Рішення № 18214859, 04.08.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2011 р. Справа № 2-38/11

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Кримський Титан»(в особі філії «Вільногірський ГМК») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Кримський Титан»(в особі філії «Вільногірський ГМК»), професійної спілки філії «Вільногірський ГМК»ПрАТ «Кримський Титан»- первинної організації профспілки «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» про визнання недійсними договору та Положення про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою АДРЕСА_1, треті особи у справі: Виконавчий комітет Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,

У С Т А Н О В И В:

Згідно первісного позову, що надійшов до суду 12.10.2007 року, та змінам до нього, що надходили до суду 28.09.2010 року та 25.05.2011 року,(т.1 а.с.3-5, т.2 а.с.45-46,107-108) позивач, керуючись ст.ст. 6, 526, 530, 627, 628, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 61, 107, 118 ЦПК України, прохає стягнути на його користь з ОСОБА_2 13760.00 грн. для погашення заборгованості по договору № 478 від 05.04.2005 р., та судові витрати. В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що, відповідно до умов договору № 478 від 05.04.2005 р., укладеного з відповідачем - ОСОБА_2, вона на підставі добровільного волевиявлення взяла на себе зобовязання частково відшкодувати позивачу витрати, які понесені ним при будівництві квартири АДРЕСА_11, у розмірі 19700.00грн. в строк з 01.05.2005 р. до 01.05.2010 р., щомісячними платежами по 330.00грн.

Відповідно до поданої відповідачем заяви від 20.04.2005 р. відшкодування позивачу витрат по договору № 478 від 05.04.2005 р., здійснювалось шляхом утримання з заробітної плати відповідача. Однак, 15.11.2006 р. відповідачем надана заява на імя генерального директора філії «Вільногірський ГМК» про відмову від виплат по заяві від 20.04.2005 р.

Відповідно до узгодженого графіку, який є додатком № 1 до договору, відповідач в період з 01.05.2005 р. по 01.05.2011 р. зобовязаний був сплатити 13760.00 грн., однак в порушення договірних зобовязань позивач в період з 01.05.2005 р. по 01.10.2007 р. відшкодувала тільки - 5940.00 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 01-28/3519 від 13.09.07р., у якому пропонувалось відповідачу у добровільному порядку погасити заборгованість по договору № 478 від 05.04.2005р. Однак, відповідачем заборгованість по договору № 478 від 05.04.2005р. в добровільному порядку сплачена не була.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 21.04.2011р., згідно Закону України «Про акціонерні товариства», змінено найменування Закрите акціонерне товариство «Кримський Титан»на Приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН».Згідно п.2.2 Положення про Філію, філія «Вільногірський ГМК»як відокремлений структурний підрозділ ПрАТ «Кримський ТИТАН», діє від імені ПрАТ «Кримський ТИТАН»та в його інтересах.Крім того, згідно п.2.5 Положення про Філію, філія «Вільногірський ГМК», в межах наданих ПрАТ «Кримський ТИТАН»повноважень та на підставі доручення, виданого генеральному директору філії, має право від імені ПрАТ «Кримський ТИТАН»укладати договори, набувати майнові та особисті немайнові права й нести обов'язки, а також виступати в усіх судах судової системи України.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, та 20.11.2007 р. звернулась до суду з зустрічним позовом до ПрАТ «Кримський титан»(в особі філії «Вільногірський ГМК») про визнання недійсними договору (т.1 а.с.28-30), до якого внесла зміни 29.07.2008 р. та залучила в якості ще одного відповідача - професійну спілку філії «Вільногірський ГМК»(т.1 а.с.155-157), в якому, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. З ЦПК України, ст.ст.215,228,233 ЦК України, ст.ст. 5,31 ЖК України, ст.ст. 27,31 ЦПК України, ст.16 КЗпП України, прохає: 1. визнати недійсним з 27.08.2004 року „Положення про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_11 для працівників комбінату", затвердженого сумісним рішенням адміністрації та професійної спілки ДП ВДГМК, від 27.08.2004 року (додаток № 34 до колективної угоди на 2004 рік між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Вільногірський державний гірничо - металургійний комбінат", ДАК „Українські поліметали"; 2. Визнати недійсним договір № 478 від 20.04.2005 року „Про часткове відшкодування витрат на будівництво", укладеного між ОСОБА_2 та філією „Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" ПрАТ „Кримський Титан".

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначила, що з 1990р. вона та члени її сімї знаходились на квартирному обліку за місцем її роботи: спочатку ДП Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат, потім ЗАТ «Кримський Титан»філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», як такі, що потребували поліпшення житлових умов. Весь цей час позивач та її неповнолітні діти проживали в гуртожитку в одній кімнаті. В квітні 2005 р. підійшла її черга на отримання житла за місцем її роботи на підприємстві відповідача. 05.04.2005 р. вона була викликана до юридичного відділу відповідача, де їй було запропоновано укласти з відповідачем договір № 487 від 20.04.2005 р. на «часткове відшкодування витрат на будівництво. Вона спочатку відмовлялася від підписання договору, оскільки вважала, що житло вона повинна отримати безкоштовно, однак представники відповідача заявили їй, що у разі її відмови від підписання спірного договору, вона житла не отримає ніколи. Тому, як вона зрозуміла, що квартиру не отримує, якщо не погодиться з пропозицію відповідача підписати спірний договір, вона була примушена, виходячи з того, що вона самотужки утримує двох дітей, яким потрібне житло, яке відповідає санітарним нормам та нормам благоустрою, що можливостей отримати інше житло у неї немає, - підписати спірний договір на вкрай невигідних для неї умовах.

Згідно умов спірного договору вона була примушена взяти на себе обов'язок в термін дії договору з 01.05.05 року до 01.05.10 року, сплатити на користь відповідача грошову суму в розмірі - 19 700 грн. Пізніше у виконавчому комітеті Вільногірського міської ради, вона на підставі рішення виконкому Вільногірської міської ради отримала ордер на вселення до квартири АДРЕСА_11, та вселилася з дітьми до цієї квартири.

Позивач вважає, що договір № 487 від 20.04.05 року, „на часткове відшкодування витрат на будівництво" може бити визнаний судом недійсним, виходячи з наступного. Згідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Головним законодавчим актом якій регулює житлові відношення в Україні є Житловий кодекс України. Нормами Житлового кодексу України, не передбачається, що особа, яка має право на отримання житлового приміщення в безстроковий найм в будинках державного житлового фонду (ст.ст.5,31 ЖК України), повинна сплачувати підприємству, на якому вона працює та знаходиться на квартирному обліку, грошові кошти в рахунок компенсації вартості витрат на будівництво цього житлового приміщення. Згідно норм ЖК України, порядок, за яким особа, яка нуждається в поліпшенні житлових умов та має право отримати житло на платній основі, передбачається главою 5 ЖК України. Стаття 141 ЖК України, передбачає надання особі яка є членом житлове - будівельного кооперативу, окремої квартири згідно сплаченої цією особою суми пайового внеску. Однак в її випадку вона не була членом ЖБК (ЖБК взагалі не існувало), а тому не була повинна сплачувати гроші за житло, яке вона отримала, крім всього іншого, не в приватну власність, а в найм. Тобто укладення нею спірного договору є суттєвим порушенням її житлових прав та прав її дітей.

Таким чином, ЖК України, взагалі не передбачає такого виду договору як „відшкодування витрат на будівництво", який вона була примушена укласти з відповідачем під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для неї умовах, тому, що квартиру, яку вона отримала від держави на підставі ордеру на житло, виданого третьою особою, вона була повинна отримати безкоштовно, а тому взятий нею обов'язок по сплаті 19 700 грн., є для неї вкрай не вигідним, оскільки сума 19 700 грн. для неї дуже велика, приймаючи до уваги, що вона мала і має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та приймаючи до уваги її щомісячний дохід, який вона мала на момент укладення спірного договору.

Згідно до ч.І ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на край не вигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № З "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК УРСР (ст.233 ЦК України), суд повинен враховувати, що під збігом тяжких обставин слід розуміти такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба та ін.), які примусили його укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах. При цьому збіг зазначених обставин і волевиявлення сторони укласти угоду на таких умовах повинні перебувати в безпосередньому причинному зв'язку.

Крім цього позивач вважає, що, оскільки законодавством України, яке регулювало правовідношення стосовно отримання громадянами житлових приміщень в будинках державного житлового фонду, на час укладення нею спірного договору, взагалі, не передбачалася передача житлових приміщень в найм громадянину, який потребує поліпшення житлових умов, при умові покладення на таку особу обов'язку сплатити на користь власника будинку (чи особи яка збудувала будинок та житлове приміщення), часткову чи повну вартість цього житлового приміщення (вартість будівництва), то укладення спірного договору є порушенням публічного порядку, спрямованим на порушення її конституційних прав и свобод людини і громадянина.

Згідно ч. І ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Згідно ч.2 ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно внесених змін до позову від 29.07.2008 р., позивач зазначила, що вона вважає за необхідне збільшити свої позовні вимоги та залучити в якості відповідача Професійну спілку філії „Вільногірський ГМК", виходячи з наступного.

Як їй стало відомо в цей час, спірний договір № 478 від 20.04.05 року, був укладений за пропозиції відповідача - 1 до неї, який керувався при укладенні спірного договору «Положенням про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_11 для працівників комбінату" (додаток № 34 до колективною угоди на 2004 рік), яке було затверджено сумісним рішенням відповідача - 1 та відповідача - 2 від 27.08.04 року (в подальшому ПОЛОЖЕННЯ).

Однак вищезазначене ПОЛОЖЕННЯ не відповідає нормам законодавства про працю України, нормам житлового та цивільного законодавства України, виходячи з наступного.

Згідно до Загальних положень спірного ПОЛОЖЕННЯ, воно розроблено згідно до Закону України „Про підприємства в Україні", однак згідно до п.2 розділу IX Господарського кодексу України, Закон України „Про підприємства в Україні", з 01 січня 2004 року, визнаний таким, що втратив силу. Таким чином спірне ПОЛОЖЕННЯ розроблено на підставі нормативно-правового акту, який станом на 27.08.04 року, вже не діяв.

Також умови спірного ПОЛОЖЕННЯ, яке є частиною Колективною угоди між відповідачами на 2004 рік, погіршують її права, порівняно з Галузевою угодою гірничо - металургійного комплексу України на 2003 - 2004 роки та з Колективною угодою між відповідачами на 2003 рік.

Так згідно до п.6.17 Галузевої угоди гірничо - металургійного комплексу України на 2003 - 2004 роки, відповідачі були зобов'язані спільно розглядати розміри відрахувань на будівництво, придбання житла, пільгової позики для поліпшення житлових умов, осіб які цього потребують.

Згідно ч. І ст.9 Закону України „Про колективні договори і угоди", положення генеральної, галузевої угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. В свою чергу згідно до пункту 6.6. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП „ВГГМК" на 2003 рік, було встановлено, що відповідач - 1 забезпечує виконання програми житлово - цивільного будівництва (додаток № 28), у вигляді будівництва 9-ти поверхового 216 квартирного житлового будинку (саме того будинку у якому вона отримала квартиру після укладення спірного договору), та розподіляє житло працівникам комбінату відповідно з житловим законодавством за узгодженням з відповідачем - 2. Тобто згідно до указаного пункту колективного договору, працівники комбінату, які потребують поліпшення житлових умов, не були зобов'язані укладати з відповідачем - 1, договір на відшкодування витрат на будівництво житла, яке розподіляється відповідачем - 1 за узгодженням з відповідачем - 2, що відповідало припису ч. І ст.9 Закону України „Про колективні договори і угоди", та п.6.17 Галузевої угоди гірничо - металургійного комплексу України на 2003 - 2004 роки.

Згідно пункту 6.6. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП „ВГГМК" на 2004 рік, було передбачено, що розподіляти житло тільки працівникам комбінату згідно з установленою чергою та відповідно з „Положенням про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла" затвердженим на зборах трудового колективу комбінату 29 липня 2003 року (додаток 34), тобто положення п.6.6. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП „ВГГМК" на 2004 рік, відносно її права на безкоштовне отримання житла, погіршувалися відносно до положень пункту 6.6. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП „ВГГМК" на 2003 рік.

В подальшому відповідачі порушують п.6.17 Галузевої угоди гірничо - металургійного комплексу України на 2003 - 2004 роки, вносячи зміни до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП „ВГГМК" на 2004 рік, стосовно додатку 34, заміняючи „Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла" (яке хоча би частково відповідало Галузевій угоді) на спірне ПОЛОЖЕННЯ, яке в цілому не відповідає п.6.17 Галузевої угоди гірничо - металургійного комплексу України на 2003 - 2004 роки, оскільки в ньому була мова про пільгову позику для поліпшення житлових умов, а не про надання житла з урахуванням добровільної участі в його будівництві.

Крім вище зазначеного, самі по собі умови спірного ПОЛОЖЕННЯ, не відповідають Правилам обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Українською Республіканською Радою професійних спілок, № 470 від 11.12.84 року, на які посилається відповідач - 1 в загальних положеннях спірного ПОЛОЖЕННЯ.

Наприклад, згідно розділу 3 (порядок надання житла...) спірного ПОЛОЖЕННЯ, працівник комбінату, який виявив бажання отримати житло, повинен надати заяву про добровільну участь у витратах на будівництво до відповідачів (п.3.1.), дата постановки робітника в чергу на отримання житла та поліпшення житлових умов має значення лише за рівних обставин, вказаних в п.3.3. ПОЛОЖЕННЯ (п.3.4.). Однак такі умови ПОЛОЖЕННЯ, безпосередньо порушують розділ III (Розподіл та надання жилих приміщень) Правил обліку громадян які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Українською Республіканською Радою професійних спілок, № 470 від 1112.84 року, згідно якого житло надається громадянам, які перебувають на квартирному обліку, в порядку черговості (п.38), при цьому не потрібно подавати заяву про добровільну участь у витратах на будівництво житла до осіб, які уповноважені надавати це житло.

Таким чином, спірне ПОЛОЖЕННЯ, яке є додатком № 34 до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП „ВГГМК" на 2004 рік, значно погіршило її права стосовно діючого законодавства відносно надання житлових приміщень в Україні, згідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Українською Республіканською Радою професійних спілок, № 470 від 11.12.84 року, а також погіршило її права, які були передбачені п.6.6. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП „ВГГМК" на 2003 рік, та п.6.17 Галузевої угоди гірничо - металургійного комплексу України на 2003 - 2004 роки.

Згідно ст.16 КЗпП України, умови колективного договору, що погіршують порівняно з діючим законодавством і угодами становище працівника, є недійсними. Таким чином, позивач вважає додатковими підставами для визнання договору недійсним, укладення договору на підставі Положення відповідачів, яке не відповідало на час укладення договору діючому законодавству.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 прохає: залучити до справи за її зустрічним позовом в якості відповідача - 2, Професійну спілку філії „Вільногірський ГМК"; визнати недійсним з 27.08.04 року, „Положення про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_11 для працівників комбінату", затвердженого сумісним рішенням адміністрації та професійної спилки ДП ВГГМК, від 27.08.04 року (додаток № 34 до колективною угоди на 2004 рік між адміністрацією та трудовим колективом ДП „"Вільногірський державний гірничо - металургійний комбінат", ДАК „Українські поліметали"; визнати недійсним договір № 478 від 20.04.05 року, „на часткове відшкодування витрат на будівництво", укладений між нею та філією „Вільногірскій гірничо - металургійний комбінат" ЗАТ „Кримський Титан".

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги та їх обгрунтування, що викладені в позовній заяві та змінах до позову, підтримав в повному обсязі. Зустрічний позов не визнав в повному обсязі. Додатково пояснив суду, що на підприємстві був відомчий жилий фонд. В 2004 р. конференція трудового колективу доручила адміністрації підприємства розглянути питання про закінчення будівництвом жилих будинків. На конференції було затверджено додаток № 34 до Колективного договору, було проведено розяснювальну роботу. Питання стояло так: або надаються додатково кошти на добудування житла, або проводиться консервація будівництва. Завдячуючи тому, що частково витрати на будівництво будуть повернуті, ЗАТ «Кримський Титан»надав згоду на добудування житла. Відповідно до Положення, було створено комісію, до якої надійшло близько 100 заяв з числа осіб, що перебували на обліку на поліпшення житла. Часткове відшкодування коштів на добудування житла розстрочувалося на строк від 5 до 10 років, залежно від суми та матеріального становища працівника, без стягнення процентів та інфляційних втрат. Спірний договір з ОСОБА_2 було укладено відповідно до ст.6 ЦК України, і після того, як їй було видано ордер на житло. Договір був підписаний сторонами і він виконувався відповідно до його умов, шляхом утримання із заробітної плати відповідачки за її заявою коштів у сумі 330 грн. щомісяця. Всього відповідачкою було сплачено 5940 грн., після чого вона припинила виконувати свої зобов`язання за договором. Спірний договір не є договором найму житла, він не регулює порядок надання житла. При його укладенні сторони керувались Положенням про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_11 для працівників комбінату, яке є додатком до Колективного договору за 2003, 2004, 2005 роки, і яке було погоджено з профспілкою комбінату. Договір не суперечить нормам Житлового кодексу України, тому що існуючі між сторонами правовідносини за договором регулюються не Житловим, а Цивільним кодексом. Перше Положення в 2003р. про надання позики відповідало галузевій угоді і колективному договору, який узгоджувався між адміністрацією та трудовим колективом. Але оскільки не вдалось залучити до співробітництва банківські установи, був розроблений в 2004 р. новий порядок надання житла. Помилка в тому, що було посилання на положення ЗУ «Про підприємства в Україні», не впливає на прийняті рішення, головним є те, що при укладенні договору керувались ст.6 ЦК України. В 2006 році житловий фонд було передано у власність міської громади м. Вільногірська. Житловий будинок по АДРЕСА_11, приймався державною комісією в експлуатацію по секціях. Спірне Положення вивчалося прокурором м. Вільногірська, і ним не встановлено порушень вимог законодавства, про ще є письмова відповідь прокурора.

Заперечуючи зустрічний позов, представник позивача пояснив, що відповідачку ніхто не примушував підписувати спірний договір. Він був підписаний спочатку ОСОБА_2, потім - Генеральним директором ВГМК 05.04.2005 р., в цей же день був виданий ордер на квартиру, а договір найму житла двокімнатної квартири АДРЕСА_1, з нею було укладено 21.04.2005 р. Не є правдивим те, що спірний договір укладено на невигідних для відповідачки умовах, адже розраховано, що по 330грн. на місяць відповідач повинна була сплачувати до квітня 2010 року, без врахування інфляції. Вартість квартири значно вище часткового відшкодування затрат на її будівництво. Тому слід було б вважати, що невигідними умови за цим договором, є насамперед для підприємства, а не для відповідачки. Фактично вона отримала безпроцентний кредит і не зрозуміло, - чому для неї це невигідно. В договорі і в Положенні відсутні записи, що якщо робітник відмовиться підписувати договір, то він не отримає квартиру. Якщо особа мала бажання приймати участь у такому проекті, то вона укладала договір добровільно і ніхто її не примушував. ЖК України не передбачає витрати на будівництво, але при укладенні спірного договору сторони керувались Цивільним кодексом. Ідея надання житла таким чином виникла в 2003р., це скрізь висвітлювалось і обговорювалось. Якщо у відповідачки дійсно мала місце якась тяжка обставина, вона могла б про це повідомити комісію. Незалежно від укладення договору, ОСОБА_2 отримала б житло. Представник просить задовольнити позов підприємства та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її зустрічного позову.

Відповідачка - ОСОБА_2 та її представник, який не обмежений в його повноваженнях, позовні вимоги за первісним позовом не визнали, позовні вимоги за зустрічним позовом та їх обгрунтування, що викладені в зустрічній позовній заяві та змінах до неї, підтримали в повному обсязі. З їх додаткових пояснень витікає, що позивач впевнена, що отримала житло платно, що це суперечить житловому законодавству, тому договір про оплату житла є недійсний, що був порушений публічний порядок виділення житла, що укладений договір та спірне Положення суперечать ст. 16 КЗпП України та Правилам обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Україні, затверджених Постановою КМУ № 470 від 11.12.1984 р. з наступними змінами. Окрім того, договір був укладений на вкрай невигідних для неї умовах за наявності тяжких обставин. Вкрай невигідні умови це необхідність укладати спірний договір на відшкодування 19700 грн., щоб отримати житло.

Будучи допитаною, за її клопотанням, в якості свідка, ОСОБА_2 показала, що в 2003 чи 2004 році була конференція трудового колективу, на якій йшла мова про платну видачу квартир. Був спір, але більшість проголосувала за участь у частковому відшкодуванні витрат на будівництво житла. 05.04.2005 р. її викликали в юридичний відділ підприємства, де вона підписала договір найма квартири, а другий договір про відшкодування витрат вона отримала через неділю, і знову підписувала його в юридичному відділі. Ордер на квартиру отримала в міськвиконкомі через неділю після підписання останнього договору. Підпису генерального директора ОСОБА_9 на договорі про участь у витратах не було, і тільки через неділю вона підписала цей договір, коли там уже був підпис ОСОБА_9 Якби вона не підписала цей договір, то не отримала б житло. З її зарплати утримувалися кошти відповідно до умов договору, але після цього на утримання двох її дітей залишалося мало грошей. Договір її не заставляли підписувати, а тільки запропонували.

Представник відповідача за зустрічним позовом - професійної спілки філії «Вільногірський ГМК», зустрічний позов не визнав, суду пояснив, що він повністю підтверджує все, що висловив представник підприємства. Положення про порядок надання житла по АДРЕСА_11, не суперечить законодавству, було прийняте в інтересах працівників для покращення житлових умов. Всі питання вирішувалися на конференції трудового колективу, заздалегідь перед цим, всі питання обговорювались, все було виконано публічно, гласно. Ніхто вже не будував житло, а ГМК відшукав таку можливість, щоб все-таки добудувати житло. В 2004 р. будівництво зупинилось і трудовий колектив запропонував так зробити. Проект цього Положення направлявся в область, де йому дана експертна оцінка, зауважень з цього приводу не було. Положення відповідає законодавству і тому трудовий колектив ГМК його прийняв. Внаслідок реалізації Положення, близько 150 сімей були забезпечені житлом. Треба вірно розуміти те, що квартира виділена ОСОБА_2 згідно з ЖК України, а спірний договір укладено на підставі ЦК України. Вважає, що первісний позов слід задовольнити, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, в судове засідання свого представника не направив, але надав телефонограму з проханням проводити судове засідання за його відсутності.

Представник Уповноваженого з прав людини надала заяву про розгляд справи без її участі.(т.1 а.с.133)

Свідок ОСОБА_10 показала, що в березні 2005 року її викликали в профспілковий комітет ВГМК, де запропонували отримати 3-кімнатну квартиру по АДРЕСА_11 з доплатою від 21 до 27 тис. грн., також можливо було поміняти стару квартиру на стару квартиру з доплатою 2-3 тис. грн. Вона не погодилася на запропоновані умови. Без оплати квартиру їй не надавали. Її сімя складалася із чотирьох осіб.

Свідок ОСОБА_11 показала, що вона підписала договір найма житла по АДРЕСА_11, в 2006 році в приміщенні міської ради в кабінеті ОСОБА_12, де були присутні ОСОБА_13 і юрист ОСОБА_9. Згідно договору вона зобовязувалася сплачувати щомісячно по 167 грн. до 2012 року. Також вона надала заяву про відрахування цієї суми із її зарплати, після чого через неділю їй видали ордер на квартиру і в цей же день видали ключі від квартири. Начальник юридичного відділу ВГМК ОСОБА_1, приблизно за місяць до цих подій, розяснював на зборах трудового колективу, що без договору про відшкодування витрат на будівництво квартир, отримати квартиру буде неможливо. Спочатку сказав, що квартири будуть безплатні.

Свідок ОСОБА_14 показала, що, коли прийшла черга отримувати квартиру, в жовтні 2005 р. її викликали в профспілковий комітет. Розподіл квартир відбувся осінню 2006 р. і вона отримала квартиру АДРЕСА_2. За її проханням їй надали строк для виплати коштів за квартиру на 6 років, замість 5 років. 12.12.2005 р. її та інших жильців підїзду запросили до міськвиконкому, де були представники комбінату ОСОБА_9, ОСОБА_13 та представник виконкому ОСОБА_12 Спочатку вона підписала договір про виплату коштів за квартиру і заяву про утримання грошей з її зарплати, після чого ОСОБА_12 видала їй ордер на 3-кімнатну квартиру. Вона погодилася на договір про відшкодування витрат на будівництво квартири тому, що інакше не отримала б квартиру взагалі. Вона не була присутньою при оформленні документів ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_15 показав, що спочатку він відмовився підписувати договір на відшкодування витрат на будівництво квартири, коли розподілялося житло в 4-му підїзді по АДРЕСА_11. Коли проходив розподіл квартир в 6-му підїзді, він перебував 1-м в черзі на отримання житла, і погодився підписати договір. Отримав квартиру АДРЕСА_3. Збори були в листопаді 2004 року, розподіл квартир в 4-му підїзді був в лютому 2004 р. Йому надали більшу розстрочку для виплати коштів за квартиру 7 років замість 5, він прохав надати строк 8 років. Він звертався до суду з позовом , аналогічним до позову ОСОБА_2. Йому було відомо, що будівництво житла на комбінаті в 2002 році було «заморожене». Якби не було прийняте рішення на конференції трудового колективу про часткове відшкодування вартості будівництва житла, то житло не було б добудоване. Все це було відомо.

Свідок ОСОБА_16 показала, що вона працює юристом в філії ВГМК ПрАТ «Кримський Титан». В листопаді 2006 року ОСОБА_2 надала заяву про зупинення відрахувань із її зарплати коштів на виконання договору про часткове відшкодування вартості будівництва отриманої нею квартири АДРЕСА_11. При укладенні спірного договору від ОСОБА_2 ніяких заперечень не надходило. Договір укладався відповідно до цивільного законодавства, квартира надавалася їй відповідно до житлового законодавства. Взагалі, ні від кого, хто підписував аналогічний договір, заперечень не надходило. Вона радила всім уважно читати договір перед його підписанням. 05.04.2005 р. в приміщенні міськвиконкому в кабінеті ОСОБА_12, остання видавала ордери на житло, ОСОБА_13 укладала договори найма житла, а вона від імені підприємства за дорученням керівництва укладала договори на часткове добровільне відшкодування вартості будівництва житла. Після обіду вона узнала по телефону від ОСОБА_12, що в цей день ОСОБА_2 прийшла та отримала ордер на житло. Після цього вона по телефону звернулася до ОСОБА_2 і вони домовилися про зустріч в юридичному відділі ВГМК. Вони зустрілися в холі, ОСОБА_2 ознайомилася з договором про часткове відшкодування вартості будівництва квартири і підписала його. Перед цим на її запитання ОСОБА_2 повідомила, що ордер на квартиру отримала. Договір складався в двох екземплярах. Спочатку їх підписала ОСОБА_2, після цього - адміністрація підприємства. Після підписання договору Генеральним директором ВГМК, обидва екземпляра договору були завірені печаткою підприємства та договір був зареєстрований в юридичному відділі 29.04.2005 р., договір вступив в силу 01.05.2005 р. 20.04.2005 р. ОСОБА_2 надала заяву про відрахування з її зарплати коштів на виконання договору. Один екземпляр договору вона особисто вручила ОСОБА_2 в травні 2005 року. В період з 01.05.2005 р. по листопад 2006 р. відповідні кошти щомісячно утримувалися із зарплати ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_13 показала, що вона працювала раніше інженером по квартирному обліку в ВГМК і готувала документи, які затверджувалися спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВГМК. 05.04.2005 р. ОСОБА_2 отримала в міськвиконкомі ордер на квартиру АДРЕСА_4. 21.04.2005 р. між ВГМК та ОСОБА_2 був укладений договір найму зазначеного житла. Свідку також відомо, що з ОСОБА_2 був укладений договір на відшкодування вартості будівництва житла. Цим питанням займався юридичний відділ і деталі їй не відомі. Договір найму підписувався у неї в кабінеті. Скарг від ОСОБА_2 не надходило. Будинок був відомчим.

Згідно наданих сторонами письмових доказів, які були досліджені в судовому засіданні, встановлено наступне.

Згідно розрахунку ціни позову від 11.10.2007 р., ОСОБА_2 щомісячно, відповідно до умов договору № 478 від 05.04.2005 р., в період з травня 2005 р. по жовтень 2006 р., включно, сплачувала щомісячно по 330 грн. на користь філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан», і сплатила всього на загальну суму - 5940 грн. ( т.1 а.с.6)

Згідно розділу 1 договору № 478 від 05.04.2005 р. між філією «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський Титан»- Сторона -1 та ОСОБА_2 Сторона -2: п.1.1., остання взяла на себе зобовязання на основі добровільного волевиявлення частково відшкодувати Стороні -1 витрати, які були понесені нею при будівництві квартири № 126, що складається із двох кімнат, загальною площею 47.1 кв.м., та розміщена на пятому поверсі 9-ти поверхового будинку АДРЕСА_11; п.1.2 - Сторона 1- передає Стороні-2 зазначений в п.1.1 Обєкт по договору найма жилого приміщення; п.1-3 - Сума відшкодування складає 19700 грн.; розділи 2,3 виплата коштів передбачена на період з 01.05.2005 р. по 01.05.2010 р. по 330 грн. щомісячно, шляхом утримань із зарплати, або щомісячними платежами на рахунок Сторони -1, згідно з графіком Додаток № 1 д договору ; п. 5.3 всі правовідносини які виникають в звязку з виконанням умов даного договору і не врегульовані ним, регулюються нормами діючого в Україні законодавства. (т.1 а.с.7-8)

Згідно довідки філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»від 11.10.2007 р., заборгованість ОСОБА_2 по договору № 478 від 05.04.05 р. станом на 01.10.2007 р. складає 3630.00 грн.(т.1 а.с.9)

Згідно копії заяви ОСОБА_2 на адресу керівництва філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»від 20.04.2005 р., вона прохає утримувати щомісячно з її зарплати з 01.05.2005 р. кошти в сумі 330 грн. для повного відшкодування суми затрат у розмірі 19700 грн., понесених комбінатом при будівництві квартири АДРЕСА_4. (т.1 а.с.10)

Згідно копії заяви від 15.11.2006 р. на адресу керівництва філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан», ОСОБА_2 відмовляється від виплат за її заявою за квартиру. (т.1 а.с.11).

Згідно заяви від 19.09.2007 р. на імя начальника юридичного відділу ЗАТ «Кримський Титан», ОСОБА_2 висловила заперечення проти вимоги виконувати умови спірного договору, який вважає незаконним. (т.1 а.с.12).

Згідно відповіді від 13.09.07 р. начальника юридичного відділу ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2, повідомляється про обовязковість виконання спірного договору на підставі ст. 629 ЦК України. (т.1 а.с.13).

Згідно витягу із Статуту ЗАТ «Кримський Титан», копії Положення про філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат «ЗАТ «Кримський Титан», передбачено право філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»діяти від імені та в інтересах Товариства в тому числі в суді. (т1 а.с.15-16)

Згідно копій довідок з ЄДРПОУ та копії свідоцтва про реєстрацію юридичної особи, філія ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»та ЗАТ «Кримський Титан»зареєстровані відповідно, як особа без права юридичної особи, філія (відокремлений підрозділ) ЗАТ «Кримський Титан», та юридична особа. (а.с.17-19)

Згідно копії довіреності від 10.08.2008 р. ЗАТ «Кримський Титан»на імя Генерального директора філії «Вільногірський ГМК ЗАТ «Кримський Титан», ОСОБА_9, філія має право самостійно укладати договори на суму, що еквівалентна не більше, як 100000 грн.; за умови попереднього письмового погодження з заступником Голови Правління Товариства на суму, більше 100 000 грн.; за умови попереднього письмового погодження з Головою Правління Товариства на суму, більше 1000000 грн.; Від імені та з метою захисту інтересів Товариства звертатися до судів всіх рівнів судової системи України, міжнародних та третейських судів в якості позивача, відповідача та інших осіб. (т.1 а.с. 20)

Згідно копії паспорта громадянина України НОМЕР_2, ОСОБА_2 зареєстрована за місцем проживання 22.04.2005 р. АДРЕСА_5. в м. Вільногірську.(т1 а.с.31)

Згідно копій свідоцтв про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_17 є батьками ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2. (т.1 а.с.33,34)

Згідно відповідей секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на адресу ОСОБА_2 від 21.08.2007 р. та від 06.09.2007 р., повідомляється, що ОСОБА_2 отримала квартиру у власність без будь-яких зобовязань щодо оплати частини її вартості, виконання договору № 64 між нею та ЗАТ Кримський Титан» - це справа сторін договору, які можуть поступити на свій розсуд. Поновлення прав позивача відноситься, виключно до компетенції суду. (т.1 а.с.35-37)

Згідно заяви представника третьої особи Вільногірського міськвиконкому, до справи долучено копію матеріалів облікової справи на отримання житла на імя ОСОБА_2 (т.1 а.с.67-94), з яких витікає наступне: з заявою про прийняття на облік загальної черги на отримання житла ОСОБА_2 звернулася 09.01.1990 р. до директора ВДГМК (т.1 а.с.68); згідно копії спільного рішення № 26 адміністрації та профкому філії «Вільногірський ГМК»від 15.02.2005 р., затвердженого рішенням міського голови № 104 від 23.02.2005 р., ОСОБА_2 надано житлову площу на сімю із трьох осіб в порядку покращення житлових умов АДРЕСА_6, згідно списку черговості. (т.1 а.с.91, 118-119)

Згідно копії протоколу № 59 засідання житлової комісії при Вільногірському міськвиконкомі від 22.02.2005 р., комісія вирішила: 1.клопотати перед міськвиконкомом про затвердження спільного рішення № 26 адміністрації та профкому філії «Вільногірський ГМК»від 15.02.2005 р. «Про надання житла працівникам комбінату по АДРЕСА_11, відповідно до ст. 48,37, ст. 52 Житлового Кодексу України; 2. клопотати перед міськвиконкомом про видачу ордеру, згідно затвердженого рішення № 26 від 15.02..2005 р., гр. ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7, на сімю у складі 3 осіб. (т.1 а.с.92)

Згідно копії рішення № 104 від 23.02.2005 р. вирішено : 1. затвердити спільне рішення № 26 адміністрації та профкому філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський Титан»від 15.02.2005 р., від 17.02.2005 р. № 27 «Про надання житла працівникам комбінату»; 2. видати ордери на квартири згідно затверджених спільних рішень: ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_8, на склад сімї із трьох осіб. (т.1 а.с.93)

Згідно копії коришка ордеру на жиле приміщення № 16 серії М, від 05.04.2005 р., ордер видано ОСОБА_2 на право зайняти жиле приміщення ізольовану двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, на склад сімї із трьох осіб. (т.1 а.с.94)

Згідно заяви представника позивача за первісним позовом, до справи долучено копію наступних документів: додаток 34 до колективного договору ДП „ВДГМК»на 2004р.( 5арк.); спільне рішення адміністрації та профкому ДП „ВДГМК" від 27.08.04р. з новою редакцією додатку 34 до колективного договору ДП „ВДГМК" на 2004р. (5 арк.); додаток 46 до колективного договору філії „Вільногірський ГМК" ЗАТ „Кримський ТИТАН" на 2005р. (2 арк.); статті у газеті „Вісник комбінату" від 07.08.03р, 14.08.03р., 25.09.03р., 22.01.04р. (4 арк.); клопотання адміністрації та профкому збагачувального виробництва комбінату від 26.01.04р. (І арк.); протокол № 7 від 08.02.05р. (5арк.); спільне рішення № 26 від 15.02.05р. (2арк.); договір найму № 383 від 21.04.05р. (2 арк.); лист до прокуратури міста № 2407-14 від 13.06.05р. (Іарк.); лист прокуратури № 913 вих/05 від 14.07.05р. (Іарк.); довідка відділу кадрів (оригінал) № 01-23/486 від 04.12.07р. (1 арк.); рішення Вільногірського міського суду від 20.02.07 р. по справі № 2-92/07 (4 арк.); ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.06.07р. по справі № 22ц-3542 (2 арк.). (т.1 а.с.95-130), з яких витікає наступне:

Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»державної акціонерної компанії «Українські поліметали»зареєстрований 29.01.2004 р. реєстровий номер 73, в Управлінні праці та соціального захисту населення Вільногірського міськвиконкому, без зауважень. (т.1 а.с. 96)

Положенням про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла для працівників комбінату передбачено, зокрема,: п.1.3 основна мета та задачі використання позики забезпечення одержання житла працівниками комбінату за рахунок використання грошових коштів комбінату; забезпечення залучення додаткових коштів для будівництва житла; п.3.3. при визначенні кандидатур працівників комбінату, яким надається цільова позика, ураховується, зокрема, : - потреба, відповідно з діючим законодавством, в одержанні або поліпшенні житлових умов. (т.1 а.с.97-100).

Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»від 27.08.2004 року, затверджено нову редакцію «Положення про порядок надання житла за адресою: АДРЕСА_11, для працівників комбінату»(додаток № 34 до Колективного договору). (т.1 а.с.101)

Згідно «Положення про порядок надання житла за адресою: АДРЕСА_11, для працівників комбінату», що є додатком № 46 до Колективного договору на 2005 рік, встановлено наступне: п.1.2 цим положенням регламентується порядок надання житла працівникам комбінату, з врахуванням добровільної участі у витратах на його будівництво; розділом 3 передбачено порядок надання житла з врахуванням добровільної участі у витратах на його будівництво; п.3..3 встановлено, що при визначенні кандидатур на отримання житла враховується, зокрема, потреба, відповідно з діючим законодавством, в одержанні або поліпшенні житлових умов; п.3.6 рішення про надання житла приймається у випадку згоди працівника та оформлення всіх необхідних документів і договорів; розділом 4 установлені порядок визначення розміру участі у витратах на будівництво житла, строки виплати, можливість врахування вартості житла, що передається працівником у власність комбінату; п. п. 4.5, 4.6 передбачено наслідки в виді розірвання договору про участь у витратах на будівництво житла та виплати коштів, обумовлених договором, протягом 5 днів, у випадку розірвання трудового договору чи контракту між комбінатом та працівником. (т.1 а.с.102-105, 106-107). Згідно копії сторінки 2 газети «Вісник комбінату» від 07.08.2003р. розміщена стаття з назвою «Колективний договір за 1-е півріччя 2003р. визнано виконаним (т.1 а.с.108)

Згідно копії сторінки 2 газети «Вісник комбінату»від 14.08.2003р., розміщена інформація про затвердження «Положення про порядок надання та використання цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_11». (т.1 а.с.109)

Згідно копії сторінки 1 газети «Вісник комбінату»від 25.09.2003 р., в статті «Житлова програма в дії» інформується про те, що 17.09.2003р. відбулось 1-е засідання комісії по наданню цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_11. (т.1 а.с.110)

Згідно копії сторінки 3 газети «Вісник комбінату»від 22.01.2004 р., в статті «Засідання комісії з отримання та використання цільового займу на будівництво житла»інформується про те, що відбулось засідання комісії по наданню цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_11, та опубліковано попередній список трудящихся комбінату на отримання і використання цільового займу на будівництво житла за адресою: АДРЕСА_11, на одно, дво, три і чотири кімнатні квартири. (т.1 а.с.111)

Згідно копії клопотання від 26.01.2004 р. на адресу комісії з надання цільового займу на будівництво житла за адресою: АДРЕСА_11., адміністрація і профспілковий комітет збагачувального виробництва заявляють клопотання про надання цільового займу на будівництво житла машиністу мостового крану ОСОБА_2. (т.1 а.с.112)

Згідно копії протоколу № 7 від 08.02.2005 р., відбулося засідання комісії з надання житла з добровільним залученням коштів на будівництво житла по АДРЕСА_11, де було задоволено заяву ОСОБА_2 про надання їй житла по АДРЕСА_11, згідно черги. (т.1 а.с.113-117)

Згідно копії договору № 383 від 21.04.2005 р., з ОСОБА_2 було укладено договір найму жилого приміщення в будинках філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський Титан», а саме квартири АДРЕСА_1. (т.1 а.с. 120-121).

Згідно копії листа від 13.06.2005р., Генеральний директор підприємства ОСОБА_9, звернувся до прокурора м. Вільногірська з проханням надати роз`яснення, - чи не порушено норми законодавства при наданні житла на умовах часткового відшкодування його вартості, відповідно до Положення про порядок надання і використання цільового займу на будівництво житла для працівників комбінату, що затверджене рішенням конференції трудового колективу комбінату з змінами від 10.02.2005 р. (т.1 а.с.122)

Згідно копії відповіді прокурора м. Вільногірська ОСОБА_21, вбачається, що рішення адміністрації та профспілки комбінату про надання житла працівникам комбінату № 28 від 23.05.2005р., № 29 від 14.06.2005р., № 30 від 21.06.2005р. про надання житла працівникам комбінату по АДРЕСА_11, прийняті у відповідності з чинним законодавством і не порушують прав інших громадян. Витребування заяв від працівників комбінату про небажання отримувати житло на умовах, що зазначені у вищеназваному Положенні не є обов`язковим (т.1 а.с. 123).

Згідно довідки філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»від 04.12.07 р., ОСОБА_2 працює на підприємстві машиністом мостового крану в збагачувальному виробництві. (т.1 а.с.124)

Згідно копії рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 20.02.2007 року, у цивільній справі № 2-97/07 за позовом ОСОБА_22 до ЗАТ «Кримський Титан»про визнання недійсним договору про відшкодування витрат на будівництво квартири та стягнення понесених збитків і моральної шкоди, суд вирішив в задоволенні позову відмовити. (т.1 а.с.125-128)

Згідно копії ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.06.2007р. за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_22, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.02.2007р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_22 до ЗАТ «Кримський титан» про визнання недійсним договору про відшкодування витрат на будівництво квартири та стягнення понесених збитків і моральної шкоди, було залишено без змін. (т.1 а.с. 129-130).

Згідно витягу з Колективного договору на 2003р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»ДАК «Українські поліметали», розділом VІ передбачено: п.6.6 - забезпечити виконання програми житлового цивільного будівництва (додаток 28), розподіляти житло тільки працівникам комбінату відповідно з житловим законодавством за узгодженням з Профспілкою; п.6.16 сторони зобовязуються щорічно спільно розглядати розміри відрахувань на будівництво, придбання житла, пільгові позики для поліпшення житлових умов осіб, які цього потребують, утримання та ремонт житла, надання інших житлово-комунальних пільг. (т.1 а.с.142-147)

Згідно витягу з Колективного договору на 2004 р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»ДАК «Українські поліметали», розділом 6 передбачено:п. 6.6 - забезпечити виконання програми житлово цивільного будівництва (додаток 33), розподіляти житло тільки працівникам комбінату згідно з установленою чергою та відповідно з «Положенням про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла», затвердженим на зборах трудового колективу комбінату 29.07.2003 р. (додаток 34); п. 6.15 - сторони зобовязуються щорічно спільно розглядати розміри відрахувань на будівництво, придбання житла, пільгові позики для поліпшення житлових умов осіб, які цього потребують, утримання та ремонт житла, надання інших житлово-комунальних пільг. (т.1 а.с.148-151)

Згідно довідки філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»від 09.10.08 р., ОСОБА_2 працює на підприємстві машиністом мостового крану в збагачувальному виробництві. (т.1 а.с.212)

Згідно довідки № 1827 філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»від 02.09.08 р., ОСОБА_2 працює на підприємстві машиністом мостового крану в збагачувальному виробництві і в період з 04.2005 р. по 07.2008 р. отримала заробітну плату на загальну суму 51915 грн. 30 коп. (що складає близько 1331 грн. щомісячно (51915.30 : 39 місяців). (т.1 а.с.213-214)

Згідно копії Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2003-2004 роки установлено: п.6.15 Профспілка зобовязується брати участь у вирішенні питань житлового та побутового обслуговування трудящих, сприяти виконанню та здійснювати відповідний контроль; п.6.17 - сторони зобовязуються щорічно спільно розглядати розміри відрахувань на будівництво, придбання житла, пільгові позики для поліпшення житлових умов осіб, які цього потребують, утримання та ремонт житла, надання інших житлово-комунальних пільг та передбачати відповідні зобовязання у колективному договорі. (т.1 а.с.215-216)

Згідно копії звіту про незалежну оцінку вартості жилого приміщення по АДРЕСА_1, встановлено, що станом на 26.05.2004 р. ринкова вартість квартири з врахуванням ПДВ складає 19700 грн. (т.1 а.с.228)

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом РАГС виконкому Вільногірської міської ради від 27.11.2000 р., ОСОБА_17 та ОСОБА_2 розірвали шлюб 27.11.2000 р., актовий запис № 195. Після розірвання шлюбу їм залишено прізвище ОСОБА_2. (т.1 а.с.230)

Згідно Аналізу вартості будівництва житла по АДРЕСА_1, від 25.01.2010 р., повна собівартість двокімнатної квартири складає - 83014 грн., вартість двокімнатної квартири за договорами про часткове відшкодування складає 19550 грн., різниця 63464 грн. (т.1 а.с.244)

Згідно копії колективного звернення до Президента України ОСОБА_23 від 09.03.2009 р., ОСОБА_2 та інші зазначили, що на їх думку, Положення про порядок надання житла по АДРЕСА_11, для працівників комбінату»є незаконним. (т.2 а.с.25)

Згідно розрахунку ціни позову та довідки філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан», станом на 01.01.2010 р. заборгованість ОСОБА_2 по договору № 478 від 05.04.2005 р. складає 12540.00 грн. (т.2 а.с.48,49)

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та двом її синам, кожному по 1/3 частці.(т.2 а.с. 100, 101)

Згідно розрахунку ціни позову та довідки філії ВГМК ПрАТ «Кримський Титан», станом на 01.05.2011 р. заборгованість ОСОБА_2 по договору № 478 від 05.04.2005 р. складає 13 760.00 грн. (т.2 а.с. 110, 111)

Згідно витягу із Статуту Приватного акціонерного товариства (Прат) «Кримський Титан»( нова редакція Статуту зареєстрована 26.10.2010 р.), копії Положення про філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат «ПрАТ «Кримський Титан», передбачено право філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»діяти від імені та в інтересах Товариства, в тому числі в судах. (т.2 а.с.112, 114)

Згідно копій довідок з ЄДРПОУ та копії свідоцтва про реєстрацію юридичної особи, філія ВГМК ПрАТ «Кримський Титан»та ПрАТ «Кримський Титан»зареєстровані відповідно, як особа без права юридичної особи, філія (відокремлений підрозділ) ПрАТ «Кримський Титан», та юридична особа. (т.1 а.с.113,115,116)

Згідно копії рішення № 588 від 25.12.2002 р. виконавчого комітету Вільногірської міської ради, затверджено Акт Державної приймальної комісії від 12.12.2002 р. про прийняття в експлуатацію 3-ї блок секції житлового будинку АДРЕСА_1. (т.2 а.с.117)

Згідно копії Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 12.12.2002 р., прийнято рішення по введенню в експлуатацію закінченої будівництвом блок-секції №3 житлового будинку № 1 за поштовою адресою бульвар Миру, №13, квартири №№ 109-144. ( т.2 а.с.118-121)

Згідно платіжних доручень № 2409 та № 2410 від 11.10.2007 р., позивачем за первісним позовом сплачено, відповідно, судовий збір 51.00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30.00 грн. ( т.1 а.с. 1,2)

Згідно квитанцій від 17.11.2007 р. позивачем за зустрічним позовом сплачено, відповідно, судовий збір - 51.00 грн., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30.00 грн.(т.1 а.с.27)

Згідно платіжного доручення № РМТ 000073 від 21.01.2010 р., позивачем за первісним позовом сплачено додатково судовий збір 89.10 грн. (т.2 а.с.47)

Згідно платіжного доручення № РМТ 002731 від 05.05.2011 р., позивачем за первісним позовом сплачено додатково судовий збір 12.20 грн. (т.2 а.с.109)

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, відповідача, яка є одночасно позивачем за зустрічним позовом, та її представника, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозвязку, керуючись законом, суд доходить висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі та про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що відповідно до матеріалів справи позивач за зустрічним позовом оспорює договір № 478 від 05.04.2005 р., а не від 20.04.2005р., що було вказано в позовній заяві помилково.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні правовідносини, повязані з фактом надання особі та її сімї, що перебували на обліку на підприємстві, як такі, що потребували поліпшення житлових умов, в порядку черговості житлового приміщення в порядку та на підставах, передбачених житловим законодавством, та з фактом укладення окремого договору працівника з підприємством, що надало житло, про добровільну участь у частковому відшкодуванні витрат на будівництво отриманого житла, який не суперечить цивільному, трудовому та житловому законодавству, з врахуванням того, що такий порядок був передбачений відповідним Положенням, яке є додатком до Колективного договору на підприємстві, тобто воно було затвердженим конференцією трудового колективу. При цьому договір сторонами частково був виконаний, після чого працівник відмовився виконувати договір в подальшому, вважаючи його незаконним і тому недійсним.

Суд вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан», яке змінило свою назву з 22.04.2011 р. на ПрАТ «Кримський Титан», як особа, що потребувала поліпшення житлових умов, отримала квартиру АДРЕСА_10, відповідно до підстав та порядку, передбачених житловим законодавством, зокрема, згідно ст.ст.34,37-43,48,50,52,58 ЖК України, згідно Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та надання жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11.12.1984р. № 470, з наступними змінами. Даний факт, в цілому, сторона позивача за первісним позовом підтверджує, а відповідач - не заперечує, окрім того, даний факт в повному обсязі підтверджується рядом доказів, які сторонами не заперечуються, і на думку суду, є належними, допустимими та достовірними, а саме: показаннями свідків, які узгоджуються з письмовими доказами, копією облікової справи на імя ОСОБА_2 про перебування її на обліку на підприємстві позивача, як особи, що потребує поліпшення житлових умов; спільним рішенням № 26 адміністрації та профкому філії «Вільногірський ГМК»від 15.02.2005 р., затвердженим рішенням міського голови № 104 від 23.02.2005 р., про надання ОСОБА_2 житлової площі на сімю із трьох осіб в порядку покращення житлових умов АДРЕСА_6, згідно списку черговості; копією коришка ордеру на жиле приміщення № 16 серії М, від 05.04.2005 р., виданого ОСОБА_2 на право зайняти жиле приміщення ізольовану двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, на склад сімї із трьох осіб; копією договору № 383 від 21.04.2005 р. найму жилого приміщення в будинках філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський Титан», а саме квартири АДРЕСА_1, укладеного з ОСОБА_2

Суд вважає встановленим, що сторони, згідно: з Колективним договором на 2003 р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»ДАК «Українські поліметали», розділом VІ, п.6.6 та п.6.16; з Колективним договором на 2004 р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»ДАК «Українські поліметали», розділом 6, п. 6.6; з «Положенням про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла», затвердженим на зборах трудового колективу комбінату 29.07.2003 р. (додаток 34); з Колективним договором на 2005р. між адміністрацією та трудовим колективом філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»ЗАТ «Кримський Титан», додаток 46 - «Положенням про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою АДРЕСА_1»; відповідно до вимог цивільного законодавства - уклали на добровільних засадах договір № 478 від 05.04.2005 р., за яким ОСОБА_2 взяла на себе зобовязання на основі добровільного волевиявлення частково відшкодувати позивачу витрати, які були понесені при будівництві квартири № 126, що складається із двох кімнат, загальною площею 47.1 кв.м., та розміщена на пятому поверсі 9-ти поверхового будинку АДРЕСА_11, сума відшкодування складає 19700 грн., виплата коштів передбачена на період з 01.05.2005 р. по 01.05.2010 р. по 330 грн. щомісячно, шляхом утримань із зарплати, або щомісячними платежами на рахунок позивача, при цьому сторони дійшли згоди, що всі правовідносини, які виникають в звязку з виконанням умов даного договору і не врегульовані ним, регулюються нормами діючого в Україні законодавства. Факт укладення договору сторонами не заперечується і підтверджується документально, в тому числі, фактом його повного виконання стороною позивача передачею квартири відповідачу по договору найму, фактом його часткового виконання ОСОБА_2 в період з травня 2005 р. по жовтень 2006 р. шляхом утримання з її зарплати за її заявою коштів на користь позивача на загальну суму - 5940 грн. В результаті невиконання своїх зобов`язань відповідачем станом на 01.05.2011р. утворилась заборгованість в сумі 13 760.00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. В даному випадку, договір, як будь-який інший правочин, є актом, що виражає спільну узгоджену на добровільних засадах волю сторін. В зміст договору входять ті умови, на яких сторони погодились виконувати взяті на себе зобовязання, і вони повинні дотримуватись цих зобов'язань.

Згідно ст. 525 ЦК України, закріплена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно норм цивільного законодавства, зобов'язання, підставою виникнення яких є договір, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 6 ЦК України: 1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. 3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. 4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів. Згідно ст. 203 ЦК України, 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ст. 204 ЦК України, 1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 215 ЦК України, 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст. 216 ЦК України, 1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Згідно ст.228 ЦК України, 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно ст.ст. 627-629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 638,640,642 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь. У даному випадку, ОСОБА_2 підписала зі свого боку спірний договір 05.04.2005 р., після чого його підписав керівник комбінату, договір вступив в силу з 01.05.2005 р., тобто, у разі незгоди її з договором, вона мала можливість і достатній час для відкликання свого підпису і відмовитись від подальшого оформлення договору, однак вона цього не зробила і, більш того, протягом 18 місяців виконувала свої зобовязання за договором. Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 стверджує, що отримала житло платно, що це суперечить житловому законодавству, тому договір про оплату житла є недійсний, що був порушений публічний порядок виділення житла, що укладений договір та спірне Положення суперечать ст. 16 КЗпП України та Правилам обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Україні, затверджених Постановою КМУ № 470 від 11.12.1984 р. з наступними змінами. Окрім того, договір був укладений на вкрай невигідних для неї умовах за наявності тяжких обставин. Вкрай невигідні умови це необхідність укладати спірний договір на відшкодування 19700 грн., щоб отримати житло. Суд вважає, що заперечення ОСОБА_2 проти первісного позову, та її обгрунтування зустрічного позову не мають під собою достатнього юридичного та фактичного підґрунтя, нею не доведено, що спірні Положення та договір, як правочини, суперечать вимогам ст.ст. 203, 228 ЦК України та іншим нормативним актам.

Твердження ОСОБА_2 про отримання квартири на платній основі спростовуються фактом передачі їй квартири на безоплатній основі, а саме, за договором найму житла на підставі ордеру на житло, який був виданий виконкомом Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, та в порядку черговості, фактом подальшої приватизації квартири ОСОБА_2 та членами її сімї. Окрім того, предметом спірного договору є не купівля-продаж, а часткове відшкодування витрат на будівництво житла, і ОСОБА_2 добровільно взяла на себе зобовязання по договору, саме, про часткове відшкодування витрат на будівництво житла.

Публічний порядок надання житла для ОСОБА_2 порушений не був, оскільки квартира їй була передана на основі договору найму на підставі ордеру виконкому Вільногірської міської ради, та згідно черги по обліку на підприємстві позивача, та у відповідності до встановленого законодавством порядку, тобто, даних про те, що при цьому були порушені будь-які конституційні права та свободи ОСОБА_2, як людини і громадянки України, немає. Окрім того, відповідачем не наведено конкретних доказів та не зазначено, в чому саме полягає порушення публічного порядку.

Договір про часткове відшкодування витрат на будівництво житла був укладений сторонами згідно норм цивільного законодавства і не суперечить нормам житлового та трудового законодавства, в тому числі, вимогам Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2003-2004 роки, та вимогам „Положення про порядок надання житла за адресою м. Вільногірськ, бульвар Миру, б.13, для працівників комбінату", затвердженого спільним рішенням адміністрації та професійної спілки ДП ВДГМК, від 27.08.2004 року (додаток № 34 до колективного договору на 2004 рік між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Вільногірський державний гірничо - металургійний комбінат", ДАК „Українські поліметали", яким визначено порядок надання житла, з врахуванням, саме, добровільної участі працівників комбінату у витратах на його будівництво. Дане Положення було затверджене на конференції трудового колективу, узгоджене між адміністрацією та профкомом підприємства, всі питання стосовно його прийняття, обгрунтування необхідності його - попередньо обговорювалися в трудовому колективі, в тому числі на сторінках відомчої газети «Вісник Комбінату», правомірність його підтверджена листом прокурора м. Вільногірська, тобто, даних про те, що при отриманні квартири ОСОБА_2 була поставленав гірші обставини, чим це передбачено законодавством, свого підтвердження не мають. ОСОБА_2 мала право прийняти рішення про свою участь у витратах на будівництво житла і цим правом скористалася, після чого без достатніх підстав відмовилася від виконання прийнятих на себе зобовязань.

Відповідач ОСОБА_2, не довела своє твердження, що договір нею був укладений на вкрай невигідних для неї умовах за наявності тяжких обставин, що вкрай невигідні умови це необхідність укладати спірний договір на відшкодування 19700 грн., щоб отримати житло. За умовами договору для виплати коштів ОСОБА_2 зобовязалася сплатити кошти протягом 5 років рівними частками, по 330 грн. щомісячно, що не могло поставити її та її сімю в тяжке становище. Стосовно своїх доходів відповідач ОСОБА_2 не надала даних про всі їх джерела, зокрема, відсутні дані про участь її колишнього чоловіка в утриманні їх спільних дітей.

Укладення спірного договору відбулося після визначення кандидатур на отримання житла, та після отримання ОСОБА_2 ордеру на квартиру, тобто коли кандидатура ОСОБА_2, як отримувача квартири, вже була включена до спільного рішення адміністрації і профкому комбінату та затверджена рішенням міськвиконкому і не було жодної законної підстави для позбавлення її права на отримання жилого приміщення та ордеру на квартиру.

Суд доходить висновку, що спірні Положення та договір були прийняті та укладені, відповідно до їх змісту, насамперед, для забезпечення отримання житла працівниками комбінату, як за рахунок використання грошових коштів комбінату так і за рахунок залучення додаткових коштів на будівництво житла, та для забезпечення гарантій та вигод при отриманні житла для всіх учасників. Заборони щодо можливості прийняти спірне Положення та укласти спірний договір законодавством не передбачено, ці правочини були вчинені в інтересах як підприємства так і трудового колективу, і в цілому, були направлені на досягнення соціально значимої мети. При цьому основні витрати з будівництва житла взяло на себе підприємство, про що свідчить Аналіз вартості будівництва житла по АДРЕСА_11, в м. Вільногірську, від 25.01.2010 р., згідно якого повна собівартість двокімнатної квартири складає - 83014 грн., вартість двокімнатної квартири за договорами про часткове відшкодування складає 19550 грн., різниця 63464 грн. (т.1 а.с.244), а ринкова вартість квартири складає 19700 грн. з врахуванням ПДВ станом на 26.05.2004 р.. (т.1 а.с.228) Відповідно до пояснень представника позивача, представника відповідача за зустрічним позовом профспілки ВГМК, необхідність у прийнятті спірного Положення було викликане економічними умовами, у випадку його неприйняття, будівництво житла було б повністю припинене, як це відбулося на більшості підприємств в Україні. Укладення таких договорів сприяло завершенню будівництва окремої блок-секції АДРЕСА_1, що надало можливість забезпечити працівників підприємства житлом, тобто поліпшити їх житлові умови. При цьому, працівники, які не укладали такі договори, з черги не виключались, їм надавалось житло в інших будинках. Дані факти ОСОБА_2 та її представник не оспорювали.

Суд звертає увагу на те, що в договорі, який конкретно законодавством не передбачений, але не суперечить йому, сторони передбачили та узгодили всі необхідні істотні умови для його дійсності: зазначено найменування та адреси сторін договору, предмет договору, порядок та терміни виконання договору, момент, з якого він набирає сили та момент , коли він припиняє діяти, порядок вирішення спорів та розбіжностей, порядок внесення змін та доповнень до договору. Враховуючи, що договір був підписаний сторонами в двох рівнозначних екземплярах та частково виконувався ОСОБА_2 в період з травня 2005 р. по жовтень 2006 р., нею було сплачено на користь позивача кошти на загальну суму - 5940 грн., суд доходить висновку, що ОСОБА_2, укладаючи договір, правильно розуміла його зміст, її волевиявлення було вільним та відповідало іншим вимогам, що передбачені ст. ст. 30, 202, 203 ЦК України.

Оспорюване ОСОБА_2 Положення про порядок надання житла працівникам комбінату по АДРЕСА_11 не є правочином, який може визнаватись недійсним в порядку, передбаченому цивільним законодавством. Положення, відповідно до ст. 14 КЗпП України, було предметом обговорення в трудовому колективі підприємства позивача, приймалось за спільною згодою трудового колективу, адміністрації та профспілкового органу, і є додатком до Колективного договору на 2004 р. Згідно ст. 18 КЗпП України, та положень ЗУ «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обовязковими як для власника підприємства або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Визнання недійсним частини чи в цілому колективного договору не передбачено чинним законодавством. Згідно положень ЗУ «Про колективні договори і угоди», передбачено особливий порядок для вирішення спорів та розбіжностей при укладенні колективного договору. Згідно пояснень представника профспілки, та представника позивача за первісним позовом, Положення було предметом експертного дослідження, та предметом прокурорської перевірки, за наслідками якого прокурором м. Вільногірська зроблено висновок про його правомірність, є відмітка УПСЗН,. що Колективний договір зареєстровано без зауважень. Спірне Положення було додатком до Колективного договору на 2004 рік, і діяло до прийняття нового Колективного договору в 2005 р. На час звернення відповідача з зустрічним позовом 20.11.2007 р., ні колективний договір, ні додаток до нього вже не діяли. Суд вважає, що визнання недійсним акту, який не є чинним, не передбачено діючим законодавством. Окрім того, відповідно до ЗУ «Про колективні договори і угоди», спірне Положення, як додаток до Колективного договору, не може бути визнано недійсним на вимогу окремої особи.

Відповідно до ст.16 КЗпП України, умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними. Наявність таких умов відповідачкою не наведено і не доведено, належних, допустимих та достовірних доказів стосовно наявності даних умов відповідачем ОСОБА_2 не представлено. Відповідно до ст.17 КЗпП України, після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий, або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. За період дії колективного договору на 2004 р. даних щодо його незаконності чи незаконності окремих його частин сторони до суду не надали.

Суд, відповідно до встановлених в судовому засіданні фактів та правовідносин, доходить висновків: жиле приміщення було надано сім`ї ОСОБА_2 з дотриманням вимог діючого житлового законодавства; спільне рішення № 26 адміністрації та профспілкового комітету підприємства позивача від 15.02.2005 р. про виділення квартир працівникам комбінату, в тому числі ОСОБА_2, затверджено рішенням Вільногірського міськвиконкому 23.02.2005 р. № 104, порушень при цьому не виявлено; установлений за згодою між адміністрацією підприємства та трудовим колективом порядок надання квартир з залученням на добровільних засадах коштів працівників для часткового відшкодування витрат на будівництво житла - не суперечить закону, цей порядок зафіксований у Колективному договорі і відповідає взаємним інтересам сторін; положення Колективного договору в цій частині не були оскаржені, не скасовані і згідно із ст.18 КЗпП України поширюються на всіх працівників підприємства і є обовязковими для обох сторін; у відповідності до положень ст.6 ЦК України, сторони мали право укласти спірний договір; спірні Положення та договір не містять посилань на те, що при порушенні зобовязань за договором або у випадку його розірвання, особа, яка отримала квартиру буде зобовязаною повернути квартиру підприємству; ОСОБА_2 протягом 18 місяців спірний договір виконувала, що свідчить про те, що вона його уклала добровільно і визнавала; в цілому підстав для визнання спірних Положення та договору недійсними немає; підстав для звільнення ОСОБА_2 від виконання взятих нею на себе за спірним договором зобовязань немає.

Вирішуючи питання що розподілу судових витрат за первісним позовом, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, суд доходить висновку про покладення їх на відповідача, а саме: 137.60 грн. судовий збір, 30.00 грн. витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Надлишково сплачений судовий збір в сумі 14.70 грн. слід повернути позивачу ПрАТ «Кримський Титан»( в особі філії «Вільногірський ГМК») через Управління Державного казначейства України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, надавши позивачу за його заявою оригінали платіжних доручень про сплату судового збору від 11.10.2007 р., 21.01.2010 р., 05.05.2011 р., після набрання рішенням законної сили.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по зустрічному позову, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд доходить висновку про покладення їх на позивача за зустрічним позовом, а саме судовий збір 51.00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30.00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Кримський титан»(в особі філії «Вільногірський ГМК») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 478 від 20.04.2005 р. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Вільні Хутори, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код .№ НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПрАТ «Кримський титан»(в особі філії «Вільногірський ГМК», Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Степова, 1, р/р 26004050266020 в Вільногірському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 33173973, - 13790.00 грн. (тринадцять тисяч сімсот девяносто гривень 00 копійок), із яких: 13760.00 грн. - заборгованість по договору № 478 від 20.04.2005 р., 137.60 грн. судовий збір, 30.00 грн. витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Надлишково сплачений судовий збір в сумі 14.70 грн. повернути позивачу ПрАТ «Кримський Титан»( в особі філії «Вільногірський ГМК») через Управління Державного казначейства України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, надавши позивачу за його заявою оригінали платіжних доручень про сплату судового збору від 11.10.2007 р., 21.01.2010 р., 05.05.2011 р., після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПрАТ «Кримський титан»(в особі філії «Вільногірський ГМК»), професійної спілки філії «Вільногірський ГМК»ПрАТ «Кримський Титан»- первинної організації профспілки «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» про визнання недійсними договору та Положення про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою АДРЕСА_1, - відмовити.

Відмовити у визнанні недійсним з 27.08.2004 року „Положення про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_11 для працівників комбінату", затвердженого сумісним рішенням адміністрації та професійної спілки ДП ВДГМК, від 27.08.2004 року (додаток № 34 до колективної угоди на 2004 рік між адміністрацією та трудовим колективом ДП „"Вільногірський державний гірничо - металургійний комбінат", ДАК „Українські поліметали". Відмовити у визнанні недійсним договору № 478 від 05.04.2005 року „Про часткове відшкодування витрат на будівництво", укладеного між ОСОБА_2 та філією „Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" ПрАТ „Кримський Титан".

Судові витрати за зустрічним позовом: судовий збір 51.00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30.00 грн., всього на суму 81.00 грн., покласти на позивача ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення надіслати протягом двох днів, з часу виготовлення його в повному обсязі, рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам та третім особам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.