Рішення № 18216906, 09.09.2011, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-3098/11

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ісаєвська О. В. ,

при секретарі Шалапуда Н. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про захист прав споживача та повернення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернулася із позовом про захист прав споживача та повернення грошових коштів до ПАТ «Імексбанк» в якому просила зобовязати відповідача повернути вклад у розмірі 17000,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31.05.2011 року становить 135500 грн. 20 коп., зобовязати виплатити відсотки за депозитним договором в розмірі 5050 дол. США, що за курсом НБУ на 31.05.2011 року становить 40251 грн. 53 коп. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 22.07.2008 року між позивач та відповідачем було укладено договір банківського вкладу у доларах США № 111-08/1, згідно якого відповідач прийняв кошти вкладника в сумі 17000,00 дол. США на депозитний рахунок зі сплатою 12% річних строком на 398 днів. Позивач зазначив, що його зобовязання за договором позивачем виконані в повному обсязі, сума грошових коштів, встановлена в п. 1.1. договору на відкритий банком депозитний рахунок 22.07.2008 року згідно квитанції № 2917 в розмірі 17000,00 дол. США внесена повністю, також зазначив, що 17.12.2008 року позивач зняв нараховані відсотки по договору у розмірі 730 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 17.12.08р. № 3178. Вказав, що датою повернення грошових коштів за договором було 24.08.2009 року, однак кошти до сьогоднішнього часу повернуто не було, а відповідач надав дві суперечливі відповіді, а саме 01.04.2011 року повідомили, що по договору № 111-08/1 від 22.07.2008 року на імя позивача грошові кошти на вкладний рахунок не вносилися і вказаний договір в цей же день був закритий, 18.05.2011 року відповідач направив відповідь з якої вбачається, що договір № 111-08/1 від 22.07.2008 року за наявною базою даних і реєстраційних документів філії АТ «Імексбанк» у м. Києві за позивачем не значиться і на імя позивача не відкривався.

В ході розгляду справи представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 50), зазначивши, що оскільки договір банківського вкладу не припинено і банк продовжує користуватися коштами позивача, просила зобовязати відповідача повернути вклад у розмірі 17000,00дол.США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року становить 136000,00грн., та зобовязати виплатити позивачу відсотки за депозитним договором в розмірі 5560,00дол. США, що за курсом НБУ на 29.08.2011 року становить 44480,00грн.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував просив розяснити позивачу його право звернутися із заявою про вчинення відносно нього злочину в порядку ст.. 95 КПК України. Свої заперечення мотивував тим, що надані позивачем докази, а саме копія договору № 111-08/1 банківського вкладу у доларах США «Стандарт 13 місяців» від 22 липня 2008 року та копія квитанції № 2917 від 22.07.2008 року про внесення на рахунок № НОМЕР_1 грошової суми у розмірі 17000,00 дол. США не є допустимими доказами, фактично є підробленими, виготовленими з метою введення позивача в оману щодо дійсних намірів осіб, які складали та оформлювали зазначені документи. Представник відповідача вказав, що керівництво відділення № 1 філії ПАТ «Імексбанк» позивача було письмово повідомлено, що установою банку договір № 111-08/1 від 22.07.2008 року був укладений з ОСОБА_2, а не з позивачем ОСОБА_1 та в книзі реєстрації договорів відділення № 1 філії ПАТ «Імексбанк» в м. Києві договір з позивачем не зареєстрований. Вказав, що квитанція № 2917 від 22.07.2008 року про внесення на рахунок № НОМЕР_1 грошової суми у розмірі 17000 дол. США в документах установи банку відсутня, а операція з внесення готівки на зазначений рахунок в САБ «Грант» відсутня, оскільки фактично не проводилася. Зазначив, що недійсні документи не можуть бути доказами у справі та підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а з фактичних обставин підроблення документів і тверджень позивача про передачу грошових коштів вбачається, що відносно позивача невстановленими особами вчинено злочин, який можливо кваліфікувати як шахрайство, але дані обставини підлягають дослідженню та встановленню в порядку кримінального судочинства, а матеріальна шкода, якщо її дійсно завдано позивачу підлягає відшкодуванню особою яка її завдала. Зазначив, що протиправне заволодіння грошовими коштами громадян, вкладників банку, встановлена в ході досудового слідства у кримінальній справі №1-248/11, яка зараз знаходиться у провадженні Печерського районного суду м. Києва, у тому числі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Представник позивача, на заперечення додатково вказала, що твердження відповідача про недійсність депозитного договору та документів, прикладених до договору не повинні братися судом до уваги, оскільки договір, додатки та документи до нього не визнавалися судом недійсними і не є такими, що визнаються недійсними за законом, вказала, що відповідач більше року знав про претензії позивача і вимоги до відповідача але не вважав за потрібне звернутися до відповідних органів для встановлення факту злочину, при цьому, сам факт злочину не перешкоджає можливості позову до відповідача, оскільки згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником в усіх випадках. Крім цього, вказала, що посилання представника відповідача на відсутність договору у книзі реєстрації не ґрунтується на нормах закону, оскільки для підтвердження договору вкладу не передбачено обовязкову умову як реєстрацію договору у журналі, яких у відповідача може бути декілька. Зазначила, що договір банківського вкладу був укладений уповноваженими банком особами, вчинений у приміщенні банку, на договорі стоїть підписи уповноважених осіб банку, а якщо ці особи не внесли кошти до банку, то відповідно вкрали ці кошти у банку, а не у вкладника, оскільки з моменту прийняття грошей за підписами уповноважених осіб, за збереження грошей згідно договору і закону відповідає банк, а не вкладник. Отже, вказала, що саме відповідач повинен мати претензії до своїх посадових осіб, які не внесли гроші до банку.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участі у справі, зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що між Акціонерним комерційним банком «Імексбанк», в особі начальника відділення № 1 філії АКБ «Імексбанк» у м. Києві ОСОБА_3, яка діяла на підставі Положення про відділення та довіреності № 230608/4 від 23.06.08 року (а.с. 56, 58) з однієї сторони та ОСОБА_1, з іншої сторони 22 липня 2008 року було укладено договір № 111-08/1 банківського вкладу у доларах США «СТАНДАРТ 13 місяців». Пунктом 1.1. вказаного договору сторони передбачили, що банк приймає кошти вкладника у сумі 17000,00 дол. США строком на 398 днів на депозитний рахунок № НОМЕР_1, зі сплатою 12 відсотків річних. Дата зарахування коштів на рахунок 22.07.2008 року. Дата повернення коштів 24.08.2009 року.

Судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобовязання та вніс на зазначений у договорі депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 17000,00 дол. США, що підтверджується квитанцією № 2917 від 22 липня 2008 року на якій міститься штамп відділення № 1 філії АКБ «Імексбанк» (а.с. 6).

Згідно з п.2.4.3 Договору, Банк зобов'язувався щомісячно, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем внесення грошових коштів на депозитний рахунок, сплачувати позивачу відсотки у валюті, зазначеній п.1.1. Договору, на рахунок № НОМЕР_1.

Відповідно до п.2.4.4. Договору відповідач зобов'язався повернути позивачу суму депозиту з нарахованими відсотками після закінчення терміну дії договору, на першу вимогу вкладника, готівкою або в безготівковій формі за заявою вкладника, шляхом перерахування на поточний рахунок, вказаний вкладником.

В судовому засіданні встановлено, що 01.04.2011 року філія АТ «Імексбанк» у м. Києві ПАТ «Імексбанк» за підписом заступника голови правління директора філії В.М. Кузьменка на адресу позивача направила відповідь щодо виплати грошових коштів по договорам депозитних вкладів з якого вбачається, що по договору № 111-08/1 від 22 липня 2008 року на імя ОСОБА_1 грошові кошти на вкладний рахунок не вносилися і вказаний договір в цей же день був закритий (а.с. 7). Крім цього, вказаним листом філія АТ «Імексбанк» у м. Києві ПАТ «Імексбанк» повідомила позивача, що договір № 111-08/1 від 22 липня 2008 року на імя ОСОБА_2 був закритий у звязку із видачею згідно касової квитанції № 4209 від 26.08.2009 року всієї суми депозитних грошових коштів.

Тобто, із вказаної відповіді вбачається, що на імя позивача було відкрито вкладний рахунок за договором № 111-08/1 від 22.07.2008 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що тією ж особою заступником голови правління, директором філії В.М. Кузьменка 18.05.2011 року позивачу надано відповідь щодо виплати грошових вкладів іншого змісту, а саме про те, що нібито за наявною інформацією бази даних і реєстраційних документів філії відповідача за позивачем договір депозитного вкладу № 111-08/1 від 22.07.2008 року не значиться і на імя позивача не відкривався.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в поверненні депозитного вкладу, чим порушив взяті на себе зобовязання, згідно ст. 1060 ЦК України.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

324.08.2009 року (дати повернення коштів, зазначеної в Договорі) і до теперішнього часу відповідач не повернув позивачу Депозитний вклад та не сплатив суму нарахованих за користування ним процентів, тим самим не виконав своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до змісту ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, відповідач повинен повернути позивачу депозитний вкладу з відсотками (17000,00 дол. США + 5560,00 дол. США) в сумі 22560, 00 дол. США.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні представник відповідача не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами та ст. 92 ЦК України.

Також суд вважає посилання представника відповідача на те, що наданий позивачем договір №111-08/1 від 22 липня 2008 року банківського вкладу у долларах США «Стандарт 13 місяців», укладений 13.10.2008 року між позивачем та АКБ «ІМЕКСБАНК» в особі начальника відділення № 1 філії АКБ «ІМЕКСБАНК» у м. Києві ОСОБА_3 є нікчемним, а завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню винною стороною, для чого позивачу необхідно звернутися до правоохоронних органів для визначення причетних до вчинення шахрайських та інших злочинних дій, що були вчинені, на думку представника відповідача, проти позивача, невмотивованими з огляду на наступне.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що позивачем виконано всі умови Договору; вказаний договір містить всі реквізити установи-відповідача підпис уповноваженої особи, печатку; квитанція про внесення готівкових коштів в касу у розмірі 17000,00дол. США. в день укладення договору свідчить про фактичне прийняття цієї суми банківською установою, тому пояснення представника відповідача про порушення кримінальної справи за фактом неправомірних дій посадових осіб Філії ПАТ «ІмексБанк» у м. Києві, не має правового значення, оскільки кримінальна справа порушена стосовно посадових осіб банку, у тому числі колишнього начальника відділення філії ОСОБА_3

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду засвідчену копію наказу Філії АКБ «Імексбанк» у м. Києві від 23.06.2008 року № 105-к «про переведення ОСОБА_3» з якої вбачається, що ОСОБА_3 переведена з посади провідного економіста відділення № 1 філії, з 23 червня 2008 року на посаду начальника відділення № 1 філії (а.с. 56).

Таким чином, в судовому засіданні достеменно встановлено, що договір банківського вкладу зі сторони відповідача був підписаний уповноваженим представником відповідача начальником відділення № 1 філії АКБ «Імексбанк», а також скріплений печаткою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_1 про повернення депозитного вкладу та виплати відсотків є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, згідно з ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, належним виконанням зобовязання з боку відповідача є повернення коштів у валюті, визначеній у договорі банківського вкладу, а саме у долларах США, а тому вимога позивача щодо повернення банківського вкладу, яка виражена в гривневому еквіваленті станом на 29.08.2011 року задоволенню не підлягає .

В той же час, сума заборгованості, яка виражена в іноземній валюті, а саме в доларах США може бути конвертована в гривню за офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на момент фактичного здійснення платежу, тобто на день повернення відповідачем банківського вкладу.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги позивача, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. (а.с. 1). Крім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача підлягає стягненню на користь Держави України державне мито в розмірі 1700,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 92, 239, 317, 319, 321, 525, 526, 530, 610-612, 1058, 1060, 1172 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 110, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», ідентифікаційний код №: 21705124 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, внесені за договором банківського вкладу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) дол. США, відсотки за договором банківського вкладу у розмірі 5560 (пять тисяч пятсот шістдесят) дол. США.;

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривен 00 коп.;

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на користь держави судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя О. В. Ісаєвська