Постанова № 1824054, 14.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Станько Л.Л. Справа № 22а-5187/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 13/367А) Рядок статзвіту № 41

Доповідач: Шавель Р.М.

П О С Т А Н О ВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача - Галицького Р.М., довіреність № 32/07-107 від 23.05.2007р.,

Стефака Т.В., довіреність № 32/07-105 від 22.05.2007р.,

пред-ків відповідача - Жовнірчика Б.М., довіреність № 4938/10/10-010 від 11.04.2008р.,

Дриганюка С.Є., довіреність № 9/10-010 від 17.12.2007р.

Тупіс Я.І., довіреність № 16611/9/10-010 від 17.12.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» на постанову господарського суду Львівської обл. від 18.12.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ «Нафтопереробний комплекс /НПК/ - Галичина» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Дрогобицькому районі Львівської обл. про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

21.11.2007р. позивач ВАТ «НПК-Галичина» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним винесене ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської обл. податкове повідомлення-рішення № 0003932301 від 20.07.2007р. (а.с.5-7).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 18.12.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.42-45).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ВАТ «НПК-Галичина», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Апелянт вказує на те, що в ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено перелік загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), в якому відсутній такий обовязковий платіж як частина прибутку (доходу) госп.організ. (державних, казенних підприємств та їх обєднань), що сплачуються до бюджету.

Також позивач не належить до державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, таке створено за організаційно-правовою формою як господарське товариство відкрите акціонерне товариство.

В звязку з вищевикладеним є неможливим застосування до ВАТ «НПК-Галичина» штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також визначення податкового зобовязання в рамках цього законодавчого акта.

Окрім цього, позивачем сплачено платіжним дорученням № 5625 від 31.05.2007р. суму частини прибутку від державної частки до бюджету в розмірі 5177853 грн., при цьому вказана обставина не врахована судом першої інстанції та податковим органом (а.с.50-52).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників позивача на підтримання поданих апеляційних скарг, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як встановлено судом першої інстанції, Актом перевірки № 251/23-1/00152388 від 26.04.2007р. відповідач встановив порушення позивачем вимог ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та постанови КМ України № 678 від 17.05.2006р. «Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році» щодо правильності нарахування та сплати до загального фонду Державного бюджету України відрахувань в розмірі 25 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру державної частки у статутному фонді товариства (які прирівнюються до дивідендів).

На підставі Акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0003932301/0 від 15.05.2007р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем «частина прибутку (доходу) госп.організацій (державних, казенних підприємств та їх обєднань), що вилучаються до бюджету” в сумі 5177853 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2071141 грн., всього 7248994 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку і за результатами розгляду скарги відповідачем прийнято відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затв. наказом ДПА України № 253 від 21.06.2006р., податкове повідомлення-рішення № 0003932301/1 від 20.07.2007р. на вищевказані суми основного платежу та штрафних санкцій (а.с.8).

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, господарський суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.67 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Закону України “Про систему оподаткування”, постанови КМ України № 678 від 17.05.2006р. “Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами діяльності у 2006 році”, наказу Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.2001р. “Про бюджетну класифікацію і її впровадження”, якими повністю врегульовані правова природа платежу, порядок його розрахунку, субєктний склад та обєкт оподаткування, ВАТ “НПК-Галичина” як субєкт господарювання, в статутному фонді якого є частка, що належить державі, повинне сплачувати за результатами фінансово-господарської діяльності частину прибутку державі, як власнику майна відповідно цієї частки.

Відповідальність платників податків за порушення строків сплати спірного обовязкового платежу встановлена Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р.

Між тим з такими висновками господарськими суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Ст.67 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що господарські організації:

- державні, в тому числі казенні підприємства та їх обєднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші субєкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу);

- для акціонерних, холдингових компаній та інших субєктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).

Згідно з п.2 Порядку і нормативу відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затв. постановою КМ України № 678 від 17.05.2006р., акціонерні, холдингові компанії та інші субєкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

На підставі зазначеного Порядку відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено податкове зобовязання та застосовані до нього штрафні (фінансові) санкції.

Водночас, ст.ст.14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» визначений вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обовязкових платежів). Згідно з пп.3 п.1 ст.14 зазначеного Закону до загальнодержавних належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

За своєю суттю частина прибутку (доходу), яка підлягає відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України згідно норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» і вищевказаної постанови КМ України та визначена ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. в спірних повідомленнях-рішеннях, є дивідендом, зміст якого, виходячи з положень ст.ст.88, 167 ГК України та п.1.9. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зводиться до платежу, який здійснюється емітентом корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку емітента. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку із розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

З огляду на приписи пп.3 п.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» загальнодержавним податком (обов'язковим платежем) є дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними чи комунальними підприємствами. У зв'язку з цим коло платників, розмір та механізм справляння дивідендів, що сплачуються до бюджету, чітко визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який із зазначеного платежу є спеціальним законом з оподаткування.

Згідно пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 зазначеного Закону державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства зараховують до державного або місцевого бюджету суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управління якого знаходяться такі підприємства.

Таким чином, ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік та п.2 постанови КМ України № 678 від 17.05.2006р. визначають відмінні від встановленого п.1.9 ст.1 та пп.7.8.2, 7.8.3 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» коло платників податків та розмір дивідендів, що є обовязковим платежем до бюджету.

Як випливає з матеріалів справи, ВАТ «НПК-Галичина» є відкритим акціонерним товариством, створеним в процесі корпоратизації, яке не підпадає під категорію підприємств, визначених п.1.9 ст.1, пп.7.8.2, 7.8.3. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п.2 постанови КМ України № 678 від 17.05.2006р. не можуть бути законною підставою для покладення на позивача обов'язку щодо сплати спірного платежу.

Підтвердженням наведеного слугують положення ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», згідно якої ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно ч.2 ст.7 цього ж Закону зміна податкових ставок і механізмів справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. визначає, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Беручи до уваги наведене, та керуючись вимогами чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач, який згідно статуту та довідки про включення до ЄДРПОУ є відкритим акціонерним товариством (а.с.19-21), правомірно не нараховував та не сплачував до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) - дивідендів, як виду податку на прибуток, який відповідно до Законів України «Про систему оподаткування» та «Про оподаткування прибутку підприємств» сплачується до бюджету виключно державними некорпоратизованими, казенними та комунальними підприємствами у розмірі, встановленому органом, в управлінні якого знаходиться підприємство.

Згідно преамбули до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення в порядку та згідно процедури, визначеної Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо платежу «частина прибутку (доходу) госп.організацій (державних, казенних підприємств та їх обєднань), що вилучаються до бюджету”, визначеного як податкового зобовязання, є безпідставним.

Визначені позивачу податковим органом відрахування частини прибутку (доходу) в сумі 5177853 грн. не є податковим зобовязанням і на них не поширюються вимоги Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а отже, й застосування штрафних санкцій за несплату цієї частини прибутку на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону, є неправомірним.

Судом першої інстанції також не звернуто уваги на ту обставину, що вищезазначена сума дивідендів була сплачена позивачем уповноваженому державному органу з одержання дивідендів на частку держави (наказ ДПА України № 421 від 19.07.2006р.) згідно платіжного доручення № 5625 від 31.05.2007р. (а.с.16).

Звідси, позивач здійснив усі передбачені чинним законодавством України дії щодо сплати суми частини прибутку від державної частки (дивідендів) до бюджету.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є обґрунтованим та підставним, через що підлягає до задоволення.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.195, ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 18.12.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» задоволити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. № 0003932301/1 від 20.07.2007р. про визначення суми податкового зобовязання за платежем «частина прибутку (доходу) госп.організ. (державних, казенних підприємств та їх обєдн.), що сплачуються до бюджету за кодом 3021010101» в сумі 7248994 грн., в тому числі за основним платежем 5177853 грн. та штрафними санкціями 2071141 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» 03 (три) грн. 40 коп. понесених судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: Р.М.Шавель

Судді: І.Я.Олендер

М.А.Пліш