Постанова № 1823753, 08.05.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3775/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Михальов В.А.

Відповідача: Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Українсько-американського спільного підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Каіс” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить з урахуванням наданих позивачем уточнень позовних вимог скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007 р. №00033022305/0, податкове повідомлення-рішення від 09.10.2007р. №0003302305/1, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2007р. №0003302305/2, податкове повідомлення рішення від 13.03.2008р. №0003302305/3, складені ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, та стягнути з державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40грн., який був сплачений позивачем при поданні цієї позовної заяви.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, посилаючись на приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: на п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 та п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5, вважає неправомірним донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та штрафних санкцій згідно з податковим повідомлення-рішення від 14.08.2007р. №00033022305/0 (від 09.10.2007р. №0003302305/1, від 20.12.2007р. №0003302305/2, від 13.03.2008р. №0003302305/3).

На думку позивача, відповідачем неправомірно застосовано норму п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відповідачем проігноровано те, що цим підпунктом Закону дозволяється відносити до валових витрат витрати зі страхування кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності.

Щодо порушення п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то, на думку позивача, він діяв чітко із приписами цього підпункту, а саме: при самостійному виявленні помилок за результатами минулих звітних податкових періодів, ця помилка була виправлена шляхом направлення до податкового органу уточнюючого розрахунку з виправленням помилки.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, проти позову заперечує, вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень, з посиланням на п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган зазначає про неправомірне віднесення до валових витрат - витрат зі страхування ризиків по транспортуванню продукції платника податків, оскільки продукція не належала позивачу на праві власності. Окрім того, в порушення п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем неправомірно були задекларовані валові витрати, як не задекларовані витрати минулих податкових періодів, та виявлені в майбутніх податкових періодів, оскільки період, за який виявлені помилки, вже був перевірений податковим органом, й сума валових витрат була підтверджена як перевіряючими, так і посадовими особами платника податків.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» (надалі – УА СП ТОВ «Каіс») з питань дотримання вимог податкового законодавства, іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р. та валютного законодавства за період з 01.09.2006р. по 31.03.2007р., яка була оформлена Актом від 03.08.2007р. №6111/2305/20023279.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 03.08.2007р. №6111/2305/20023279, відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007р. №00033022305/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання у розмірі 356903,00грн. (242854,00грн. – основний платіж та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 114049,35грн.)

Не погодившись з цим рішенням, позивачем було розпочато процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень на підставі п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181 (далі – Закон №2181).

Рішеннями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова,  Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової адміністрації України скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - залишені без змін.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: до складу валових витрат безпідставно віднесені суми витрат зі страхування, крім витрат з довгострокового страхування та недержавного пенсійного забезпечення у 1 кварталі 2007 року, та в порушення п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат безпідставно віднесені суми витрат у вигляді самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів у 2 півріччі 2006 року.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем здійснювалися експортні операції відповідно до Договору комісії №15/33/07 від 01.02.2007р. з ВАТ «Полтавагаз», в якому позивач виступав комісіонером. Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (Комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (Комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок Комітента. Тобто УА СП ТОВ «Каіс» не виступало власником кукурудзи, яку в подальшому експортувало на умовах договору комісії. Суми витрат були віднесені до податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року та відображені у рядку 04.12 «Суми витрат зі страхування (крім витрат на довгострокове страхування та недержавного пенсійного страхування) у розмірі 98367,00 грн. Відповідно до п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються будь-які витрати по страхуванню ризиків з транспортування продукції платника податків.

Виходячи з вищенаведеного, відповідачем робиться висновок про порушення позивачем п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим, завищені валові витрати у 1 кварталі 2007 року на суму 98367,00грн.

Щодо порушення п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідач в акті перевірки зазначає, що відхилення у складі валових витрат 1-му півріччі 2006 року на суму 873047,00 грн. виникли у зв’язку з тим, що підприємством до складу валових витрат безпідставно віднесені суми витрат у вигляді самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів. Дана сума витрат це витрати 2005 року, не враховані при наданні декларації з податку на прибуток за 2005 рік. Відповідач зазначає, що відповідно до попереднього акту перевірки (Акт перевірки від 13.06.2006р. №3768/2320/20023279) сума валових витрат була підтверджена як перевіряючими, так і посадовими особами платника податків. Зауважень та заперечень до попереднього акту не надходили.

На підставі цього робиться висновок, що позивачем неправомірно задекларувало валові витрати у декларації за 1-е півріччя 2006 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з таких підстав.

Як вбачається із наданих до суду документів, у 1-му кварталі 2007 року на підставі договорів добровільного страхування вантажів та багажу, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю страховою компанією «СХІД-ЗАХІД», позивачем страхувалися майнові інтереси, пов’язані з володінням, та (або) користуванням, та (або) розпорядженням вантажем, наданим Страхувальнику, в процесі його транспортування на умовах поставки DAFграниця України та Білорусії у відповідності з контрактом із нерезидентом та Договору комісії №15/33/07 від 01.02.2007р. У відповідності з Договорами добровільного страхування вантажів та багажу були нараховані у 1-му кварталі 2007 року валові витрати.

Декларуючи валові витрати зі страхування вантажів та багажу позивач діяв відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та керуючись тими зобов’язаннями, які були покладені на позивача Комітентом (тобто на умовах Договору комісії №15/33/07 від 01.02.2007р.). Відповідно до п.2.1.1 Договору комісії №15/33/07 від 01.02.2007р. комісіонер зобов’язаний «прийняти всі необхідні заходи із збереження від втрати, нестачі або пошкодження Товару Комітента», у відповідності до п.2.1.11 комісіонер «несе відповідальність за збереження Товару з моменту передачі на комісію», а у відповідності до п.3.3 «Комісіонер відповідає перед Комітентом за втрату або пошкодження Товару Комітента, який знаходиться в нього». Відповідно до п.п.2.2.3 Договору Комісіонер мав право з метою збереження від втрати, нестачі або пошкодження Товару Комітента застрахувати за власний рахунок свої майнові інтереси, пов’язані із здійсненням господарської діяльності з експортування продукції Комітента.

Таким чином, позивач застрахував свої інтереси, пов’язані з експортуванням продукції Комітента. До того ж позивач мав право це зробити відповідно до умов Договору комісії, тобто це витрати, які понесені на власний ризик позивачем з метою виконання умов Договору комісії.

Відповідно до п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться витрати зі страхуванню ризиків з транспортування продукції платника податку, а також кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності.

Тобто Закон дозволяє відносити до валових витрат витрати зі страхування ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності, що й було зроблено позивачем, а саме: застраховані майнові інтереси, пов’язані із здійсненням господарської діяльності з експортування продукції Комітента відповідно до умов Договору комісії.

Відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат відносяться суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов’язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до цієї норми Закону, платник податку має право в випадку виявлення помилок, пов’язаних з невіднесенням до валових витрат сум витрат, неврахованих в минулих податкових періодах, задекларувати такі валові витрати саме в тому податковому періоді, в якому ці помилки були виявлені.

Документи, надані до суду, свідчать про те, що помилка, а саме не задекларовані валові витрати в розмірі 873047,00 грн. у 2005 році, була виявлена платником податку у 1-му півріччі 2006 року, про що було повідомлено податковий орган надісланням «Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок» за 1 квартал 2006 року, в якому було зазначено витрати, які були не враховані в обчисленні валових витрат попереднього звітного періоду в розмірі 873047,00 грн. по рядку 05.2 декларації. Цей уточнюючий розрахунок було надіслано на адресу податкового органу 15 травня 2006 року, про що свідчить поштовий штемпель.

Судом не приймаються ствердження відповідача, що ніяких зауважень та заперечень щодо висновків Акту перевірки від 13.06.2006р. №3768/2320/20023279 від позивача не надходило, оскільки ще в травні 2006 року, тобто в момент перевірки позивачем було направлено до податкового органу «Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок».

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно і відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” були задекларовані валові витрати 2005 року, самостійно виявлені в 1-му півріччі 2006 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Українсько-американського спільного підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Каіс” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.07 р. № 00033022305/0, від 09.10.2007 р. № 0003302305/1, від 20.12.2007 р. № 0003302305/2, від 13.03.2008 р. № 0003302305/3, винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Каіс” (61000, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код ЄДРПОУ 20023279, ХОД АППБ «Аваль» м. Харків МФО 350589, поточний рахунок №260056283) 3,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 08.05.2008р.

Суддя                                                                                                                  Я.В.П'янова