Ухвала суду № 1824044, 05.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Березяк Н.Є.                                                                            Справа № 22а-1487/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 3/219А)                                                                Рядок статзвіту № 39

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

05 травня 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача -        Лебідко Ю.І., довіреність № 470 від 07.11.2007р.,

пред-ка відповідача -    Яремчука О.В., довіреність № 12/100 від 17.05.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” на постанову господарського суду Львівської обл. від 13.08.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ “Компанія “Лізинговий дім” до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

25.07.2007р. позивач ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним винесене ДПІ у Галицькому районі м.Львова податкове повідомлення-рішення № 0000522351/0/15082 від 11.07.2007р., яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем “податок на доходи нерезидентів” в розмірі 1392 грн., з яких 464 грн. основний платіж та 928 грн. нараховані штрафні санкції (а.с.4-5).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 13.08.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.48-51).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім”, який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.

Апелянт вказує, що 17.10.2006р. позивачем був укладений з нерезидентом договір про надання експедиторських послуг, відповідно до умов якого ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” не виступала стороною за договорами перевезення, фрахту, найму чи піднайму транспортних засобів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд безпідставно не взяв до уваги правову природу договору транспортного експедирування, розширив поняття фрахту, яке визначено в пп.1.35.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та нормах ЦК України.

За таких обставин підстав для визначення податкового зобов’язання з податку на доходи нерезидентів та застосування штрафних санкцій не має (а.с.54-55).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 29.05.2007р.-25.06.2007р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2004р. – 31.12.2006р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 1522/23-024/31730064 від 04.07.2007р. (а.с.7-11), на підставі якого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000522351/0/15082 від 11.07.2007р., яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання за платежем “податок на доходи нерезидентів” в розмірі 1392 грн., з яких 464 грн. основний платіж та 928 грн. нараховані штрафні санкції (а.с.6).

Проведеною перевіркою з’ясовано, що 17.10.2006р. між позивачем ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” та Фірмою “F&GTRADINGGROUPLIMITED” був укладений договір № 171006/01 про надання експедиторських послуг (а.с.17-18).

Відповідно до п.2 параграфу 1 цього договору експедитор зобов’язувався забезпечити транспортування товару і здійснити на основі виданих йому повноважень всі дії, необхідні для прийняття або вивозу товару на територію або з території ЄС на Україну: митне оформлення, санітарний контроль, завантаження і розвантаження та інші необхідні процедури.

Факт надання експедитором-нерезидентом послуг позивачу засвідчується складеними Актами виконаних робіт № 171006/02 від 25.10.2006р., № 171006/03 від 27.10.2006р. та № 171006/04 від 27.10.2006р. (а.с.13-15).

06.11.2006р. ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” здійснило в користь нерезидента оплату наданих транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 5400 євро, а саме: 3900 євро - за транспортні послуги, надані за межами України, 300 євро – за експедиційні послуги та 1200 євро – за транспортні послуги на митній території України.

Із врахуванням наведеного, господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачем виплачено нерезиденту – Фірмі “F&GTRADINGGROUPLIMITED” на підставі договору № 171006/01 від 17.10.2006р. про надання експедиторських послуг доходи з джерелом їх походження з України в сумі 1200 євро, однак податок з доходу нерезидента не утримано.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до вимог закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”:

п.1.21. ст.1 - доходи з джерелом їх походження з України- це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

п.13.1 ст.13 - будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу “інжиніринг”; та ін.

п.1.35.1. ст.1 – фрахт- цевинагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

п.1.35.2. ст.1 - доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

п.13.5. ст.13 - сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому:базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб’єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Як слідує з матеріалів справи, договір № 171006/01 від 17.10.2006р. про надання експедиторських послуг є не лише договором експедиції, а й містить елементи договору перевезення, оскільки відповідно до умов п.2 параграфу 3 експедитор зобов’язався власними силами транспортувати товар від моменту його отримання до моменту доставки замовнику.

Наведені умови договірних зобов’язань не суперечать вимогам ЦК України та ГК України.

Підтвердженням того, що за умовами вказаного договору виконавцем – Фірмою “F&GTRADINGGROUPLIMITED” здійснювалося надання не лише експедиторських, а й транспортних послуг, є акти виконаних робіт, в яких окремо виділено кількість, ціну та вартість наданих транспортних та експедиційних послуг на митній території України та за її межами.

            Звідси, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України, одержані у 2006 році, підлягають оподаткуванню відповідно до пп. “в” п.13.1. ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

            Колегія суддів при розгляді справи враховує й те, що позивачем не пред’явлено податковому органу довідки за 2006 рік, яка б підтверджувала, що нерезидент Фірма “F&GTRADINGGROUPLIMITED” є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, що була б підставою для звільнення /зменшення/ від оподаткування доходів із джерелом походження з України відповідно до постанови КМ України № 470 від 06.05.2001р.

            Також позивач за період 01.01.2004р. – 31.12.2006р. не подавав до податкового органу звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затв. наказом ДПА України № 28 від 16.01.1998р.

            Таким чином, оскільки з наданих відповідачем доказів вбачається несплата позивачем податку з доходів нерезидента в порядку, визначеному вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, порушення позивачем податкового законодавства, визначені у вказаному Акті перевірки, є обґрунтованими і такими, що відповідають дійсності; тому спірне податкове повідомлення-рішення слід вважати вірним та чинним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” на постанову господарського суду Львівської обл. від 13.08.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Пліш М.А.