.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Згідно ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Враховуючи вказане, а також беручи до гіпотетичний час на підготовку матеріалів позовної заяви, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 9/87, суд робить висновок що вартість наданих послуг занадто завищеною, неспіврозмірною з розміром заявлених вимог. Отже, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 1000грн.00коп.

Відносно заяви відповідача № 01-24/860 від 14.07.2011р. про відстрочку виконання рішення суду до 01.10.2011р., суд вважає можливим її задовольнити з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що основним і головним замовником робіт відповідача є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, яка є місцевим органом управління Укравтодору та бюджетною організацією. Однак, останнім часом зменшився обсяг робіт, що виконує відповідач за замовленнями Служби автомобільних доріг у Донецькій області, більш того роботи, на суму більше 30 000000грн.00коп. взагалі не були прийнятті та оплачені замовником, в результаті чого різко зменшився прибуток відповідача, позивач неспроможній погасити виниклу перед кредиторами заборгованість, стверджує що виконання рішення суду погіршить фінансовий стан підприємства.

На підтвердження вищевикладеної позиції, відповідачем надані засвідчені копії інформації (звіту) про обсяги виконаних, але не прийнятих або умовно прийнятих робіт на замовлення регіональних служб станом на 01.07.2011р. та баланс на 31.03.2011р., за яким кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 35259грн.00коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд прийняв до уваги той факт, що відповідач є держаним підприємством, заснованому з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автодоріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, беручи до уваги, негайне виконання рішення суду про стягнення з підприємства заборгованості призведене до погіршення фінансового стану підприємства, неможливості виплатити заробітної плати працівникам, що негативно в свою чергу відібється на інтересах держави, оскільки своєчасне проведення робіт має переважне значення для безпеки дорожнього руху.

Враховуючи викладене та те, що позивач проти поданої заяви не заперечив, суд вважає можливим задовольнити клопотання та відстрочити виконання рішення суду до 01.09.2011р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія АЛЕКСС”, м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 109910грн.94коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, будинок 6А, код ЄДРПОУ 32001618, р/р 25007301751920 у ГУ Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія АЛЕКСС” (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 100, квартира 82, код ЄДРПОУ 35175176) суму основного боргу в розмірі 96650грн.00коп., пені 7650грн.84коп., 3% річних у розмірі 1453грн.73коп., суми інфляційних витрат у розмірі 4155грн.97коп., витрати на оплату державного мита в сумі 1099грн.11коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1000грн.00коп.

У судовому засіданні 25.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості до 01.09.2011р.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >