Ухвала суду № 1822736, 29.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2008 року справа № 22-а-4817/07

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Бадахової Т.П.

Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Михайлик А.С. - за дов. від 10.05.2007року від відповідача:Тіняєва В.О. за дов. від 13.05.2008року

Кутько О.М. за дов. від 30.05.2007року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецькана постанову господарського суду Донецької областівід 12 березня 2008 рокупо адміністративній справі№ 31/154а (суддя Ушенко Л.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експометал» м. Донецьк

до

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2007 року

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Донецької області від 12 березня 2008 року у справі № 31/154а ( том 10 арк. справи 140-142) у повному обсязі задоволений вищезазначений позов, визнані недійсними податкові повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 18 квітня 2007 року № 0000862340/0/5906 (том 1 арк. справи 72), №0000892340/0/5905 (том 1 арк. справи 73) з мотивів безпідставності їх прийняття.

В апеляційній скарзі від 31 березня 2008 року № 7302/10/10-13 відповідач просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 12 березня 2008 року та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляє, і просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, відповідно до статті 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експометал» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32645745, є платником податку на додану вартість з 20 жовтня 2004 року (том 1 арк. справи 9-30).

У березні 2007 року відповідачем здійснена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди грудень 2006 року, січень 2007 року, наслідки якої викладені в акті від 5 квітня 2007 року № 716/23-4/32645745 (том 1 арк. справи 32-71), (надалі акт перевірки).

На підставі акту перевірки 18 квітня 2007 року керівником податкового органу згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-3, прийняті податкові повідомлення-рішення (надалі спірне рішення),(том 1 арк. справи 72-73),якими позивачу як платнику податку на додану вартість:

- зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за два звітних податкових періоди загальною сумою 476866 грн., у тому числі грудень 2006 року на 206245 грн., січень 2007 року на 270621 грн.;

- визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 367622 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 183811 грн.

Підставою зменшення бюджетного відшкодування та визначення податкового зобовязання відповідачем визначені норми підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами». Саме порушення зазначених норм визначено податковим органом у акті перевірки.

Суть спору полягає у правильності визначення позивачем бюджетного відшкодування за відповідні звітні податкові періоди, та правомірності його зменшення податковим органом, а також правомірності визначення податковим органом податкових зобовязань та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 11 Закону України „Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України „Про податок на додану вартість” ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону, підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Підпункт 7.7.1 (в редакції Закону України 2505, з урахуванням пункту 13 Перехідних положень) передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

А) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

Б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування до них належать :

- наявність відємного значення звітного податкового періоду ;

- зарахування відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

- фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

- здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

- включення залишку відємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під час апеляційного провадження встановлено що всі вищезазначені умови у звітних податкових періодах грудня 2006 року та січня 2007 року позивачем дотримані, дані податкових декларацій з податку на додану вартість за два звітних податкових періодів досліджені судом першої інстанції, зазначені декларації долучені до матеріалів справи (том 1 арк. справи 99-102, 105-108), відповідають стану фінансово-господарської діяльності позивача (первині документи долучені до матеріалів справи з 2 по 10 томи).

Колегія судів погоджує висновки суду першої інстанції що позивачем дотримані всі норми Закону України «Про податок на додану вартість», визначені як висновками акту перевірки, так і спірним рішенням. Визначивши їх у якості правових підстав зменшення бюджетного відшкодування, визначення податкових зобовязань, та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач не надав доказів, та не довів факти їх порушень.

Колегія судів вважає, що різний підхід до визначення сум бюджетного відшкодування виник внаслідок невідповідності приписів абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування визначених рядком 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений та затверджений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції 9 липня 1997 року за №250/2054),(надалі Порядок), зазначена невідповідність полягає у наступному.

Наведеним рядком передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як вищенаведеним підпунктом «а» визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, якщо законом визначена сума сплаченого податку без привязки до податкового кредиту, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

Виходячи з принципу законності викладеному у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України колегія судів застосовує приписи абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України, та погоджує зазначене застосування судом першої інстанції.

Колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що норми абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмежують суму бюджетного відшкодування сумою податку фактично сплаченою платником податку (у вартості товарів, послуг), у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Колегія судів також зазначає, що сума бюджетного відшкодування (гранична сума) є частиною відємного значення яке склалося у попередньому періоді.

Зазначений порядок відшкодування узгоджується з приписами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування сума , що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом. Саме протягом тривалого терміну податківці всіх рівнів, та у всіх випадках наполягали щоб право на відшкодування було повязане з попередньою сплатою.

Безпідставність висновків податкового органу щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування, доводить неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень рішень відповідачем.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 12 березня 2008 року у справі № 31/154а залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 12 березня 2008 року у справі № 31/154а залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29 травня 2008 року в присутності представників сторін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Т.П. Бадахова

М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова