Постанова № 18241606, 14.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" вересня 2011 р. Справа № 5015/2811/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,

суддівБакуліної С.В.,

Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Військової частини 1494 (Мостиський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від30.06.2011р.

у справі№5015/2811/11

Господарського судуЛьвівської області

за позовомЗаступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області

доВійськової частини 1494 (Мостиський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України

про стягнення збитків за участю представників

- прокурора:Кацура А.В. (посвідчення № 14), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі позивач), заступник прокурора просив стягнути з Військової частини 1494 (Мостиський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (далі відповідач) на користь місцевого бюджету Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області збитки в сумі 621,91 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їх завдано внаслідок самовільного водокористування.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. (суддя Гоменюк З.П.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Давид Л.Л., Мурська Х.В.), провадження у справі припинено у зв'язку зі сплатою відповідачем збитків, стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції та змінити ухвалу місцевого господарського суду шляхом виключення з неї положення про стягнення з відповідача 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Припиняючи провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з підстав, визначених у п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач сплатив борг у сумі 621,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням, та стягуючи з відповідача в доход державного бюджету судові витрати, виходив з того, що спір виник з вини відповідача, заборгованість сплачено після подання позову та порушення провадження у справі, тому відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повинні бути відшкодовані відповідачем.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином ця норма застосовується як процесуальна санкція незалежно від результату вирішення спору по суті.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що за правилами вказаної статті покладення на особу витрат щодо сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залежить від результатів вирішення спору, а припинення провадження не вирішує спір по суті, тому підстав покладати на нього судові витрати немає.

Між тим, суд касаційної вважає за необхідне зазначити, що припинення провадження дійсно не вирішує спір і результати розгляду спору у даному випадку відсутні, проте та обставина, що відповідач оплатив заявлену позивачем суму збитків, дає підстави вважати, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, які і стали підставою позову.

Оскільки згідно п.11 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258, кошти від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу спрямовуються на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, виготовлення та видачу копій судових рішень, що здійснюються шляхом створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису та інше, а звільнення від їх сплати та їх розподіл здійснюється аналогічно правилам, закріпленим для державного мита, то при вирішенні питання про особу, що повинна оплатити вказані послуги слід також керуватись ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини 1494 (Мостиський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. у справі Господарського суду Львівської області №5015/2811/11 –без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

                                                                                                                                                                                                                   Л.І. Рогач