Ухвала суду № 1824052, 07.04.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуюча по 1-ій інст. Шіляк М.А. Справа № 22а-4532/08

Господарський суд Івано-Франківської обл. (№ А-8/33) Рядок статзвіту № 41

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,

при секретарі Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Цихмейструк О.В., довіреність від 20.09.2007р.,

пред-ків відповідача - Кушмелюк Н.М., довіреність № 63849/10-039 від 09.12.2007р.,

Гармати Д.С., довіреність № 19990/10-039 від 03.04.2008р.,

Войтович О.М., довіреність № 19992/10-039 від 03.04.2008р.,

Гусак М.М., довіреність № 22404/10-039 від 14.05.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську та Першого заступника прокурора Івано-Франківської обл. на постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 25.12.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ “Укрспецтрансприкарпаття” до Державної податкової інспекції /ДПІ/ в м.Івано-Франківську, з участю прокуратури м.Івано-Франківська, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

01.03.2007р. позивач ТзОВ “Укрспецтрансприкарпаття” звернувся до господарського суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Івано-Франківську № 0003212312/0 від 06.10.2006р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 813781 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 694666 грн., і податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Івано-Франківську № 0003222312/0 від 06.10.2006р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ в сумі 561988 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 280994 грн. (Т.3, а.с.3-17).

Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 25.12.2007р. заявлений позов задоволено частково; визнано нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Івано-Франківську № 0003212312/0 від 06.10.2006р. повністю; і податкове повідомлення-рішення № 0003222312/0 від 06.10.2006р. частково - в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 463322 грн. основного платежу та 231661 грн. штрафних санкцій; в решті позовних вимог провадження у справі закрито (Т.4, а.с.119-122).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржили відповідач ДПІ у м.Івано-Франківську та Перший заступник прокурора Івано-Франківської обл., які покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити; в решті постанову суду залишити без змін.

Апелянти вказують, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів використання у своїй господарській діяльності послуг, отриманих від ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” згідно умов договору № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування, а наявні в справі документи не відображають фактично отримані результати проведеної роботи. Також згідно умов укладеного договору виконавець фактично зобовязався надавати послуги та виконувати роботи, які відповідно до Статуту залізниць України є компетенцією залізниць. За таких обставин в суду не було підстав для висновку про правомірне віднесення до складу валових витрат витрат, понесених по договору № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування, та відповідно віднесення до податкового кредиту з ПДВ.

Представлені документи, які торкаються виконання вищевказаного договору, не відображають фактичного виконання проведених (наданих) послуг для позивача; в судових засідання представником позивача належним чином не було підтверджено понесені (задекларовані) витрати протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, робіт, послуг; не здобуто таких й судом під час розгляду справи.

Окрім цього, з показів свідків начальника служби комерційної роботи Львівської залізниці Васильківа І.В. та начальника сектору по пошуку вагонів відділу доходів ІСЦД Залізняка Ю.Р., які були допитані в рамках розслідуваної кримінальної справи, вбачається відсутність співпраці між Львівською залізницею та ТзОВ “Інтертранс-Експедиція”.

За наведених обставин договір № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемним, а відповідно до повідомлень ДПІ в Оболонському районі м.Києва виконавець послуг ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” є відсутнім за своїм місцезнаходженням, що підтверджується представленими відповідачем документами.

Також оскаржувана постанова господарського суду не відповідає вимогам п.3 ст.163 КАС України, оскільки її мотивувальна частина не містить належних доказів на підтвердження позовних вимог, а також мотивів неврахування доказів, на які посилалися представники податкового органу; під час розгляду справи судом необґрунтовано були відхилені клопотання представників податкового органу про допит свідків, витребування додаткових документів тощо (Т.4, а.с.127-131, 132-136).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 21.08.2006р. - 20.09.2006р. ДПІ вм.Івано-Франківську проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ “Укрспецтрансприкарпаття”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.03.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 557/23-4/33644810 від 20.09.2006р. (Т.1 а.с.33-74).

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення № 0003212312/0 від 06.10.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 813781 грн. основного платежу та 694666 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення № 0003222312/0 від 06.10.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в сумі 561988 грн. основного платежу та 280994 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с.75, 76).

Із змісту вищевказаного Акта слідує, що перевіркою встановлено порушення вимог п.1.32, п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки платником податку безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, які не використані у господарській діяльності в сумі 3255125 грн. за договором № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між позивачем та ТзОВ “Інтертранс-Експедиція”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 813781 грн.

Висновки про встановлене порушення ґрунтуються на тому, що транспортно-експедиційні послуги відповідно до Статуту залізниць України виконуються тільки залізницею; акти виконаних робіт, складені в рамках вказаного договору, не відображають фактичне виконання умов договору.

Також в Акті перевірки встановлене порушення вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в тому, що позивачем в листопаді 2005 року не включені в податкові зобовязання декларації з ПДВ сума 98666 грн. згідно податкової накладної № 26 від 30.11.2005р. за надані послуги ТзОВ “Карпатнафтохім” по оренді цистерн в рамках договору № 46/Т-523 від 01.10.2005р. та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту сума в розмірі 651024 грн. 88 коп. згідно податкових накладних, отриманих від ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” за договором № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування, послуги по якому не використовувалися у господарській діяльності позивача. З врахуванням наведеного платником податку за період з 01.07.2005р. по 31.03.2006р. занижено різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ в сумі 749691 грн., а з врахуванням відємного значення попереднього звітного періоду та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, платником занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 561988 грн.

Закриваючи відповідно до п.2 ч.1 ст.157 КАС України провадження у справі в частині визначення сум податкових зобовязань з ПДВ за основним платежем в розмірі 98666 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 49333 грн., що були донараховані податковим органом за порушення вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в тому, що позивачем в листопаді 2005 року не включені в податкові зобовязання декларації з ПДВ сума 98666 грн. згідно податкової накладної № 26 від 30.11.2005р. за надані послуги ТзОВ “Карпатнафтохім” по оренді цистерн в рамках договору № 46/Т-523 від 01.10.2005р., господарський суд вірно виходив з того, що заявою від 11.09.2007р. позивач погодився із вказаними нарахуваннями, чим фактично відмовився від позову в цій частині (Т.4, а.с.6-8).

Задовольняючи решту позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем за період з 01.07.2005р. по 03.04.2005р. понесені витрати на транспортно-експедиційну діяльність за договором № 412 від 12.07.2005р., укладеного між позивачем та Львівською державною залізницею, та договором № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” та позивачем (Т.1, а.с.105-116, 324-326), в загальній сумі 82993642 грн. 34 коп., з яких сума, яка формує валові витрати позивача від вказаної діяльності за цей період, становить 3906150 грн.

З проведеного господарським судом порівняння сум, які формують валові витрати та валові доходи позивача вбачається, що доходи від транспортно-експедиційної діяльності перевищують витрати.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було зясовано, що транспортно-експедиційна діяльність позивача носила постійний та регулярний характер, в результаті її здійснення підприємством був отриманий прибуток.

Основним покупцем транспортно-експедиційних послуг позивача в період з 01.07.2005р. по 30.03.2006р. було ТзОВ “Карпатнафтохім”, з яким були укладені договори оренди № 46Т-232 від 01.07.2005р., № 46Т-233 від 01.07.2005р., № 46/Т-523 від 01.10.2005р., № 46/Т-729 від 24.11.2005р. (Т.2, а.с.216-218, 233-237, 280-282); договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 46/Т-334 від 29.07.2005р. (Т.2, а.с.197-200) та договір про надання послуг № 26/12-П від 26.12.2005р. (Т.2, а.с.184-187).

Для виконання договору на транспортно-експедиційне обслуговування позивач отримував послуги від Львівської державної залізниці (договір про розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів № 412 від 12.07.2005р. Т.1, а.с.324-326) та від ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” (договір № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування Т.1, а.с.105-108).

В свою чергу, виконання договору № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування підтверджено актами виконаних робіт (Т.1 а.с.117-123, 124-137), проведеною оплатою (Т.3 а.с.23-38), а також виданими ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” податковими накладними (Т.1 а.с.138-145). До даного договору було укладено шість додаткових угод, якими визначена вартість послуг по експедиторському обслуговуванню (Т.1, а.с.109-116).

Відображення операцій за договором № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування в бухгалтерському та податковому обліку позивачем ДПІ у м.Івано-Франківську не заперечується.

Покликання апелянтів на те, що під час розгляду справи позивачем не було надано доказів використання у своїй господарській діяльності послуг, отриманих від ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” згідно умов договору № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування, а наявні в справі документи не відображають фактичного отримані результати проведеної роботи, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Як вірно вказано судом першої інстанції, допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч.3 ст.306 ГК України).

Виходячи із аналізу вимог Глави 65 ЦК України, ст.316 ГК України, Закону України “Про транспортно-експедиційну діяльність”, Закону України “Про транспорт”, а також Статуту залізниць України, послуги, які надавалися позивачу в рамках договору № 01-09/2005 від 01.09.2005р., за своїм змістом є допоміжними та супутніми видом діяльності, повязаним із перевезенням вантажів, а також відповідають вимогам чинного законодавства про транспортне експедирування.

Оскільки договір про транспортне експедирування за своєю природою є посередницьким договором, який передбачає можливість виконавця транспортно-експедиційних послуг організовувати їх виконання із залученням інших осіб, доводи відповідача про те, що у виконавця за договором ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” обовязково повинні бути безпосередні стосунки із залізницею, а їх відсутність вказує на неможливість надання послуг, є помилковими.

Підтвердженням наведеного також є наявний в матеріалах справи лист Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” № 43-10/3276 від 08.09.2006р., який фактично не заперечує можливості надання ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” транспортно-експедиційних послуг із залученням третіх осіб (Т.4, а.с.99).

Доводи податкового органу про відсутність контрагента ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” за своїм місцезнаходженням, неможливість вручення даному підприємству акта про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, не може слугувати достатньою підставою для визнання укладеного договору таким, що порушує публічний порядок, а від так й нікчемним.

У відповідності до вимог ч.1 і 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно ч.9 п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» при анулюванні реєстрації платника ПДВ останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

З врахуванням наведеного, враховуючи перебування ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (Т.3, а.с.36), колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянтів на нікчемність договору № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування, що передбачена ч.2 ст.215 ЦК України, оскільки доказів порушення ним публічного порядку відповідачем не представлено.

Також представниками відповідача вказано на те, що податковий орган не звертався до суду із відповідним позовом про визнання недійсним вказаного договору або застосування наслідків нікчемного правочину.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що представлені документи, які торкаються виконання договору № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування, не відображають фактичного виконання проведених (наданих) послуг для позивача, то колегія суддів такі відхиляє, оскільки згідно ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку підприємств та організацій України є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Частиною 2 ст.9 цього Закону визначено перелік реквізитів, які повинні мати первинні документи, при цьому відсутність будь-якого з них, неправильне заповнення реквізитів не повязується законодавцем із визнанням його нечинним або недійсним.

Дослідження господарським судом повноти заповнення первинних документів, які торкалися виконання умов договору № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування для цілей їх відображення в бухгалтерському обліку вказує на те, що останні складені у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Також наявність в актах виконаних робіт тільки пунктів договору не може бути підставою для невідображення проведеної господарської операції в регістрах бухгалтерського обліку, оскільки вказані акти містять пряме посилання на договір, а пункти договору розкривають обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, позивачем правомірно і у відповідності до п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат витрати, проведені за договором № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування.

В частині правомірності формування позивачем податкового кредиту за перевірений період господарський суд правильно виходив з вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податковим органом не наведено суду підстав, з яких податкові накладні ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Відтак слід вважати неправомірними твердження відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” відносно віднесення до складу податкового кредиту суми в розмірі 651024 грн. 88 коп. згідно податкових накладних, отриманих від ТзОВ “Інтертранс-Експедиція” за договором № 01-09/2005 від 01.09.2005р. на транспортно-експедиційне обслуговування.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення даної норми закону апелянти не надали суду належних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятих ДПІ у м.Івано-Франківську податкового повідомлення-рішення № 0003212312/0 від 06.10.2006р. та податкового повідомлення-рішення № 0003222312/0 від 06.10.2006р. в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 463322 грн. основного платежу та 231661 грн. штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську та Першого заступника прокурора Івано-Франківської обл. на постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 25.12.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.